"Інформацію ми збираємо самостійно". Розповідь дружини полоненого, який вижив під час теракту в Оленівці

. Фото: Суспільне Донбас

Марія Алєксєєвич — дружина полоненого бійця "Азову". Її чоловік Сергій — захисник Маріуполя, боронив "Азовсталь". Вони взяли шлюб, коли Сергій був на "Азовсталі". Після виконання наказу та виходу з “Азовсталі” захисник потрапив у колонію в Оленівці. Після теракту в ніч з 28 на 29 липня в колонії, де тримали українських військових, Марія знайшла свого чоловіка в списках поранених. Згодом побачила його на відео, знятому, як повідомлялося, у донецькій лікарні. Марія досі чекає чоловіка з полону, про його стан та місцеперебування інформації, каже, не має.

Як дізналась про полон чоловіка і про теракт в Оленівці, як знаходила інформацію про нього і як знаходить сили, чекаючи і сподіваючись на звільнення — Суспільне Донбас публікує розповідь дружини військового полоненого Марії Алєксєєвич.

Війна, Азовсталь, весілля

За декілька днів до 24 лютого він мені сказав зняти готівку, закупити їжі і купити багато води. Він мені не пояснював нічого, тому що ми про це вже говорили. Він казав, що дійсно може бути велика війна, що я маю бути до цього готова. Він був впевнений, що в Хмельницькому буде все більш менш спокійно, що туди звичайно росіяни не дійдуть, однак все одно хвилювався за мене.

Зранку 24 лютого він мені написав повідомлення, що не буде якийсь час на зв'язку, щоб я не хвилювалася і що все буде добре. Написав, що він сам напише, щоб я там не завалювала його повідомленнями і дзвінками.

Зв'язок в нас був, однак не завжди. Було таке що Сергій міг один раз на день вийти на зв'язок — просто написати, що все добре: живий, цілий. Були такі моменти, що він 5-6 днів не виходив на зв'язок. Це були дуже важкі дні, тому що я не знала нікого з побратимів чоловіка, бо він ніколи не говорив про службу, нічого не розповідав. І я просто не знала, до кого звернутися, щоб банально зрозуміти, що з ним і чи з ним все добре. Просто доводилося очікувати, коли він мені напише.

Звичайно, коли він писав, — це було щастя дуже велике, тому що це була гарантія, що він живий, що з ним більш-менш все добре. Хоча я розуміла, що кожна секунда в Маріуполі була дуже дорогою.

Фото: Суспільне Донбас

26 лютого Сергій мені освідчився, він сказав що кохає мене і хоче зі мною одружитися після перемоги або коли він повернеться до мене з Маріуполя. Я погодилася, тому що ми будували спільні плани. Хотіли спочатку зробити кар'єру, здобути освіту, побудувати або купити будинок, щоб дітей можна було забезпечити, і якось це все відкладалося.

20 квітня, коли Сергій перебував у оточеному Маріуполі, він мені написав, що хочеш зі мною одружитися якомога скоріше дистанційно. Саме за місяць до цього прийняли закон, що військовослужбовці можуть одружуватися дистанційно. Я знала про таку можливість, але нічого Сергію не казала, тому що я чекала на нього, хотіла, щоб ми разом були в цей день.

Однак 27 квітня ми все-таки одружилися дистанційно. Він домовлявся про те що можливо, якщо його не буде на зв'язку в потрібний момент, він просто надішле відео. Тож Сергій записав відео, у відео сказав, що він хоче одружитися зі мною і сказав, що він перебуває в оточеному Маріуполі, і що не може перебувати в РАЦСі на цей момент. Я прийшла в РАЦС показала їй це відео. І так нас одружили.

Адже, на жаль, на той час в Маріуполі вже були дуже серйозні проблеми зі зв'язком і він якраз перед нашим шлюбом не виходив на зв'язок чотири дні, тому я звичайно дуже сильно хвилювалася за нього. І він якраз 27 квітня в день нашого шлюбу зранку кинув відео, написав, що з ним все добре і очікував, щоб я підтвердила що нас одружили.

Я зараз аналізую, можливо, в нього вже було поранення, про яке він мені не казав. Коли він вийшов в полон, я дізналася від військової частини, що саме в середині квітня його було поранено: вогнепальне поранення ноги і куля застрягла в кісті, її не змогли дістати у шпиталі на "Азовсталі". І він, скоріше за все, і далі ходить з кулею в кісті.

Сергій мені одного разу сказав, що він сподівається повернутися до мене. У нас були такі розмови: я його намагалася підтримувати, він мене намагався підтримувати, щоб я не хвилювалася, щоб трималася. І одного разу він мені сказав, що йому шкода що мені приходиться через це проходити і звичайно буде набагато повернутися до мене живим.

Полон, Оленівка, невідомість

Як і всі українці, я дізналася з новин: 16 травня 2022 року ввечері оголосили на всю країну, що триває евакуація військових з "Азовсталі", що частина військових були направлені в Новоазовськ до лікарні, тому що були важко пораненні, а інша частина в Оленівку до колонії.

Українські оборонці виходять з комбінату Азовсталь, 18 травня 2022 року. Фото: AP/російське Міноборони

Мій чоловік виходив 16 травня, тому що в нього було поранення, однак в лікарню його не відправили. Я звичайно дізналася пізніше, що він виходив 16 травня. Зі мною ніхто не контактував, я самостійно шукала контакти військової частини, щоб уточнити чи дійсно Сергій вийшов з "Азовсталі". Тому що зв'язок у нас був 13 травня, і він не повідомляв мені, що можливий вихід з "Азовсталі". Розмова була, як зазвичай: писав, щоб я не хвилювалась, що все буде добре, щоб не хвилювалася, якщо його довго не буде на зв'язку.

Військова частина, коли я знайшла їх контакти, повідомила мені, що Сергій був евакуйований "Азовсталі" в Оленівку: ймовірно, в Оленівку — сказали вони тоді.

Я не вірила, що це полон, адже одразу сказали, що це евакуація. Я дуже сподівалася, що тиждень-два і наші військові вже поїдуть додому, що все буде добре. Однак 19 травня я побачила відео зі своїм чоловіком з колонії в Оленівці, тоді я зрозуміла: це полон.

Насправді він виглядав тоді більш-менш нормально, виснажено, але нормально. Але я б не сказала б, щоб він сильно нервував. Це не було відео його допиту. Це було просто відео наших військових, які вийшли з "Азовсталі", там багато військових стояло на відео. Також були на відео представники Міжнародного комітету Червоного Хреста. Вони тоді приїхали в Оленівку перевірити умови утримання, але, як потім виявилося, вони тільки поверхнево переглянули, подивися там якісь умови. Із військовополоненими вони навіть не спілкувалися.

29 липня, коли я дізналася про теракт, я спочатку не повірила. Я думала, що це якась маніпуляція з російської сторони. Потім коли інформація почала потрошку підтверджуватися, коли почали з'являтися відео після теракту, я почала телефонувати в усі державні органи, в Міжнародний Комітет Червоного Хреста — питати, чи є в них якась загальна інформація про те, хто був у бараці, в якому вони стані тощо. В той день мені, на жаль, ніхто не відповів напевно через те, що багато родин телефонували і звичайно "гарячі лінії" тоді були дуже перевантажені.

Зруйноване приміщення в’язниці в Оленівці, 29 липня 2022 року. Фото: AP

Вже чи то ввечері 29 липня чи на ранок 30 липня лише Міжнародний Комітет Червоного Хреста мені відповів: сказали, що інформації в них немає, однак їхні представники вже виїхали в Оленівку. Вони тоді сказали, що їх представники будуть перевіряти стан поранених, будуть верифікувати список який Росія виставила. А було два списки — список поранених та список загиблих. Ще сказали, що будуть надавати медичну допомогу пораненим. На жаль, цього не сталося і досі.

30 липня приблизно в обід я побачила списки поранених та загиблих, які опублікувало Міністерство оборони Росії, в списку поранених я знайшла Сергія. В цей список я, звісно, не до кінця повірила, тому що я достеменно не знала — чи перебуває Сергій саме в Оленівці, тому що я бачила його тільки на відео з Оленівки ще у червні.

Потім 3 серпня я побачила відео на російському ресурсі — Сергія в лікарні, де він розповідав про те, що відбулося. Він розповів про те, що чув два вибухи, що після першого вибуху не звернув увагу взагалі і спав далі, а вже після другого вибуху все вже почало горіти, і вони намагалися вибратися з бараку.

Я знаю тільки те, що Сергій був місяць в донецькій лікарні, і в кінці серпня його знов перевели в колонію в Оленівці. Тобто яку йому медичну допомогу надавали, я не знаю.

Збір інформації та очікування обмінів

Після обміну 21 вересня, в кінці вересня, зі мною зв'язався побратим мого чоловіка, звільнений з полону. Він повідомив, що спілкувалися з моїм чоловіком увесь цей час, коли вони були в Оленівці. Він сказав, що мій чоловік дійсно був поранений під час теракту, і що він бачив, як мого чоловіка перевезли з лікарні в Оленівку назад.

Казав, що їм навіть вдалося поспілкуватися на початку вересня. Побратим мого чоловіка запитував Сергія, що взагалі сталося в ту ніч, яке в нього поранення і так далі. Однак, як мені повідомив цей хлопець, мій чоловік нічого не розповідав конкретного, просто сказав, що в нього поранена нога і все. Звільнений захисник сказав, що стан мого Сергія більш менш нормальний, однак він дуже схуднув на той момент і виснажений.

Ми зараз знаємо, що в Україні є розслідування СБУ та Офісу генерального прокурора. Чи задіяні ще якісь державні органи, нам про це не повідомляють. І про те, що саме вони розслідують, які версії цього злочину, — нам також не повідомляють. Взагалі, на жаль, ця інформація закрита.

Зараз ми намагаємося писати певні запити до Офісу генерального прокурора, щоб нам надали певні відомості. Однак поки що очікуємо. Щодо міжнародних організацій. У нас також були з ними зустрічі щодо того, чому вони розслідування просто закрили і чи можливо його відновити.

Повідомляли ООН нас, що Росія їм просто не дала гарантії безпеки, їх не допустили до місця злочину і через це вони вирішили його розформувати і все. Тобто більше аргументів в них немає.

Вони не говорять про те, що там є люди, які вижили, що їм потрібна медична допомога, так само і психологічна допомога. Вони тільки думають про те, що вони не можуть потрапити в колонію в Оленівці. Однак я впевнена, що за стільки часу росіяни всі докази в Оленівці знищили.

Нарешті вдалося тему Оленівка хоч трішки підняти, трішки нагадати і суспільству про неї. Тому що на жаль про теракт в Оленівці приблизно місяць-два говорили, а потім просто перестали взагалі згадувати про те, що відбувся цей російський воєнний злочин.

Я вважаю, що це є певний результат наразі: нас чують і це вже дуже добре. Однак якщо говорити про державні органи, то ми не отримуємо, на жаль, відповіді на наші питання: ні стосовно загиблих, ні стосовно поранених, ні стосовно розслідування теракту. Нам просто не можуть нічого сказати.

Рік після трагедії в Оленівці, і ми досі не знаємо повний список. Ми тільки знаємо, що за добу до теракту росіяни перевели за поіменним списком 193 військових в той барак. Кого саме — тобто весь список — нам не вдалося встановити. Ми самостійно як родини намагаємося це робити, ми намагаємося шукати різних родин, які знають, що їх рідний точно був в тому бараці, щоб якимось чином контактувати і знайти якусь логіку — чому саме цих людей туди відвели.

У списку російському 48 людей загиблих: вони так написали, що вони загинули і двоє померли по дорозі в лікарню. Ми зараз знаємо точно, що загиблих, на жаль, більше. Це більше п'яти десяти людей, однак точно цифри в нас нема.

Деякі родини, яким повідомили, що, можливо, їхній рідний загинув в теракті, вони досі очікують підтвердження ДНК-експертизи. Вони досі живуть очікуванням і сподіваються, що їх близькі вижили і вони досі перебувають у полоні. На жаль, дуже багато ДНК-експертиз підтвердилося, там залишилося ще буквально декілька людей. Тобто більша частина вже відома.

Однак, як повідомляють державні органи, остаточну цифру загиблих буде відомо вже тільки після розслідування. Тобто навіть зараз, коли прийдуть всі ці ДНК-експертизи, цього вони не будуть на загал говорити, тому що не змогли встановити всіх людей, які були в тому бараці і потрібно повернути всіх полонених, які там утримувалися, щоб вони надали певні свідчення.

Пісня обмінів я намагаюся працювати ще більше, коли я бачу, що там нема мого чоловіка. Я переглядаю всі ці фото і звичайно є надія, що він повернеться цього разу. На жаль, цього не стається. Тому я намагаюся працювати ще більше, намагаюся спілкуватися з іншими родинами, намагаємось придумувати, що нам робити далі. Просто сидіти і просто плакати після кожного обміну — що він цього разу не повернувся — я вважаю, що це не потрібно робити, потрібно боротися далі.

Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram