Еротичні журнали з'явилися в Україні в 90-х й сягнули піка популярності в 00-х — це був ковток свіжого повітря після радянських часів, коли сексуальна тематика вважалася "буржуазним розбещенням".
Як не дивно, та ніша почала заповнюватися не з всесвітньо відомого Playboy (українська версія глянцю вийшла аж у 2005 році), а з вітчизняних журналів "Лель" та "Пан+Пані" (обидва почали видавати у 1992-му). Попри стереотип, що оголеність дорівнює порнографії, ці видання були спрямовані на сексуальну просвіту й не переступали межу між еротичним мистецтвом та вульгарністю.
У 2000-х увагу аудиторії перехопили "чоловічі" журнали: ХХL, Maxim та вже згаданий Playboy. Їх позиціювали як видання для успішних чоловіків, де висвітлювали не лише спокусливих жінок, а й історії успіху, новини технологій, автопрому тощо.
Зараз така концепція глянцю може сприйматися як об'єктивізація жінок. Ба більше, з розвитком інформаційних технологій, потреба в друкованій еротиці зникла — адже в інтернеті можна знайти сексуальний контент на будь-який смак.
Втім, у 2021 році в Україні з'явилося нове еротичне видання формату print only — мистецький зин під назвою "Грішниця". Журнал відходить від male gazeУ феміністичній теорії male gaze — це зображення жінок у мистецтві з маскулінної, гетеросексуальної перспективи; репрезентація жінки як сексуального об'єкта для задоволення гетеросексуального глядача-чоловіка.на користь концепції female gaze і пропонує читачам платформу для вільного діалогу про сучасне еротичне мистецтво, сексуальність та гендерну самопрезентацію.
Суспільне Культура поспілкувалося із засновницею журналу Джулі Полі — розповідаємо, як "Грішниця" спокусила українських хіпстерів повернутися до друкованої еротики.
Хто така Джулі Полі
Джулі Полі (справжнє ім'я — Юлія Полященко) — українська художниця з Луганщини, яка розпочала творчий шлях у Харкові під впливом місцевих мистецьких ініціатив, зокрема Харківської школи фотографії.
Спочатку Джулі цікавила необроблена документальна фотографія, а з 2013 року вона почала працювати з індустрією моди — і поповнила свій доробок публікаціями для численних фешн-журналів: Vogue, L'Officiel, Harper's Bazaar, Dazed & Confused, i-D, NUMERO та Jalouse.
Також Джулі долучалась до десятків мистецьких проєктів та виставок в Україні й за кордоном: у Франції, Нідерландах, Латвії, США, Німеччині, Польщі тощо.
Протягом 2017–2019 років художниця працювала над фотокнигою "Укрзалізниця", у якій відтворила типові ситуації у вагонах українських потягів.
У 2015-му та 2018-му Джулі Полі презентувала лімітовані колоди гральних карт з еротичними зображеннями — "Киць-зась-мяу" та "Космолот".
Цікавість до теми дослідження сексуальності, зрештою, й переросла в еротичний артзbн "Грішниця":
"«Грішниця» стала природним продовженням моєї художньої практики, один з векторів якої був зосереджений на дослідженні еротики в сучасному контексті. Я вивчала різні аспекти еротичного мистецтва та культурні феномени, пов'язані з ним. На мене також сильно вплинув мій бекграунд: маленькі бульварні «жовті» газети та журнали, які батьки виписували чи купували в кіосках, були частиною мого повсякденного життя. Усе це органічно склалося в ідею журналу як результат моїх мистецьких пошуків і досліджень".
Концепція журналу "Грішниця"
Журнал "Грішниця" розширює традиційні уявлення про сексуальність і гендер, а також пропонує читачам зануритися у світ неприхованих бажань, порушити кордони та відкрити власну чуттєвість.
За словами Джулі Полі, місія журналу — надати голос українським та міжнародним митцям, які працюють з еротичною тематикою.
Окрім цього, команда "Грішниці" прагне створити безпечний та інклюзивний простір, який підтримує феміністичні й квір-ініціативи. Журнал сприяє визнанню і повазі до працівників еротичної індустрії, адже вважає їхні проблеми й реалії важливою частиною суспільної дискусії.
" «Грішниця» — це журнал, де на першому місці стоять повага й прийняття відмінностей. Тут є лише свобода бути тим, ким ти хочеш", — наголошує засновниця видання.
Для журналу дуже важливо не переступати межу між еротикою та порнографією. Кожен номер "Грішниці" ретельно переглядає юрист: перевіряє весь матеріал на відповідність законодавству.
"Ми вважаємо, що між еротикою та порно — не один крок, а значно більше: іноді вони можуть бути в різних напрямках або навіть вальсувати. Еротичне мистецтво має свою специфіку і мету, яка виходить далеко за межі простої візуальної провокації", — пояснює Джулі Полі.
Видання натхненне "бульварними" виданнями 00-х, які можна було придбати на зупинках чи в кіосках, а також творчістю сучасних митців. Проте конкретних референсів "Грішниця" не має — ні серед вітчизняних аналогів, ні серед європейських.
Процес створення та наповнення журналу
Наразі вийшло чотири номери "Грішниці". Усі вони різні за обсягом, розміром, структурою й тематикою.
Зокрема, перший випуск був присвячений містифікації та символам, другий — татуюванням та бодіарту, третій і четвертий — інтимному спілкуванню під час війни та іграм відповідно.
На перший погляд, це звичайна еротика, але всередині читачі знаходять глибокі тексти, дослідження та роботи художників. Також в журналі трапляються гороскопи, пікантні вірші, тести, стикери, лотереї та інші інтерактивні елементи.
Родзинкою видання сміливо можна вважати постійну рубрику "Нюдси", для якої читачі надсилають власні еротичні фотографії.
"Це моя улюблена рубрика, адже вона максимально чесна й показує різноманіття точок зору. Це не постановні зйомки чи великий продакшн, а справжні історії людей, які розмірковують про свою сексуальність", — прокоментувала Джулі Полі.
Приблизно 4 місяці потрібно для створення одного номера, і ще 1–2 місяці — для запуску. Досі "Грішниця" виходила нерегулярно, проте команда планує випускати журнал двічі на рік.
Прикметно, що "Грішниця" — це журнал print only, тираж якого з часом збільшився від 500 до 2000 примірників. Проте через великий попит на попередні номери, які вже давно розпродані, команда додала можливість придбати цифрову версію на сайті.
Серед партнерів журналу — магазини Utopia і Readellion, а також київська книгарня "Збірка".
Остання "Грішниця" стала міжнародною: четверте видання містить тексти як українською, так і англійською мовами. Журнал також можна придбати за кордоном.
Команда
Основна редакція "Грішниці" складається з трьох людей:
- Джулі Полі — засновниця та креативна директорка, залучена в усі процеси журналу;
- Сніжана Чернецька — артдиректорка, яка відповідає за візуальну частину;
- Ольга Чабанна — продюсерка, що налагоджує організаційні процеси.
Окрім цього, команда співпрацює з позаштатними фахівцями, які займаються редагуванням, підготовкою видання до друку, юридичними консультаціями тощо.
Реакція аудиторії
Хоч "дорослі" журнали й мали попит серед українців у період розквіту цієї ніші, значна частина нашого суспільства досі воліє говорити про секс завуальовано та пошепки. Тож команда видання, вирішивши зосередити його навколо еротики, ризикувала зіткнутися з осудом громадськості.
Джулі зізнається, що страху критики в неї не було — на відміну від прагнення розширювати межі прийнятного та створити платформу для вільного діалогу.
"Для мене найбільшу цінність має сам феномен «Грішниці». Поява такого видання — це вже подія. Після виходу першого, експериментального, номера ми отримали величезну кількість листів від читачів: вони писали, як довго чекали на можливість відкрито говорити на ці теми та показувати світу роботи українських художників, які працюють з еротикою. Ми переконалися, що журнал потрібен — і саме ця взаємодія з читачами для мене найважливіша".
Втім, без ексцесів не обійшлося. У січні 2022-го, коли друком вийшов другий номер, редакція передала кілька примірників до Львівського муніципального мистецького центру. Це спричинило суспільну дискусію. Зокрема, активісти та представники Української греко-католицької церкви звинуватили галерею й журнал у пропаганді порнографії та розпусти.
У відповідь на це в мистецькому центрі відбулася панельна дискусія про межі мистецтва і вульгарності.
"Це був дуже важливий і корисний момент, адже такі «сліпі зони» потребують переосмислення. На жаль, ті, хто ініціював цей конфлікт — ні священник, ні активістка — на дискусію не прийшли. Вочевидь, побоялися відкритої розмови", — прокоментувала Джулі Полі.
Контроверсійною є й назва журналу, адже в поєднанні з наповненням завиграшки може образити почуття вірян. Засновниця журналу пояснює її так:
"Я свідомо хотіла, щоб назва була багатогранною. Це фемінітив, який відсилає не тільки до класичного розуміння слова «грішниця» як sinner, а більше до temptress — спокусниці. Назва має сильну жіночу енергію та символізує розрив із традиційними уявленнями про еротику".
Зрештою на запитання про те, на яких читачів орієнтується "Грішниця", Джулі Полі іронічно відповідає: "Попрошу вас взяти люстерко".
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media