Роуд-муві зі Скрябіним у пошуках себе: рецензія на "Я, Побєда і Берлін"

. Фото: "Я, Побєда і Берлін"/ B&H Film Distribution Company

14 березня в український прокат вийшов фільм "Я, Побєда і Берлін" за мотивами однойменної повісті музиканта Кузьми Скрябіна. Стрічка переносить глядачів у 90-ті роки: за сюжетом за три дні до запланованого концерту музикант-початківець Кузьма вирушає зі своїм другом Бардом до Берліна на старій "Побєді".

У цій рецензії журналістка Суспільне Культура Альона Шилова розповідає, чи обов'язково бути фанатом Кузьми Скрябіна, щоб дивитися фільм, та що нового стрічка додає в сучасне українське кіно.

Фото: "Я, Побєда і Берлін"/ B&H Film Distribution Company

"Я, Побєда і Берлін" є одним із найяскравіших представників фільмів жанру роуд-муві в українському кіно, можливо навіть найкращим. Сама концепція роуд-муві, або ж "дорожнього фільму", означає, що сюжет буде зосереджений навколо подорожі, яка змінить життя головних героїв. У центрі таких сюжетів найчастіше опиняються саме двоє чоловіків, проте бувають і жінки або ж цілі сім'ї.

Варто зважати, що роуд-муві — це радше формат оповіді та сюжетної структури, водночас сам фільм може охоплювати найрізноманітніші жанри. З найпопулярніших прикладів можна згадати "Людину дощу", що розповідає про взаємини двох віднайдених братів, "Тельму і Луїзу" — про жінок-утікачок, що має феміністичний контекст, або ж "Маленьку міс Щастя", у центрі якої — стосунки в родині. У стрічці "Я, Побєда і Берлін" основою сюжету стає драма головного героя про пошуки себе та свого місця у світі, оформлена у легкий жанр комедії та приправлена усіма складовими класичного дорожнього фільму.

B&H Film Distribution Company

За сюжетом головний герой Кузьма купує собі стареньку "Побєду", щоб вразити кохану дівчину Барбару. Подруга його ентузіазму не поділяє і нагадує хлопцю про концерт його гурту, який станеться вже за три дні (як розповідає голос Кузьми за кадром, самого виступу він страшенно боїться). Барбара каже, що Кузьма має визначитися з тим, що для нього важливо у житті, й зрозуміти, ким він хоче бути. Саме ця теза характеризує внутрішню подорож для героя, але додаються ще зовнішні обставини. Кузьма зустрічає молодого чоловіка на ім'я Бард, який якраз збирається до Берліна, щоб продати манекени. Бард каже, що знає у Берліні чоловіка, який готовий обміняти "Побєду" на мерседес, і після цих слів подальших роз'яснень для Кузьми не треба — вони мають вирушати у Берлін негайно.

Фото: "Я, Побєда і Берлін"/ B&H Film Distribution Company

Надалі сюжет розвивається за фабулою усіх роуд-муві: герої вирушають у подорож, на їхньому шляху трапляються всілякі перепони — від митниць різних країн до квесту знайти на берлінському рейві того самого чоловіка, який купить "Побєду". Більшість цих сцен обіграні комедійно, враховуючи жанр фільму, але це не заважає авторам розкрити героїв, особливо Кузьму, означити його цінності та характер і провести свого персонажа шляхом дорослішання та розуміння себе.

Ще один важливий елемент стрічки: для того, щоб емоційно залучитися в історію та співпереживати персонажам, взагалі необов'язково знати щось про реального Кузьму Скрябіна. "Я, Побєда і Берлін" впевнено тримається як самостійна історія і не паразитує на зображенні відомого музиканта.

Для тих же, хто прийшли на сеанс як фанати Скрябіна, фільм теж має чим потішити: стрічка наповнена саундтреком гурту (щоправда, у різноманітних його адаптаціях від сучасних українських виконавців). Інше питання — самих пісень часом відчувається забагато. Певна річ, від історії про відомого виконавця слід було очікувати щедрого музичного наповнення, проте значна частина фільму (якщо взагалі не вся стрічка) побудована так: герой щось робить, спілкується з іншими персонажами — музична пауза (монтаж, герої їдуть у машині під музику) — знов розвиток сюжету, діалоги — знов музична пауза, тепер вже під іншу пісню — герої на новій локації, знайомляться з новими персонажами — знову монтаж під переспівку Скрябіна. І так майже весь фільм. Напевно, для тих, хто прийшли на стрічку саме заради музики гурту, цей прийом буде приємним, проте в усьому іншому "Я, Побєда і Берлін" відчувається як фільм, який вирішили розбавити музичними кліпами.

Фото: "Я, Побєда і Берлін"/ B&H Film Distribution Company

Проте у фільму є й беззаперечно сильні сторони, головні з них — це операторська робота Дмитра Недря та робота зі світлом. Кадри наповнені теплими та яскравими кольорами, що нагадують ефект плівки, а враховуючи, що події стрічки розгортаються у 90-х, то такий підхід — ідеальне рішення для передання атмосфери та настрою фільму. У стрічці справді є дуже гарні та вигадливі кадри: наприклад, коли на початку обличчя Кузьми відображається у рамці, опиняючись посередині двох інших музикантів, або ж кадр, де герої штовхають машину і зсередини глядачі бачать їхні обличчя. Саме такі додаткові компоненти створюють глибшу та цікавішу візуальну роботу — і у стрічці їх доволі багато.

Загалом відчувається велика увага до деталей: від роботи художника-постановника Миколи Кіщука, до костюмів, які чітко передають образи героїв (за цей аспект відповідала Антоніна Белінська).

Фото: "Я, Побєда і Берлін"/ B&H Film Distribution Company

Інший приємний складник фільму — це акторські роботи. Іван Бліндар чудово втілює образ молодого Кузьми Скрябіна, зберігаючи художню самість свого персонажа.

Володимир Гева зіграв харизматичного контрабандиста Барда, і його тандем з Бліндарем — це одна з найкращих частин фільму, вони не втомлюють, за ними цікаво та весело спостерігати, співпереживаючи героям.

Марія Стопник яскраво втілює роль коханої Кузьми Барбари, щоправда, доволі обмежений образ героїні не дозволяє її таланту розкритися на повну. Взагалі на характери жіночих персонажок фільм доволі скупий. Найцікавіша з них — підлітка, яку Кузьма зустрічає у Берліні: у ній є хоч якась двоїстість характеру та цікавий образ.

Зрозуміло, що "Я, Побєда і Берлін" — це більше "пацанська" історія про молодого хлопця та пошук себе у 90-ті, і немає проблеми у тому, що усі головні персонажі — чоловіки, а історія саме про них. Просто на фоні харизматичних та цікавих чоловічих героїв, які жартують, роблять помилки та відчуваються справжніми людьми, персонажки виглядають як карикатури: ось дівчина головного героя (любить свого хлопця та червоні колготки, слугує мотивацією для хлопця пізнати себе), а ось ця дівчина з рейву (вона любить рейв і їй подобається головний герой та його музика, вона допомагає головному герою прийняти себе) і так далі. Позаяк сценаристи створили чудові комплексні характери своїм героям-чоловікам, ніщо не заважало додати й жінкам у цьому фільмі більше цікавих характеристик. Особливо зважаючи на той факт, що на сеанси "Я, Побєда і Берлін" приходять як чоловіки, так і жінки. І було б непогано, якби сучасне українське кіно так само серйозно ставилося до пропрацювання своїх героїнь, а не зводило їх до стереотипів.

Фото: "Я, Побєда і Берлін"/ B&H Film Distribution Company

Проте жоден із нюансів не заважає стрічці "Я, Побєда і Берлін" бути захопливою і розважати своїх глядачів. У стрічки є всі необхідні компоненти, виконані на якісному рівні: цікава історія, чітке розуміння, як саме вона має бути розказана, хороші акторські роботи, які підкреслені гарним візуалом та музикою.

Тож "Я, Побєда і Берлін" має усі шанси стати популярним українським фільмом, який будуть передивлятися ще не раз.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media