У Кривому Розі у червні 2010 року після планових підривних робіт на території шахти ім. Колачевського провалились чотири кілометри доріг, автівки, промислові будівлі, одна людина загинула. За словами кандидатки геолого-мінералогічних наук Ольги Калініченко, нині площа провалля понад 16 гектарів і глибиною до 70 метрів. За своїм масштабом — воно найбільше у місті.
Про катастрофу, яку ніхто не міг спрогнозувати, і про те, який вигляд має нині вирва — у матеріалі Суспільного.
Ольга Калініченко розповіла: до революції на місці провалля були кар'єр і шахти, їхні сліди ще можна побачити. Тоді ж, 13 червня 2010 року, на шахті ім. Колачевського стався масовий вибух — відбувалася посадка так званої потолочини. Втім, спрогнозувати наслідки цього вибуху і техногенної катастрофи, яка сталася після нього, ніхто не міг.
«Це був фактично техногенний землетрус. Усе трясло. Поштовхи відчули у домівках селища імені ГорькогоГірницьке селище у Тернівському районі Кривого Рогу», — говорить науковиця.
Місцева жителька Надія Олещенко розповіла: того дня їхала маршруткою о 7-ій ранку на роботу, коли почала просідати земля.
«Водій дуже сильно хвилювася, казав, я тут більше їздити не буду. Він проїхав проміжок дороги, зупинився, каже: "Гляньте, що сталося". Ми дивимося — земля поряд з трасою просіла. Усе сталося миттєво. Якби ми провалилися, то не встигли б навіть зрозуміти цього... Тут навколо була рівнина, лікарня, кінотеатр був. Це все просіло під землю, заховалося у прірву. Тепер ми приходимо дивитися на змінений рельєф нашого міста», — додала жінка.
Ольга Калініченко зазначила: внаслідок вибуху на шахті утворилася вирва у 16 гектарів, нині вона ще збільшилася, глибина — близько 70 метрів.
«Передбачити утворення таких вирв дуже складно і фактично неможливо. Магнітуда невелика, бо це так званий техногенний землетрус, обвальний. Тоді ще у нас не було сейсмічної станції в Кривбасі, але сейсмічний моніторинг тут дуже потрібен, тому що багато шахт, які працюють на великих глибинах... Під час утворення провалля загинула людина», — сказала вона.
Нині ж, говорить науковиця, поблизу цього місця ходити небезпечно, адже утворилася зона зрушення.
«У Кривбасі ці зони зрушення утворюються навколо шахт глибоких, які видобувають руду на великих глибинах. Там завжди це супроводжується утворенням зон зрушень над гірськими виробками. Були тут ще дореволюційні виробки, про які забули...», — розповіла Ольга Калініченко.
За її словами, за 16 років на днищі провалля виросло багато дерев та кущів — все заросло лісом. Процес утворення провалля все ще триває, формуються виступи, на схилах відбуваються зсуви, тож перебувати біля провалля небезпечно.
«Для навколишніх сіл вирва загрози не становить. Вони стоять на міцних породах. Гірські виробки йдуть вздовж Криворізько-Кременчуцького глибинного розлому, який простягається з півночі на південь. Якщо ми подивимось на схили цього провалля, ми побачимо геологічний розріз. Породи, які тут залягають. Найбільший верхній шар чорного кольору — це ґрунти, нижче уже залягають суглинки, вони чергуються у різні шари. Нижче — шар четвертинних відкладів, далі — залізисті кварцити, які утворилися мільярди років тому. Ці породи дуже міцні, їх видобувати можна тільки за допомогою вибухів», — додала науковиця.
Вона зазначила: вибухи роблять породу залізистих кварцитів крихкою, але при цьому — можуть утворитися обвали, зони зрушень, змінюється ландшафт.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро