"Босий йшов 4 кілометри": історія командира роти 128 бригади ТрО Дніпра

Денис — військовослужбовець 128 бригади територіальної оборони. На фронті він з весни 2022 року. Під час виконання бойового завдання разом із побратимами потрапив під російський обстріл керованими авіаційними бомбами, тоді отримав поранення.

Як вибирався з-під завалів бліндажа після влучання, військовий розповів Суспільному.

За словами Дениса, на фронті важко не лише фізично, а й морально. Військовий розповів: він командир роти, тож працює цілодобово, бо проблеми підлеглих сприймає як власні.

"Коли я вдома чи у відпустці – я на телефоні й спілкуюсь з хлопцями. Які проблеми, у когось щось сталося, хтось десь потребує допомоги, які моменти на позиціях, не дай Боже хтось поранений, має проблеми зі здоров'ям. Усім намагаюся допомогти", – каже Денис.

Чоловік каже: перед бойовим завданням збирає не лише свої речі, а й стежить, аби хлопці нічого не забули. Перевіряє, чи склали їжу, речі, тепловізори, бойові комплекти та зброю.

"Останній день перед виходом хтось відпочиває, а в мене він такий самий активний, тому що мені потрібно зробити так, щоб ніхто нічого не забув", – говорить командир роти.

Денис з побратимами. Фото: Суспільне Дніпро

Денис згадав як отримав поранення. Тоді в метрі від його бліндажа прилетіла російська керована авіаційна бомба.

"Тоді обсипалась стеля. Розбилась повністю, вхід засипала нам. Я отримав поранення та ще один хлопець, який знаходився за мною. Тоді було два "прильоти". Після першого вирвало двері й через 5 секунд ще один спалах, і вже я без свідомості лежу", – розказує військовий.

Отямився, каже, за кілька хвилин. Був засипаний уламками бліндажа. За його словами, в першу чергу шукав побратима, а вже після разом почали вибиратися з-під завалів.

"Я був по пояс засипаний цими матеріалами, цеглою. Ми десь хвилин п'ять відкопувались. Вилізли без бронежилетів, там вже поскидали все. Я йшов взимку без взуття просто у шкарпетках кілометри чотири", – сказав чоловік.

Після цього вони дісталися до стабілізаційного пункту. Там їх оглянули медики.

"Нічого критичного не було. Контузія трішки, зчесані ноги. Загалом – народились ми в сорочках. Ще б сантиметрів тридцять і плитами нас завалило б. Після цього я вже навіть, здається, нічого і не боюсь", – каже Денис.

Військовий розказав, що він тримається, бо хоче захистити свою країну та родину, яка дає сил, підтримує, завжди допомагає та вірить у нього. Також мотивують побратими.

"Це хлопці, з якими ми вже подружилися, з якими пройшли довгий шлях. Сподіваюсь, що цей шлях закінчиться перемогою. Хочу повернутися додому. Буду з сім'єю, з дитиною, тому що я весь найкращий час, на жаль, пропустив. Коли діти були малі. Забуду все погане та пам'ятатиму хороше", – сказав він.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро