Бредлі Купер біжить за "Оскаром": рецензія на фільм "Маестро"

. Фото: фільм "Маестро"/Netflix

20 грудня на платформі Netflix став доступний новий фільм акторамй режисера Бредлі Купера. Стрічка фокусується на постаті Леонарда Бернстайна — американського диригента українського походження, його сходження до слави та стосунках із дружиною Феліцією.

Журналістка Суспільне Культура Альона Шилова вже подивилася фільм і розповідає, у чому його сильні та слабкі сторони і чи варто Бредлі Куперу розраховувати на омріяний "Оскар" за режисуру.

Обережно, у тексті є спойлери.

Передісторія: шлях до режисерського крісла та захоплення Бернстайном

Леонард Бернстайн — культова постать у світі музики. Його часто називають геніальним диригентом і композитором, чия історія життя захоплює та надихає.

За словами Бредлі Купера, першопочатково зрежисувати стрічку про відомого композитора мав Стівен Спілберг. Проте згодом розроблення проєкту стало на паузу. Купер, який з дитинства захоплювався постаттю Бернстайна, попросив "благословення" у Спілберга, щоб зняти власний фільм про кумира.

Купер розповідав, як ще з дитинства захоплювався диригентами, а його улюбленою грою було уявляти, що він керує оркестром. Тож у "Маестро" 2023 року Стівен Спілберг значиться як продюсер (до речі, поруч із Мартіном Скорсезе), а режисерське крісло відійшло саме Бредлі Куперу.

У 2018-му він дебютував як режисер з римейком американської класики "Народження зірки" (у різних адаптаціях якої у свій час грали Джуді Гарленд та Барбара Стейзанд). Роль талановитої, але скромної співачки взяла на себе Леді Гага, а Бредлі Купер не тільки став режисером, а також зіграв її коханця та музиканта, чиї кар'єра і життя йдуть на спад. У 2019 році фільм номінували на вісім категорій в "Оскарі" (включно з найкращою чоловічою та жіночими ролями, а також найкращим фільмом), але у список номінантів як режисер Бредлі Купер не потрапив.

"Я відчував, що не виконав свою роботу", зізнався Купер в інтерв'ю, зазначивши, що відчував сором через відсутність номінації.

Тож тепер, п'ять років потому, він презентував свою наступну стрічку "Маестро", якій вже пророчать номінації на "Оскар" у різних категоріях. Незважаючи на короткочасний скандал, який виник перед релізом фільму, коли з'явилися кадри Купера з фальшивим носом у ролі Бернстйна (за походженням композитор був євреєєм, і протез великого носа сприйняли як стереотипне та обурливе зображення), Куперу також віщують номінацію як найкращому актору.

Але чи задовольнить "Маестро" його режисерські амбіції? І чи слід автору розраховувати на омріяний "Оскар" за режисуру?

Фото: Фото зі зйомок фільму "Маестро"/Netflix

"Маестро": критика та любов

Фільм "Маестро" намагається охопити найважливіші роки життя Леонарда Бернстайна: його яскравий дебют у 25 років, визнання та життя у статусі генія у глибокій старості. При цьому стрічку не можна назвати типовим зображенням історії успіху чи втілення "американської мрії", бо значна її частина присвячена взаєминам Бернстайна з його дружиною Феліцією (яку грає Керрі Малліган).

Загалом спроба поглянути на життя видатної чоловічої постаті з перспективи його стосунків із коханою жінкою не нова — тільки цього року вийшов "Наполеон" Рідлі Скотта, а в українському кіно навіть з'явилася стрічка з аналогічною оптикою — "Іван і Марта". Проте, як не крути, такий підхід до сюжету все одно залишається цікавішим та багатограннішим, ніж стандартна формула байопіка з підходом "як наш герой досяг усього". Жінки, які присвятили своє життя відомим геніям та майстрам, часто залишаються у тіні і про них вкрай мало відомо. Тож такий підхід дозволяє розкрити персонажів більш комплексно і менш шаблонно. Цього намагається досягти й Купер, але, на жаль, ключовим лишається слово "намагається".

Фото: кадр із фільму "Маестро"/Netflix

Зав'язка стосунків між Леонардом та Феліцією виглядає вкрай тьмяно та невиразно. Вони знайомляться на вечірці, фліртують, між ними багато спільного. Але щойно вони почитають говорити, стає зрозумілою відсутність хімії між персонажами і слабкість діалогів.

Одне з провідних завдань стрічки — підкреслити, наскільки сильно Феліція впливала на творчість свого чоловіка, яка вона його мотивувала та підтримувала. Але саме через діалоги героїв складається враження, що Феліція увесь час чимось невдоволена, вона постійно вимагає більшого. Очевидно, це явно не та оптика, якої прагнули автори, бо сам образ Феліції побудований на протилежному, її показано зовсім не як тиранічну чи аб'юзивну жінку.

Окрім взаємин з дружиною фільм ставить собі на меті розповісти про історію успіху Бернстайна та про його тягар слави. Оповідь починається з моменту першої популярності композитора (коли він замінює свого колегу та долучається до доленосного виступу), і надалі кар'єра диригента тільки набирає обертів. Навколо персонажа Купера усі довкола промовляють: "Ти зараз на піці", "Ти знаменитість", "Ти геній". Такі фрази буквально звучать протягом усього фільму. Натомість сюжет про це мовчить. Всі ці моменти підйому, емоційне переживання героя стосовно власних злетів та випробувань не виражені яскраво.

Глядачам поза контекстом буде важко зрозуміти, як саме "Вестсайдська історія" (знаменитий бродвейський мюзикл Леонарда Бернстайна та Стівена Сондгайма 1957 року, — Ред.) змінила традицію американських мюзиклів. Або ж чому одне з рішень Бернстайна — писати музику для кіно — стало одним із найвдаліших його кроків.

Стрічка віддає належне Феліції та показує, як вона підтримувала і спрямовувала головного героя саме до таких відкриттів, але без розуміння важливості та специфіки новаторства Бернстайна усі ці контексти легко губляться.

Фото: кадр із фільму "Маестро"/Netflix

Інший сумнівний аспект стосунків Феліції та Леонарда — його сексуальна орієнтація. З самого початку фільму глядачам дають зрозуміти, що романтичні стосунки з чоловіками — це звична складова життя Леонарда Бернстайна. Потім він знайомиться з Феліцією і наче закохується у неї. Але навіть з початком подружнього життя та народженням дітей Бернстайн продовжує бачитися з чоловіками, не соромиться фліртувати з ними на очах у дружини і загалом не планує відмовлятися від цього аспекту свого життя.

Глядачі не розуміють, на яких саме умовах існують стосунки Феліції та Леонарда. Вона наче не дивується його зацікавленості у чоловіках, але переживає за те, щоб діти про це не дізнались. Феліція явно ображена та незадоволена тим, що чоловік їй зраджує, але все одно перебуває з ним у шлюбі. В одній зі сцен Бернстайн навіть каже їй, що "він такий" і що вона погоджувалася на його умови. Але чи була у них якась домовленість про стосунки з чоловіками? Як саме Феліція про це дізналася? Чи ця історія про приховану гомосексуальність, і композитор одружився на жінці, бо варіантів шлюбу з чоловіками не було?

Зрештою Феліція вирішує піти, полишаючи коханого композитора зі словами: "Це виснажує — любити і приймати того, хто не любить і не приймає себе".

Фото: кадр із фільму "Маестро"/Netflix

Тут знов проявляється сценарна спроба Купера охопити всі аспекти життя композитора. "Маестро" хоче говорити про все: славу, подружні стосунки, батьківство, сексуальність. Однак усіма цими темами сюжет проходиться поверхнево. Якби сценарій відкинув усі інші аспекти та зосередився саме на динаміці стосунків Феліції та Леонарда, стрічка могла б вийти глибшою.

Наприклад, як це було у серіалі "Фоссі/Вердон", який так само розповідав про життя відомого режисера-хореографа Боба Фосса та його дружини — танцівниці Гвен Вердон, але кар'єрні злети та падіння обох були лише фоном, в основі лежав саме розвиток їхніх любовних взаємин. Або ж як у фільмі "Переступити межу" — де перед глядачами змальовується цілісна картинка життя і творчого шляху співака Джонні Кеша, але так само залишається центральною його любов до дружини.

"Маестро" бракує фокуса, належності до конкретної теми. Друга половина стрічки стає вкрай депресивною — у Феліції знаходять рак і хвороба поступово забирає її життя. Цей темний момент у житті подружжя знов зближує їх. Фільм закінчується на мелодраматичній ноті, коли після втрати дружини Бернстайн їде разом з дочками до університету, де починає викладати для молоді. Герой переоцінює свої пріоритети та нарешті усвідомлює важливість людей у своєму житті.

"Маестро" і його можливі номінації на "Оскар"

З візуального погляду "Маестро" має всі шанси отримати номінацію на "Оскар" за операторську роботу, і навіть за режисуру. У своїй другій стрічці Бредлі Купер масштабує візуальний ряд, грається з камерою та стилістикою. Наприклад, перша половина фільму знята у чорно-білих кольорах, які за своїм візуальним рядом відсилають до старих фільмів Голлівуду (це проявляється у контрастах та переважній статичності картинки, фокусі на силуетах та "рамках" у кадрі). Коли ж фільм стає кольоровим, він так само зберігає естетичність, але вже в іншому розрізі: зображення просякнуті теплотою та ефектом плівки, наповнені деталями та динамікою.

Фото: кадр із фільму "Маестро"/Netflix

"Маестро" не можна назвати бездушним фільмом — він, безумовно, створений з любов'ю та захопленням центральною постаттю. Це читається і в очах Бредлі Купера під час його акторської гри, особливо в одному з фінальних епізодів, де Бернстайн диригує у соборі — актор видає один із найкращих перформансів у своїй кар'єрі. На це вказує і режисерська самовіддача Купера у кожній сцені та поза кадром.

Оскільки Бернстайн працював у різних жанрах (від симфоній та мюзиклів до балетів, кіно й телебачення), Бредлі Купер вирішив додати у фільм якомога більше творів композитора і музики, якою він диригував. Пісні доповнюють історію кохання між Бернстайном та його дружиною, наприклад, мелодії з "Вестсайдської історії" та "У місті" використано, щоб підкреслити їхні непрості стосунки.

Більше

Купер також провів місяці, готуючись до фізичної частини музичного життя Бернстайна, що було нелегкою справою, враховуючи активний стиль диригента.

"Одна з моїх улюблених цитат Бернстайна: «Я повинен диригувати всіма частинами тіла — плечима, зап'ястями, колінами»", — каже музичний директор Метрополітен-опери і музичний консультант "Маестро" Янник Незет-Сеген.

Купер годинами спостерігав за репетиціями оркестру, дійшовши до того, що під час восьмиденної репетиції з Філадельфійським оркестром став між альтами та скрипками. За словами експертів, робота окупилася: "Він справді відчув Бернстайна. Це було божевілля — кожен жест, кожен вираз обличчя. Все, що мені потрібно було зробити, — це підказати йому, як саме це співвідноситься з оркестром у реальному часі", — сказав Незет-Сеген.

Кері Малліган теж прекрасна, при чому її акторська гра стає все реалістичнішою, що старшою стає її героїня на екрані. Ймовірно, вона буде однією з головних претенденток на "Оскар" серед акторок.

Тож "Маестро" абсолютно точно має сильні, драматичні й теплі моменти. Він динамічний, вигадливий, його приємно дивитися та проливає світло на його філософію життя, тріумфи і фрустрації.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media