Василь Барвінський став "композитором без нот", бо, на думку режиму, вони підлягали спаленню. Ймовірно тому, що в цих нотах звучала Україна. Світовий резонанс його музики надзвичайний.
Ведуча Радіо Культура Катря Гончарук до дня народження композитора Василя Барвінського розповідає про його музичні прориви.
Василь Барвінський народився 20 лютого 1888 року і він винахідник кластера, тобто проклав шлях сонористиці – одній із провідних технік музики ХХ–ХХІ століть. Майже рівночасно з Чарльзом Айвзом та Генрі Коуелом він застосовує кластери та гру затисненим кулаком у жартівливому "Жаб'ячому вальсі" (1910).
Барвінський — перший український композитор, ноти якого видавали в Європі, США, Японії.
Його "Шість мініатюр на українські теми" здобули таку популярність, що тисяча примірників розійшлася Європою всього за чотири місяці, що було у 1925 році явищем нечуваним.
Твори Василя Барвінського транслювали в радіо- та телепередачах свого часу: Відень, Берлін, Стокгольм, Турин, Прага, Варшава, Нью-Йорк, Краків та інші міста.
Знаменним є той факт, що в одній із перших телепрограм Лондона на початку розвитку телебачення 21 травня 1937 року транслювали концерт із творів Василя Барвінського та Нестора Нижанківського у виконанні всесвітньовідомої піаністки Любки Колесси.
Уже в 1970-х роках німецький органіст Міхаель Грілль переклав вагому частку фортепіанних творів композитора для органа та записав платівки з цими творами, а в міжнародному конкурсі колядок у 1998 році перше місце в Європі посіла "Небо і земля" Василя Барвінського у виконанні хору Мюнхенського радіо.
Особлива сторінка визнання творів Барвінського — його "Колискова", яку Кошиць "оркестрував" для свого живого фантастичного оркестру, тобто хору.
Поряд зі "Щедриком" Миколи Леонтовича вона була "хітом" Республіканської капели.
Хтозна, на якому з концертів Кошицевої капели в США був присутній молодий Джорж Гершвін, але достеменно відомо, що старший брат Айра Гершвін у щоденниках описує враження, яке на Джорджа справила "Колискова" Барвінського-Кошиця, що згодом була переосмислена в опері "Поргі і Бесс", перетворившись на культовий джазовий стандарт Summertime.
Барвінський — патріарх професійної композиторської та піаністичної шкіл на Галичині першої половини ХХ століття, видатний композитор, педагог, піаніст, музикознавиць, критик, культурно-громадський діяч. Він 33 роки очолював Львівський вищий музичний інститут імені Лисенка, згодом консерваторію.
Василь Барвінський був одним із найвпливовіших митців тогочасного музичного життя Західної України.
Зокрема, Василь Барвінський є автором першого українського Секстету (1915), першої Сонати для віолончелі (1926 р.), загалом його можна вважати основоположником українського віолончельного репертуару (сюїта, варіації, п'єси), першої у ХХ столітті української Сонати для фортепіано (1910 р.), першим почав роботу над українським фортепіанним концертом (у 1917-му — закінчив 1937-го), одним із перших звернувся до жанру симфонічної сольної вокальної поеми. Василь Барвінський — це також перші в українській музиці фортепіанні прелюдії.
Він — музикант трагічної долі. У січні 1948 року подружжя Барвінських арештували за "державну зраду" як "німецьких агентів". Василь і Наталя Барвінські провели 10 років у сусідніх таборах Мордовії, але бачитись не могли.
Барвінський, перебуваючи на засланні, дуже тяжко переживав розлуку з рідними. Особливо хвилювався за старшого сина Івана-Себастьяна, названого другим іменем на честь Йоганна Себастьяна Баха. Він грав на віолончелі. З концтабірних листів композитора до дружини 1956–1958 років довідуємося, що йому часто сняться діти, особливо Іван, і тому митець починає працювати над Віолончельним концертом. Можна лише уявити, в яких важких умовах написано цей твір. У цьому творі чуємо Барвінського — його лірика, глибокого, вдумливого, широкого мелодиста і майстра краси звуку.
НКВД-исти спалили рукописи його нот просто у дворі консерваторії, якій він віддав 33 роки свого життя. Це видається судилищем, адже які контрреволюційні ідеї могли нести фортепіанні й камерно-інструментальні твори? Вони ж бо були без слів.
Після смерті Сталіна 70-літнього Барвінського разом із дружиною хотіли залишити у Сибірі в будинку для літніх людей. Наталя Барвінська наполягла на їхньому поверненні в Україну.
І от вони у Львові. Здоров'я обох остаточно підірвано. Композитор не знав, що твори спалили. Шукав їх. Розпитував, але й сліду не було. "Я композитор без нот", — сказав тоді Барвінський цю відому фразу.
Феніксом, посталим із попелу (це абсолютно буквальні слова стосовно рукописів Василя Барвінського), став, без перебільшення, грандіозний твір — його фортепіанний концерт.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media