Ветеран війни на позивний Бача з початку повномасштабного вторгнення служив у 128 окремій важкій механізованій бригаді "Дике поле". Після поранень нині проходить реабілітацію та залишається жити серед побратимів, адже його рідний будинок перебуває під тимчасовою окупацією РФ.
В інтерв'ю Суспільному військовий розказав про свій бойовий шлях та мотивацію. Далі — пряма мова.
"Війна, звичайно, змінилася кардинально"
Сам з Луганщини, родом міста Алчевськ. Там народився, як кажуть, хрестився. Більшу частину життя прожив в Старобільську. Там, де колись сформувався у 2014 році батальйон "Айдар".
2 серпня 2014 року вже офіційно був в підрозділі. Луганський напрямок — аеропорт, Георгіївка, Лутугіне, Трьохізбенка, Кримське, 32-й блокпост, 29-й, Золоте 4.
Війна, звичайно, змінилася кардинально. Навіть порівнюючи війну, яка була в Афгані й потім 2014 році, це дві різні війни абсолютно. Ми фактично були окупанти, боронили свою землю, тому в них що було, то було. А у 2014-2015 роках війна змінилася суттєво.
Початок повномасштабного вторгнення
У 2015 році був звільнений, комісований. А потім вже у 2022 році 24 лютого ми приїхали до бригади, де стояли морпіхи. Ми до них, а вони кажуть, що "Ми вас не можемо взяти. Якщо хочете допомагати, то організуйте блокпости навколо міста, щоб на телефонному зв'язку ми знали ситуацію". З півночі області через Марківку вже зайшла колона понад 150 кілометрів орків.
На вечір я почав возити хлопців в Сєверодонецьк, домовились отримувати зброю на тих людей, хто зі мною. 25 лютого зранку приїхали, фактично місто розділили навпіл своєю групою.
26 лютого ми були вже десь годині о 10-й в Дніпрі. З перших днів формування. 231 батальйон, головний сержант роти, третя стрілецька рота.
"Потрапив до шпиталю, недолікувався, домовився. Тому що рота залишилась сама"
Ходили на зачистку ще у травні 2023 року. Почали відбивати нашу територію. Спочатку нас кинули у Времівку. Фактично потрапили майже в оточення ротою, вийшли звідти. Потім стояли за Привільним. Почали просуватися поступово вперед.
4 червня повів роту на зачистку. Підірвався на розтяжці. Попав в шпиталь, недолікувався, домовився. Ну, тому що рота залишилась сама.
Мені не зняли шви навіть. Я з начальником медслужби домовився, і мене виписали. Буквально через два дні я вдягнув бронік, пішов по позиціях, і шви розійшлися. Вже наші медики на місці мені знову зшивали бік.
"Повертатись просто нікуди"
Повертатись просто нікуди. Один і другий будинок під орками, знайти житло зараз також проблема. Я поки відпочину. Побуду... Підлікуюся, а потім видно буде.
В мене є побратими, які готові зі мною піти. Яким також за 60. Реально. Це моя країна. Я жартома відповідаю багатьом. Дивишся на наших дівчат-красунь, от вони мотивують. Знаєш, ти за кого йдеш захищати. Своїх дітей, внуків, дружин. Вибачте, у мене 10 внуків.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро