Проєкт "Artилерія" продовжує підбивати підсумки 2024 року. Після поп-альбомів та рок-альбомів, настала черга важкої музики.
Для цього матеріалу ми попросили скласти топ найкращих повноформатних релізів важкої музики одного з найяскравіших представників цієї сцени Євгена Тимчика, фронтмена гуртів The Nietzche, Septa, АНТАЙТЛД та автора телеграм-каналу "Тимчик" та ютуб-шоу "Тягово".
У топі — реп-проєкт, хардкор, постметал та один мініальбом, який ми не змогли обійти.
Далі — пряма мова Євгена Тимчика, поєднання його коментарів "Artилерії" та постів з телеграм-каналу "Тимчик".
5 місце
Sick Solution — Hardcore Yakuza
Одна з найочікуваніших платівок року, яка повністю виправдала сподівання. Це колекція потужних брейкдаунів, крутих гітарних рифів і майбутніх концертних сінґалонґів. Альбом, який однозначно варто слухати наживо.
Hardcore Yakuza — логічне продовження другого EP Hardcore Samurai. Однак стилістично, музично воно не може бути далі від нього, бо на заміну експериментам різної якості та дуркуванню прийшли впевненість і нарваність.
А ще на відміну від свого попередника цей альбом має більш кристалізований концепт, якусь тематичну канву та щось, що можна назвати оповіданням.
Воно, звісно ж, не таке серйозне, і вистачає й жартів, і мемів, проте драма все одно присутня. У ній головний герой один за одним борить чудовиськ, не приймаючи хворість людства, а в кінці все одно програє.
4 місце
Waidelotte — Celestial Shrine
Після того, як Андрій Печаткін покинув гурт White Ward, у нього з'явилася нова можливість творити блек-метал разом із не менш іменитим українським музикантом, нинішнім басистом шведського гурту Soen Олексієм "Златояром" Кобелем.
Дебютний альбом Celestial Shrine вийшов автентичним та багатим на нестандартні аранжування для такого жанру, з містичною естетикою та знайомими етнічним мотивами.
Альбом дуже еклектичний, до тої міри, що іноді навіть хочеться, щоб вони трохи затримались у якомусь одному звучанні.
Проте мені не дуже сподобався загальний продакшн, хочеться більш цікавішого, бруднішого звуку, щось все занадто акуратне. Технічно, музично все одно вражає, а всі етнічні елементи зроблені зі смаком.
3 місце
Guerilla Noir — Пил
Найглибший і найпроникливіший альбом року, який торкається тем, що знайдуть відгук у кожного, хто пережив російське вторгнення в Україну.
Музика на альбомі варіюється в рамках постметалу та хардкору, іноді навіть додаючи елементи блеку. Але саме завдяки щільній концепції та оповіданню "Пил" дійсно западає в душу.
Звісно, альбом є за що критикувати, треба ще працювати над більш продуманими переходами, за відсутністю яких більшість пісень перетворюється, скоріш, на набір рифів, хоч і дуже тягових рифів.
Також, не завадить приділити увагу артикуляції, хотілось би розібрати хоч якісь слова, але спишу це на занадто емоційне виконання, яке теж варто відмітити.
Не дивлячись на все це, Guerilla Noir зміг видати найкращий, найзмістовніший запис про те, що ми всі почали переживати майже три роки тому.
2 місце
Burned Time Machine — Лімінальний
Альбом-довгобуд, створення якого супроводжувалося родовими болями, але результат був того вартий. "Лімінальний" — це справжній альбом, а не збірка пісень, з продуманим треклістом та драматургією.
На останньому я хочу закцентувати більше уваги, тому що серед наших релізів, а особливо в металкорі, цим моментом мало хто турбується.
Друге, що одразу впадає в око — це наскільки якісно все звучить, хоч іноді й не так сучасно. Але в цілому це один з найкращих, деталізованих та "вилизаних" продакшенів, що я чув у нас. Утім реферальність у сонграйтингу місцями балансує з відвертим запозиченням.
Хіт за хітом, звучання, яке максимально дотягнули до чогось сучасного та цікавого, й один з найпроникливіших вокалів на нашій сцені.
Залишається тільки гадати, куди ця лімінальність приведе Burned Time Machine далі.
1 місце
RUSIIICK & Misha Substance — Reactor
Доволі дивно, що найкращим важким альбомом, на мою думку, став реліз реп-проєкту. Але саме за рахунок несамовитої енергії, ню метал інфлюєнсам та злободенним текстам Reactor звучить гостріше за інших.
Це в принципі кращий продакшен, що я чув, як в такій брейкбіт музиці (чи це трeп, чи хіп-хоп), так і у всьому важкому, що виходило за останній час.
Хуки чіпкі, тексти кмітливі, слово "реахтор" я більше ніколи не буду казати інакше.
Єдиний недолік, як на мене, це незбалансований трекліст.
Ця комбінація гучної електроніки з індустріальними гітарами, деталізований багатошаровий продакшен, вибухова подача та лазерна читка Русіка — все це в комбінації дає нам один з найоригінальніших релізів цього року.
Special Mention:
0% Mercury — Аокігахара (EP)
Хоч це і не повноформатний альбом, але EP "Аокігахара" точно заслуговує на увагу як один із найкращих важких релізів року.
Широкі вокальні аранжування, швидкісні хаотичні ритми та концентрована ідея. До того ж, українська їм дуже до лиця.
P.S. Пропонуємо дізнатися трохи більше про декількох переможців у випуску "Artилерії" з фестивалю Faine Misto:
Та читайте два попередні топи:
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media