Порно, мистецтво, література: як в Україні цензурували творчість і що про це думала комісія з моралі

. Колаж Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

Нещодавно гурт Latexfauna заявив про створення акаунту на OnlyFans, де викладатиме "розпусні фото", щоб зібрати гроші на дрони для Збройних сил України. А 8 вересня випустив "найрозпусніший кліп в історії українського шоубізнесу".

Раніше ж у Верховній Раді 18 серпня зареєстрували законопроєкт про декриміналізацію порнографії в Україні. Влада перегляне заборону на все, пов'язане з порно: приватні "хтивки", пересилання нюдсів, публікація відео на Pornhub, зберігання чи створення картин з еротичними сюжетами тощо.

Проте зняття кримінальної відповідальності не стосуватиметься поширення чи виробництва дитячої порнографії, а також екстремального порно (насильництво, зоо-, некрофілія) та порно без згоди (порнопомста, deep fake).

Що об'єднує Олеся Ульяненка, Юрія Винничука, Марію Матіос та низку інших митців? Не повірите — але звинувачення у популяризації порнографії.

Суспільне Культура розповідає про випадки, коли творчість підпадала під цензуру через звинувачення в порнографії — адже наразі заборона стосується і мистецьких творів.

Олесь Ульяненко та "Жінка його мрії"

У 2006 році у видавництві "Клуб сімейного дозвілля" вийшла друком книжка Олеся Ульяненка "Жінка його мрії". А вже за три роки, у 2009, її заборонили: експертка НЕК Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, що існувала з 17 листопада 2004 року по 5 березня 2015 року. Здебільшого діяльність Нацкомморалі полягала в проведенні експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру та продукції, що містить елементи або пропаганду культу насильства, жорстокості, порнографії. Варвара Ковальська визнала роман порнографічним.

Микола Сулима, член-кореспондент НАН України та завідувач відділу давньої української літератури, підтримав це рішення.

"…Коли б редактори «Клубу сімейного дозвілля» мали добрий смак, коли б володіли високою культурою, коли б добре знали історію світової літератури, вони б не допустили тиражування низькопробного бульварного чтива, яким є «Жінка його мрії»", — сказав він.

Щоправда, навіть серед членів Нацкомісії з питань моралі були опоненти Ковальської — наприклад, Андрій Курков та Павло Мовчан не підтримали її "вердикт".

Письменник Олесь Ульяненко. Укрінформ

Заборона книжки спричинила бурхливі дискусії серед громадськості. Казали, що це цензура з політичним підтекстом, а не порнографічним.

Члени української культурної спільноти рішуче розкритикували Нацкомморалі. Спеціальна комісія з відомих літературознавців спеціально проаналізувала "Жінку його мрії" і не виявила там ознак порнографії.

Тодішній голова Національної спілки письменників України Володимир Яворівський закликав Комісію з питань моралі "не виставляти [себе] на посміховисько, а знайти цивілізований вихід із ситуації, що склалася". Він заявив, що їхнє рішення перешкоджає свободі творчості в Україні, а ще "вимагає хуторянського пуританства совдепівських часів".

Роман "Жінка його мрії" Олеся Ульяненка. Видавництво "Фоліо". Всі Книги

Кінець кінцем, Олесеві Ульяненку довелося погодитися на те, щоб у "Жінку його мрії" внесли правки. Авторка передмови до роману Євгенія Чуприна поділилася, що в тексті змінили фрагменти. Наприклад, речення "Він засунув їй палець в анус" перетворилося на "Він ніжно вкусив її за вушко". Окрім цього, з книжки зникли слова "член" та "кінчати".

"Сумно навіть не тому, що уся наша сучасна література підпадає під артобстріл Національної експертної комісії. А сумно тому, що діяльність цього органу абсолютно ніким не контролюється, і якщо завтра його членам чимось не сподобається автор Біблії (а можна зрозуміти, що в них на нього може бути зуб, бо він їх багато чим обділив при народженні), то вони знайдуть у його творі й інцест, і педофілію, і, ясна річ, онанізм. І лукавий застрибає у дитячому захваті — класна штука мораль!" — прокоментувала ситуацію Євгенія Чуприна.

Фалос у "Вирваних сторінках з автобіографії" Марії Матіос

Наступний скандал розгорнувся навколо автобіографії Марії Матіос, що вийшла друком у видавництві "Піраміда" в 2010 році.

Попри те, що "Вирвані сторінки з автобіографії" тоді увійшла до короткого списку "Книги року ВВС", книжку ледь не вилучили з продажу. Річ у тім, що кілька ветеранів Другої світової війни звернулися до Львівської обласної прокуратури з вимогою заборонити твір: мовляв, авторка в ній порівнює пам'ятник Перемоги із фалосом.

Письменниця миттєво відповіла на звинувачення: вона звернулася до генпрокурора та міністра внутрішніх справ з відкритим листом, у якому запитала про аргументацію. Марія Матіос хотіла дізнатися, на яких підставах її розшукують правоохоронні органи, адже, на її думку, щодо неї застосовували методи шантажу та психологічного насилля.

"Не знаю, що вони шукають в зв’язку із фалосом. Я написала в автобіографії, що ми жили свого часу в будинку навпроти «київського фалосу» – пам’ятника Перемоги. Ось і вся моя провина перед ветеранами", — виправдала себе Марія Матіос.

Конфлікт владнався лише після того, як авторка "Вирваних сторінок з автобіографії" особисто зустрілася з тодішнім президентом України Віктором Януковичем.

Письменниця Марія Матіос. Вікіпедія

"Убити під*раса" та Юрій Винничук

У 2012 році львівський письменник Юрій Винничук, відомий своєю "фірмовою" сатирою, також опинився в епіцентрі гучної "порнографічної" історії.

На заході "Ніч еротичної поезії" у Львові літератор продекламував свій вірш "Убий під*раса" з алюзією на тодішнього президента Віктора Януковича. У творі яскраво простежуються натяки на можновладця: "...а їхній пахан, ледь прибитий яйцем, веде нас до прірви", "...бо вже не шапки, а мільйони краде" тощо. Сам Юрій Винничук асоціацію з Януковичем не підтвердив.

Народний депутат Леонід Грач звернувся до Генпрокуратури, звинувативши письменника в поширенні порнографії. На думку нардепа, вірш "Убий під*раса" — це прямий заклик знищувати представників ЛГБТ-спільноти. Окрім цього, авторові приписали ще й поширення антивладних настроїв.

Письменник Юрій Винничук. Texty.org

Запит передали до вже згаданої Нацкомісії. Проте її очільник Василь Костицький заявив, що НЕК не бачить підстав для перевірки.

"Межі між порнографією та еротикою дуже розмиті. І якщо порнографію можемо визначити у відеоматеріалах, то в писаних і мальованих творах зробити це неможливо. Порнографії у літературі і малярстві не існує", — прокоментував звинувачення Юрій Винничук в інтерв'ю для "Дзеркала тижня".

Порнографія в дитячій літературі: "Знамениті сіднички мого братика" Джеремі Стронґа

У "Видавництві Старого Лева" вийшла друком ціла серія гумористичних книжок для читачів середнього шкільного віку від американського письменника Джеремі Стронґа. Серед них і "Знамениті сіднички мого братика" (2007), яка також опинилася під прицілом Національної експертної комісії.

НЕК у 2012 році звернулася до тодішнього директора видавництва Юрія Чопика з проханням надати їй примірник для експертизи. За словами, Нацкомморалі перевірка продукції, орієнтованої на дитячу аудиторію — "це святе".

Комісія звернула увагу на назву та обкладинку книжки, посилаючись на закон "Про захист суспільної моралі". Згідно з ним, забороняється "використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру".

"Знамениті сіднички мого братика" Джеремі Стронґа. Goodreads

Виставка "Самки та яйцекладки: жінки з культури" й порушення "моралі громади" Дрогобича

Цензурували не лише текстові твори. У 2007 році схожі обставини склалися навколо мистецької виставки.

Тоді в місті Дрогобичі на Львівщині відбулася виставка львівської художниці та поетеси Гриці Ерде "Самки та яйцекладки: жінки з культури". Згідно з задумом авторки, експозиція мала висвітлити стереотипні жіночі образи, нав'язані українській культурі. Художниця зобразила шевченківську Катерину змученою жінкою з целюлітом, а Діву Марію — з чотирма грудьми.

"Я можу зобразити їх небуденно, представити як один з мегаобразів, що нав’язувались нам з дитинства. Катерина та Марія перестають бути прекрасними дівами з милим личком і тілом. Вони стають просто самками, стають фізіологічним тілом", — пояснила концепцію мисткиня.

Раніше виставку вже показали в Харкові та Ірпені, на черзі був Київ та Івано-Франківськ. Проте в Дрогобичі мисткиня зіткнулася з опором місцевих чиновників.

Влада міста заявила, що експоновані твори "ображають національну гідність, християнські цінності і мораль громади міста". Члени гуманітарних питань при Дрогобицькій міській раді звернулися до міського голови Миколи Гука з вимогою заборонити виставку. Посилалися вони, зокрема, на репродукцію картини "Чотиригруда діва Марія".

Гриця Ерде. Чотиригруда Діва Марія (Мама і темна Анна), 2005. Критика

"На роботах художниці брутально зачіпається сокровенне", — обурювався заступник міського голови Богдан Пристай.

На цьому конфлікт не згаснув. Директор музею "Дрогобиччина", у якому експонувалися картини Гриці Ерде, Зиновій Бервецький відмовився задовольнити незаконну вимогу: він пояснив, що на картинах немає ані зображення національних чи християнських символів у негативному контексті, ані порнографічних зображень.

Художниця поділилася, що очікувала такої реакції, адже мешканці індустріальних міст, за її словами, ще не готові сприймати таке мистецтво. Зрештою, виставку таки закрили.

Фільм "Бруно" та заборона "гомосексуальних сцен"

Сатиричний фільм "Бруно", знятий британським актором Сашою Бароном Коеном (він водночас і зіграв головну роль у своїй стрічці), дуже відверто зображає гомосексуального австрійського телеведучого Бруно.

Головний герой має мрію: підкорити Голлівуд. На шляху до слави він створює ток-шоу, у якому дуже детально демонструє свій пеніс, а також відвідує свінгерські вечірки та потрапляє в низку пригод, які сучасна аудиторія точно охарактеризувала б як "крінжові".

У 2009 році НЕК визнала цю стрічку порнографічною та заборонила її показ в українському прокаті. Комісія заявила, що фільм містить "художньо невиправдану демонстрацію статевих органів та стосунків, гомосексуальних статевих актів у відверто натуралістичній формі".

Варто зауважити, що фільм став об'єктом жвавих дискусій у багатьох країнах світу, проте лише в Україні він потрапив під цензуру.

Афіша фільму "Бруно" режисера Саші Барона Коена. Промо фільму

Рішення НЕК викликало негативну реакцію суспільства. Наприклад, членкиня Експертної комісії з питань поширення і демонстрування фільмів при Міністерстві культури і туризму Аксинія Куріна висловила невдоволення забороною "Бруно": на її думку, фільм "має художню, соціальну та культурологічну цінність".

Аксинію Куріну підтримала й лідерка ЛГБТ-організації "Інсайт" Анна Довгопол. Вона заявила, що цензура "Бруно" — це прояв дискримінації представників ЛГБТ в українському суспільстві.

"У той час, як весь світ рухається до свободи, до визнання того, що гомосексуальність є такою ж нормою, як і гетеросексуальність, в усьому світі вводяться уроки сексуального виховання у школах, Україна рухається до феодального ладу, де забороняють все. Як в Радянському Союзі не було сексу, так його не буде і в нас," — сказала Довгопол.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media