ICOM переніс конференцію з Норвегії, бо туди не можуть приїхати росіяни: як комітет України протистоїть рішенню

Ексклюзивно
Президентка Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв Анастасія Чередничено. Колаж: Вікторія Желєзна/Суспільне Культура

Нещодавно Міжнародний комітет літературних і композиторських музеїв (ICLCM — частина ICOMМіжнародна рада музеїв) вирішив перенести свою щорічну конференцію з Норвегії до Іспанії. А все через те, що Норвегія заборонила в'їзд російських громадян із туристичними візами.

Український національний комітет ICOM засудив таке рішення, підкреслюючи значний вплив російських членів ради на нього. Зокрема, Юрій Комлєв, секретар ICLCM і громадянин Росії, організовує пропагандистські виставки в музеях на окупованих територіях України з середини 2023 року. Пропагандистські заходи охоплюють написання листів дітьми та збір допомоги для російських військ в Україні. Крім того, Комлєв займається незаконною інтеграцією українських музеїв у російську музейну мережу, сприяючи перевезенню музейних артефактів з окупованих територій до Росії.

Український комітет ICOM надіслав лист до президії ICOM з протестом та інформацією про Комлєва, але наразі відповіді не отримали. Очільник ICLCM все ще планує провести конференцію в Іспанії, щоб росіяни могли взяти участь.

Суспільне Культура поспілкувалося з Анастасією Чередниченко, президенткою Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв про скасування конференції, протистояння впливу росіян в організації та стратегію, яку обрала українська сторона.

Як ви сприйняли новину про скасування конференції ICOM та особливу причину цього скасування? І як ви намагаєтеся протидіяти впливу Росії в організації?

У більшості країн, які належать до ICOM, є національні комітети — одна з найбільших професійних мереж. У цій мережі також є комітети за інтересами, як-от Міжнародний комітет літературних і композиторських музеїв. З одного боку, я отримала листа від Тетяни Пилипчук, директорки Харківського літературного музею, яка не виїжджала з Харкова з 2022 року після того, як змушена була рятувати колекцію музею. Тетяна постійно готується до можливих наступів. Коли я отримала листа від неї, моя перша реакція була обуренням, але я не була здивована.

Є дві причини: по-перше, росіяни лізуть всюди і намагаються обходити санкції будь-якими способами. З 2014 року світова спільнота навіть не знала, що Крим був окупований. У 2022 році колеги з різних національних комітетів були шоковані, що почалася повномасштабна війна. У перші місяці ініціатива допомоги Україні виходила не від генерального комітету, а від конкретних людей з національних комітетів. Тоді відчувалося справжнє людське співчуття, але з часом війна стала звичною, що жахливо для нас. Ці міжнародні організації, як ООН, ЮНЕСКО, ICOM, є досить бюрократичними, і для президії ICOM ухвалювати кардинальні рішення складно.

Влітку 2022 року змінилася президія ICOM, і ми спілкувалися з нею особисто, пояснюючи ситуацію та пропонуючи рішення. Одразу усунути зі складу росіян для них було надто великим шоком, тому ми пропонували різні рішення і надсилали листи з доказами, що ця війна не лише Путіна, воюють не тільки військові, а й російські музеї підтримують так зване СВОСпеціальна військова операція — так Росія називає війну проти України.. Нам казали, що цих доказів недостатньо. Цього року ми здійснюємо проєкт за підтримки USAID з моніторингу української культурної спадщини. Одна гілка проєкту — співпраця з національними правовими органами, а інша — моніторинг викрадених росіянами предметів української культурної спадщини та діяльності російських музеїв. Ми надсилаємо ці факти безпосередньо генеральному ICOM. Влітку ми відправили великий звіт з усіма даними та посиланнями.

Проблема також полягає в тому, що в комітеті літературних музеїв і композиторів (Міжнародний комітет літературних та композиторських музеїв ICLCM — ред.) голова — італієць, а секретар — росіянин Юрій Комлєв. Він очолює Оренбурзький художній музей образотворчих мистецтв, який співпрацює з луганськими музеями, що перебувають у тимчасовій окупації. Працівники цього музею на постійній основі їздять до Луганська, що є порушенням перетину українських кордонів. Він підтримує війну і лояльний до влади РФ. Усі факти ми зібрали та надіслали генеральному комітету, поки реакції немає, але є реакція на персональному рівні від очільників національних комітетів Польщі, Британії та Угорщини. Вони також шоковані, що такі люди беруть участь у діяльності ICOM. Адже ж якщо ми співпрацюємо з такими людьми — відповідальність за їхні дії поширюється на всіх.

В ICOM також є комітет з етики (ETHCOM — ред.) і кодекс з етики, який росіяни неодноразово порушили. Голова національного комітету Угорщини казав, що буде порушувати це питання. Ми надали всю інформацію і будемо далі стежити за ситуацією. Станом на сьогодні конференцію збираються переносити до Іспанії, і ми плануємо спілкуватися з ICOM в Іспанії. Це дуже показово, як можна порушувати санкції ЄС. Чого вони тоді варті?

У листі від голови Міжнародного комітету літературних та композиторських музеїв Адріано Ріголі йшлося, що конференцію переносять через велику кількість представників з РФ, які не зможуть взяти участь. Як так сталося, що росіян так багато в ICOM, що через їхню відсутність переносять місце конференції? Хто це регулює і чому їх так багато?

Це загальна проблема, яка простежується в нашій історії. Головна умова для членства в ICOM — бути музейним працівником і вносити членські внески. Усі заявки на членство подають через національні комітети, і їх мають підписати два фахівці, які також є членами ICOM. Внески варіюються від країн — наприклад, в Україні вони менші, ніж у Сполучених Штатах. Наразі, якщо перерахувати з євро, це трохи більше ніж тисяча гривень на рік. Це небагато, але, зважаючи на низькі зарплати музейних працівників в Україні, не кожен може собі це дозволити. Інституційне членство — це коли членом ICOM стає весь музей і внески в десятки разів більші. У російських музейників є гроші й інституційних членів в ICOM дуже багато. Росія розглядає культуру як інструмент, а зараз як зброю. Це їхня м'яка сила. Михайло Піотровський, директор Ермітажу, у 2022 році сказав, що їхні виставки в Європі — це культурне СВО.

("Наші останні виставки за кордоном – це просто потужний культурний наступ. Якщо хочете, свого роду спецоперація. Яка багатьом не подобається. Але ми наступаємо. І нікому не можна дати завадити нашому наступу... До початку спецоперації в Україні виставки російських музеїв були всюди... Це і була наша, якщо хочете, спецоперація, великий культурний наступ" — ред.)

Зрозуміло, що в імперії ресурсів більше, ніж у колишньої колонії. Від часів здобуття нашої незалежності пройшло тридцять років — це не так багато для відбудови. Під час війни складно відновлювати ресурси та надолужувати втрачене. Тому росіян більше, бо в них ресурсів більше.

Ви правильно зазначили, що в ICOM їх значно більше, і в цьому комітеті також. Голова (ICLCM — ред.), італієць Адріано Ріголі, говорить, що в них було багато проєктів, тому ICOM не готовий навіть заморозити (я вже не кажу про позбавлення членства) стосунки з російськими колегами на час війни. Це пов'язано з людськими стосунками, які вони не хочуть розривати. Це не через умовні підкупи або щось подібне, а суто через кількість спільних проєктів. Ці людські стосунки багато в чому допомагають росіянам, оскільки європейські колеги знайомі з колегами з Росії і не можуть повірити, що ті, кого вони знали, також до цього причетні.

Щиро не розумію, коли кажуть, що страшно щось говорити в Росії. Я завжди запитувала: припустимо, зараз страшно, на початку 2022 року теж було страшно, у 2014 році було не так страшно, у 2008 році, коли вони напали на Грузію, взагалі не було страшно. Коли була Чечня (перша чеченська війна 1994–1996 та друга чеченська війна 1999–2009), абсолютно не було страшно. Де були ваші друзі всі ці роки? Відповіді я так і не отримувала.

Як змінилася співпраця з ICOM після 2014 року? Чи український комітет намагався протестувати проти великої кількості росіян? Чи більшість протестів почалося, власне, з початком повномасштабного вторгнення, як і в більшості організацій? Тому що з 2014 року хоч представники України намагалися протестувати проти присутності росіян, але в мізерних масштабах, якщо порівнювати з 2022 роком.

Погоджуюся з вами. Насправді з двох боків не було чіткого розуміння того, що відбувається і як реагувати. Ми, можливо, не настільки наполегливо намагалися говорити, і нас не були готові слухати. Зараз це жахливо звучатиме, але як тільки починається катастрофа, тебе готові слухати. Як тільки ти призвичаїшся до цієї катастрофи — тебе менше готові слухати. У 202 році нас були готові слухати і нас слухали, а зараз нам треба придумувати, як подавати інформацію, щоб тебе почули. За цей час ми не говорили "як зменшити кількість?", тому що одразу виникатимуть питання "хто має залишитися?", "які критерії цього відбору?".

Наразі ми говоримо взагалі про те, щоб заморозити їхнє членство в ICOM, хоча б на період, поки триває війна. Адже тут мова не тільки про Україну, а й про безпеку ICOM. Хто у них керує музейною сферою? Сергій Наришкін, який є очільником зовнішньої розвідки Російської Федерації. Це вже пропаганда і це небезпечно для ICOM.

Ситуація не стоїть на місці, нашу позицію підтримують локально, наприклад ICOM Німеччини оголосив бойкот ICOM Росії і російським музеям. Але всередині ICOM це вважали надто зухвалим жестом. Ми говоримо, що вони порушують етичний кодекс організації, і у нас є факти. Ми хочемо, щоб на період бойових дій їхнє членство було заморожено.

Чи можливо змінити секретаря Міжнародного комітету літературних і композиторських музеїв? Чи була реакція на повідомлення про його дії?

Ми не можемо впливати на окремі комітети. Перше, що ми хотіли, — це прокомунікувати з Норвегією, щоб не переносили конференцію через те, що бідні росіяни не зможуть доїхати, оскільки на них покладають відповідальність за дії їхньої держави, в яких вони беруть участь.

Ми надіслали інформацію про діяльність директора і музею, зокрема про виставки, які організовують на тимчасово окупованих територіях України. Офіційної реакції ще не було, але це не означає, що її не буде. Це дуже бюрократична організація. Ми намагаємося комунікувати з медіа, хоча раніше не вдавалися до цього. У нас є реакція з боку окремих людей і національних комітетів, наприклад комітету Великої Британії.

Українська сторона перебуває у ситуації, коли не може на знак протесту вийти з ICOM, адже ми втратимо свій голос та представництво у світі. Також поки неможливо заморозити чи припинити членство РФ у ICOM. Чи може національний комітет ICOM України збільшити свій вплив в організації? Можливо, краще комунікувати це питання з українськими музеями? Створювати спільні проєкти щоб підвищити свою видимість на міжнародній арені?

Ви праві, ми не можемо піти, тому що тоді залишиться лише голос Російської Федерації. Ми маємо шанс на професіоналізацію і розвиток. У 2022 році українські музеї показали себе з найкращого боку. Вони організували евакуацію колекцій, співпрацювали і допомагали один одному. Європейські колеги були шоковані цим. Наші музеї продовжують розвиватися, організовувати виставки, які рефлексують війну через сучасне мистецтво. Нам треба продовжити розвиток для більшої комунікації з відвідувачами.

Видимість можна збільшити лише через співпрацю. Члени ICOM України мають брати участь у спільних проєктах з іншими членами організації. Це знання мов, бажання створювати спільні проєкти, залучати іноземних музейників. Завдання нашої президії — розвиватися в цьому напрямі, намагатися залучити якомога більше членів, готових співпрацювати. Чим більше наших представників у різних тематичних комітетах, чим більше проєктів — тим більша наша видимість на міжнародній арені.

Ми не хочемо лише писати листи протесту, ми хочемо і мусимо давати конструктив, брати участь у фахових обговореннях нового кодексу з етики, пропонувати свої проєкти і таким способом заміщати Росію в організації.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media