Перейти до основного змісту

"Для мене і дітей він герой": інтерв’ю з дружиною сапера з Дніпропетровщини, який загинув під час розмінування Сумщини

Ексклюзивно

Сапер Держслужби з надзвичайних ситуацій Дніпропетровщини Анатолій Кукла загинув 10 вересня 2024 року під час розмінування Сумської області. Вони з колегою підірвалися на міні. Анатолій помер на місці, інший сапер, Володимир Костюк, — за кілька тижнів у лікарні.

Яна Кукла створила петицію про присвоєння її чоловікові звання "Герой України". Про життя та роботу Анатолія вона розповіла Суспільному.

Як зазначила жінка, вони з Анатолієм були знайомі з дитинства та разом ходили до школи.

"У років 19–20 у нас були спільні знайомі, зараз вони наші куми, і ми от в одній компанії почали спілкуватися між собою і з 2011 року ми зустрічалися, і до останніх днів. У 2015-му ми з ним одружилися, того ж року в нас з’явився син Ваня", — розповіла Яна.

Її чоловік у ДСНС із 2014 року — спочатку був водієм інженерної групи, а у 23-му став сапером. Працював на Херсонщині, Донеччині та Харківщині.

Яна Кукла з портретом чоловіка. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Останній період, 2024 рік, вони були виснажені. Воно ще емоційно до цього підходиш. Вони йдуть забирати те, що нам залишили. І ось вони працюють, і може в них прилетіти. Дуже тяжко було, коли на Харківщині почали підриватися хлопці. Тоді їм сказали їхати здавати ДНК. Це був важкий для мене момент", — пригадала жінка.

Як розказала дружина, з Анатолієм востаннє вони бачилися 30 серпня, за 12 днів до його загибелі.

"О 5-й ранку я на переїзд його відвозила, тоді і донька Мілана прокинулася, поїхала з нами. Коли поверталася додому, чоловік подзвонив, сказав, що забув сумку з речами та документами. У мене було таке відчуття, коли я востаннє відвозила йому сумку: воно так швидко було, вони поспішали, і я йому передала через вікно. І потім так себе винила, що я не вийшла з машини, не обійняла його, не попрощалася з ним", — розповіла жінка.

Анатолій на прогулянці з сином. Фото з особистого архіву родини

Яна зазначила, зранку 10 вересня, у день загибелі чоловіка, вона пропустила його ранковий дзвінок, за що дуже себе звинувачує: раптом це могло щось змінити.

"Він загинув о 10:30. О 10:00 чи на початку 11-ї я почала йому дзвонити, мозок розумів що він трубку не візьме, а тіло робить зовсім інше. Я набирала його, набирала, набирала. А потім о четвертій вечора приїхала перша машина їхня. Я думала, що додому їх відпустили. А потім, коли приїхала їхня медична машина, то я вже зрозуміла. Але ще думала, може поранення, може "важкий", але сказали, що він загинув на місці", — розповіла Яна Кукла.

За словами жінки, команда Анатолія розчищала проходи. Спочатку перед саперами йшла техніка, а далі вони вже шукали те, чоло машини не помітили. Під час такої операції і здетонувала міна — вся вибухова хвиля пішла на її чоловіка, додала вона.

Світлина Анатолія на меморіалі в Кам’янському. Фото з особистого архіву родини

"Спочатку я не думала подавати на петицію (надати Анатолію Куклі звання Героя України, — ред.). Для мене і наших дітей він і так герой. Потім я зрозуміла, що для Ваньки це буде пам’ять, велика пам’ять і велика нагорода для нього. Щоб діти, коли закінчиться все це, розуміли, що він зробив внесок, щоб наша країна була вільною", — сказала Яна.

Жінка наголосила: співробітники ДСНС так само віддають життя і працюють, як і ті, хто боронить нашу країну. За словами Яни, Анатолій дуже переживав, що за роботою не може приділити достатньо часу дітям. Дружина додала: він ризикував життям заради безпеки та добробуту сім’ї. Родина була для чоловіка на першому місці.

"За чотири місяці, що його немає, він мені чотири рази снився. Він постійно був у гарному настрої та дуже красивий. Він ніби показував, що він поруч: я біля вас, і в цей же момент мене біля вас немає, але я вас оберігаю", — розповіла Яна Кукла.

Авторка: Антоніна Чуйко

Допоможіть нам стати кращими, розповівши про свій досвід користування сайтом Суспільного. Пройдіть це коротке опитування, воно займе до 5 хв вашого часу. Дякуємо!

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції