За рік роботи транзитний центр для евакуйованих у Лозовій на Харківщині прийняв близько 58 тисяч людей з Донеччини. Це найбільша кількість переселенців серед усіх транзитних хабів у прифронтовій зоні України. У серпні після чергового російського удару по вокзалу у Лозовій «Укрзалізниця» призупинила пасажирські перевезення до міста.
Як російські атаки на залізницю змінили логістику рятувальних рейсів та що розповідають люди, які евакувалися з Донеччини — читайте у матеріалі Суспільне Харків.
Як російські удари по залізниці змінили маршрути евакуації з Лозової
До серпня Лозова була ключовим залізничним вузлом, звідки евакуйовані цивільні виїжджали потягами до безпечніших регіонів. Після російських атак пряме залізничне сполучення довелося зупинити, розповіла Суспільному координаторка транзитного центру Алеся Чечикова.
«Ми співпрацювали з «Укрзалізницею», завжди були на звʼязку: чи буде відправка потяга, чи не буде відправки. Переносили до іншої станції, яка трохи ближче, але вже, зважаючи на безпекову ситуацію, змушені перенести відправлення евакуаційного потягу ще далі», — говорить Чечикова.
Тепер людей із Лозової доправляють до альтернативних залізничних станцій у радіусі до 150 кілометрів. Для цього Харківська та Донецька обласні військові адміністрації надали спеціальні автобуси, говорить голова Координаційного гуманітарного центру Євген Коляда.
«Щоденно ми відправляємо 60-70 людей потягами з найближчих станцій. Дуже важко. Важко гуманітарним працівникам, волонтерам, які працюють там. Навантаження серйозне. Люди приїжджають здебільшого літні, маломобільні. Серед загальної кількості людей близько 15-20% потребують поселення», — каже Коляда.
З його слів, дорога автобусами до залізничних станцій займає від однієї до двох годин — залежно від маршруту та активності російських безпілотників у повітрі.
«Військові через вікно витягнули мене»
Більшість людей прибуває до Лозової зі Слов'янської, Краматорської та Лиманської громад. Олену Тіманову привезли до транзитного центру в Лозовій з лікарні у Краматорську, де жінка перебувала після поранення. Вона розповідає, що у серпні в її будинок у Дружківці влучили дві керовані авіабомби.
«Військові через вікно витягнули мене. Двері заклинило, туди неможливо було зайти. Все — будинок миттєво вогнем, миттєво, в один момент. Ми всі в крові, всі поранені, нас у Краматорськ відправили, до лікарні», — згадує переселенка.
Усе майно жінки та її співмешканця згоріло. Нині у транзитному центрі їм відновлюють документи.
«Знову бомблять, знову КАБи літають»
Переселенець з Краматорська Анатолій Набоков живе у транзитному центрі в Лозовій декілька днів. Звідси чоловік планує їхати до онуки у Кропивницький. З Краматорська вирішив виїжджати після того, як на дах його будинку влучила друга авіабомба.
«Знову бомблять, знову КАБи літають, знову дрони літають. Ми там хотіли залишитися жити, але потім, коли востаннє КАБ прилетів і ми побачили, що ні води, ні світла — а нам усе підключали, тобто там уже неможливо стало жити. І ось за кілька хвилин КАБ усі наші плани перекреслив. І ми в терміновому порядку... Там пару днів у родичів побули, зібрали свої пожитки й зважилися й виїхали сюди», — ділиться чоловік.
У страху постійному ми там жили. Жили, жили, а потім терпець у нас урвався. Мені шкода тих людей, які там залишилися. Я їх розумію. Я теж не хотів виїжджати. Даремно вони так роблять. Звідти треба виїжджати, інакше добре, якщо одразу помреш, а то калікою зроблять, тому що гатять і гатять, і немає кінця-краю.
«Я чоловіка поховала у дворі»
Переселенка з Лиману Алла Бондарчук пів року тому вже перебувала у транзитному центрі в Лозовій, однак вирішила повернутися на Донеччину.
За її словами, це було потрібно, щоб зробити фотографії зруйнованого будинку для приватизації квартири. Дістатися Лиману жінці не вдалося: через блокпости її не пропустили. Вона знову повернулася до центру в Лозовій і розповіла, як виїжджала з міста пів року тому.
«Туди в'їзду немає взагалі. І евакуації там теж зараз немає. Тільки можуть військові евакуювати звідти — як мене пів року тому евакуювали об одинадцятій тридцять ночі на БТРі. У мене цивільний чоловік помер — я його поховала у дворі. Елементарно навіть води небезпечно вийти набрати, тому що літали дрони. Зараз я туди не потрапила, але мені здається, там ще гірше», — ділиться переселенка.
«Здається, що Слов'янськ ніби приречений»
70-річна переселенка зі Словʼянська Наталія Ковальова каже, що виїжджати з міста спочатку не планувала. Вона розповідає, що через російські удари молодь виїхала, а у місті залишилися переважно люди похилого віку.
«Здається, що Слов'янськ ніби приречений. Люди кидають свої домівки... Будинки, гарні квартири. Усе із собою не вивезеш, навіть «Новою поштою» багато не відправиш. А наймати авто — це дуже дорого. Онук виїхав: щось вивіз поштою, щось так. А ми не хотіли їхати взагалі. Ми все сподівалися, думали, що все ще може владнається, що стане хоч трохи краще», — ділиться Наталія Ковальова.
У нашому дворі залишилося 10-12 людей. Навіть є мати з дітьми, яка нікуди не поїхала. Старшій доньці років 16, а менша — ще зовсім маленька. Ще залишаються люди. Багато чого зачинилося, але працюють комунальні служби — прибирають усе. Працюють деякі магазини, ринок. Усі все одно не виїдуть. Навіть там, де все вщент зруйновано, люди залишаються.
Як у Лозовій приймають та розселяють евакуйованих
Щодня до транзитного центру в Лозовій прибуває від 230 до 300 людей, каже Євген Коляда. За його словами, найбільшим викликом напередодні зими є пошук місць для тривалого поселення евакуйованих.
«В основному це регіони західної і центральної частини України: це Львівщина, Рівненщина, Кіровоградщина, також Тернопільщина. Вони перші приймають людей. Але насправді це стосується всіх регіонів, які приймають — Чернівецька область, Одещина. По-перше, ми відштовхуємося від бажання людини. Звичайно, ми дивимося на наявні ресурси, але де людині було б краще», — пояснює Коляда.
Щотижня, говорить Коляда, організація розселяє в різні регіони України близько 150-180 людей, переважно зі Словʼянської та Краматорської громад. У самом транзитному центрі евакуйовані перебувають до трьох діб, щоб хаб залишався буфером для нових людей.
«Транзитний центр забезпечений всіма джерелами альтернативної енергії зараз: є генератор, є акумулятори. Ми працюємо над тим, щоб були газові каталітичні пічки. Вони забезпечують енергонезалежність всередині і тепло, незалежно від того, яка буде ситуація з централізованим опаленням», — говорить Євген Коляда.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
