Український гурт Vivienne Mort провів перформанс у театрі "Сузір'я", дійство присвячене альбому "Фата" — першому за останні 6 років. Критик Костянтин Дорошенко побував на події та розповідає, чим цікавий альбом.
Vivienne Mort і Даніела Заюшкіна напередодні офіційного релізу нового альбому "Фата" запросили поціновувачів та друзів на його допрем'єрне прослуховування в київському театрі "Сузір'я". Замість звичного музичного шоу гості стали учасниками імерсивного перформансу. Отримали неочікуваний досвід — водночас особистий та спільний.
Двері театру відкрилися хвилина в хвилину у зазначений час, але щоби зайти всередину та піднятися сходами будинку у стилі модерн, треба було відстояти чергу. В перший хол церемонійно впускали по одній людині чи парі, що прийшла разом — там кожного персонально вітала Даніела Заюшкіна. Сидячі у напівтемряві за столиком зі свічками, вона підписувала гостям листівки з QR-кодом — інформацією про альбом, подію, текстами пісень як лібрето.
Інтер'єри будинку, які з небагатьох у Києві можуть умовно вважатися історичними, та історія салону, який влаштовувала в його помешканнях на зламі ХІХ—ХХ століть дружина власника Марія Родзянко, могли б створити від такого сценарію враження манірної стилізації. Але у випадку із Заюшкіною це неможливо — надто вона індивідуальна, які б стилі не обирала для творчої репрезентації. Її особлива харизма беззахисної, артистичної, але делікатної безпосередності у форматі особистого привітання викликала відчуття умиротвореної радості — усмішки не сходили з облич гостей. А відсутність яскравого світла ушляхетнювала кітчевих херувимчиків із квіточками на стелі.
Коли глядачі зайняли місця перед камерною сценою, Даніела Заюшкіна повідомила їм, що Vivienne Mort пропонує згадати традицію прослуховування альбому цілком, від першої пісні до останньої. "Фата" у назві має подвійний сенс: як фати нареченої і як латинської fata — "доля" або "жереб". Усвідомлення того, що разом із країною кожен із нас проживає нині "перехід в новий стан, відкриття майбутнього та відкритість йому", Даніела та її музиканти вклали в драматургію альбому і запросили слухачів до співвідчуття.
Програма за QR-кодом містила прохання не лише "не покидати свого місця без нагальної потреби, щоби не відволікати інших слухачів", але й "абстрагуватися від усього навколишнього". Після короткого спічу співачка вийшла із зали, світло згасло. На сцені на екрані з'явилося зображення дівчини, яка левітує у метаморфозі в чарівному та небезпечному лісі, ніби у Шварцвальді з казок братів Гріммів. Картинка також нагадувала обкладинку вінілового альбому.
Музика залунала у записі, жодного іншого шоу, крім звучання пісень та можливості споглядати єдине зображення, не відбувалося. Несподіваність ситуації присутніх заворожила. Ніколи в житті я не був присутнім на музичній події за такої тиші серед слухачів. До самого кінця — жодного приглушеного обміну репліками, шарудіння або покашлювання. Присутні опинились у капсулі особливого часу та стану.
Кожен виступ Vivienne Mort — сценічно продумане шоу. Український тур концертів Даніели Заюшкіної, в яких вона співала під фортепіано в оточенні тисяч свічок, був синтезом мистецтв музичного та візуального. Але цього разу відбувся сміливий імерсивний перформанс. Опинившись без підготовки у запропонованих обставинах, глядачі-співучасники відчули більше ніж особисту залученість — спільне перебування в інтимному. Бо музика — найінтимніше та найпідступніше з мистецтв. Насправді воно не потребує додаткового медіуму — екрану чи сцени, а впливає безпосередньо, в обхід свідомості.
Перформанс проявив Даніелу Заюшкіну як концептуальну сучасну художницю. Танення кордону між приватним та публічним через розвиток соціальних мереж як території повсякчасної саморепрезентації та місця знаходження солідарності, включно із негативною, підважує інтимність. Заюшкіна доводить, що можлива нова інтимність, доступна не одному чи двом, а спільноті. При цьому не хижа, а така, що відчуває крихкість особистих кордонів. І повертає музику в стан індивідуальної події замість механічної втіхи від ритму, шоу, ностальгійного відтворення сентиментальності чи споживання через скролінг або репіт.
У пісні "Несумная" є фраза-самооцінка: "Просто нібито невчасна". Так, Даніела Заюшкіна невчасна з погляду панівних стратегій шоубізнесу і мистецтва. Вона дозволяє собі робити щось інше, ніж відповідати очікуванням шанувальників. Це шлях художниці, чия практика виходить на мультимедійність. Чутливої та уважної до того, що лише відкривається разом із майбутнім. І до культурного спадку без його спрощення.
Пишучи цей текст, я отримав у месенджері повідомлення від художника та іконописця Юрія Нікітіна: "Прослухав останній альбом Vivienne Mort. Таке витончене заглиблення у нашу етнічну містичну підсвідомість! На межі її препарування, відверто, часом із глибоко прихованою іронією. Просто якась католицька еротична цнота!" Цими враженнями він поділився зі своєї майстерні в селі Кодра, усамітненій між лісом та луком.
Запис пісні "Не пробачай" альбому "Фата" також відбувся у сільському віддаленні — у Федорівці, на узбережжі річки Інгулець. У соцмережах Даніела Заюшкіна розповіла, що в композиції "якщо прислухатися, можна почути спів пташечки. Пташки співають, бо у них є пісня. І в найтемніший день вірять у тепло і весну. Одного дня я вдома записувала на диктофон пісню — і з вікна почувся пташиний спів. Та пташечка сама обрала, в якому місці заспівати, і тепер її партія завжди звучатиме в альбомі. Ми не дізнаємося, про що співала пташка. Можливо, розповідала про те, що бачила. Або співала: «Не пробачай. Таке не пробачають». Та тепер ви знаєте, що на альбомі є її зворушливий тембр".
У романі "До співу пташок" нейрофізіолог, академік Олег Кришталь порівнює мозок людини з машиною часу, яка оперує двома нескінченностями. Його формула така: "Нескінченність — Я — Нескінченність. Одна з Нескінченностей — та, що зовні, друга — всередині".
Перформанс Даніели Заюшкіної в театрі "Сузір'я" став можливістю сприйняти це в досвіді.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media