У Міжнародний день корінних народів 9 серпня у Києві презентували культурно-мистецький проєкт "Zincir / Ланцюг — ланки пам'яті", присвячений традиціям кримських татар. Мета ініціативи полягає в тому, щоб популяризувати історію та культуру корінних народів України (кримських татар, караїмів, кримчаків), а також встановити міжкультурний діалог між представниками різних етносів України.
Суспільне Культура поспілкувалося з Гульнарою Адбулаєвою — кураторкою аудіовізуальної частини проєкту (циклу "12 міфів про Крим" і освітнього лекторію "Історія та культура Криму"). Історикиня розповіла про найпоширеніші міфи щодо корінних народів, заходи зі збереження культурної спадщини Криму, а також поділилася подробицями створення ініціативи Zincir.
Як зберігати та популяризувати кримську національну спадщину, поки Крим тимчасово окупований?
Зараз у Криму дуже багато кримських татар, які не виїхали. За період окупації вони консолідувалися: зберігають, розвивають, створюють та просувають далі свою духовну й матеріальну культуру. Кажучи ж про те, що залишилося на материковій частині України — тут теж є дуже велика частина кримських татар, які або переїхали з Криму, або завжди тут жили. У Херсонській області, наприклад, їх мешкає близько 20 тисяч. Після того, як Херсонську область окупували, багато речей було вивезено на підконтрольну територію.
Взагалі кримськотатарський народ має багато досвіду втрат. У 1944 році, коли кримських татар депортували, вони взагалі мало що змогли з собою взяти. Більше того: коли ці люди повернулися на Батьківщину, їм нерідко доводилося викупляти свої особисті речі чи власне житло. Це було уроком для нас, з якого ми зрозуміли, що більше не хочемо нічого втрачати. Зараз кримські татари оберігають цінні речі, як можуть.
Звичайно, кримські татари, які перебувають у Криму, не можуть оберігати, наприклад, Ханський палацХанський палац у Бахчисараї — єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури. У 1532—1783 роках був родовою резиденцією правителів Кримського ханства — династії Ґераїв.. Це був державний музей, але зараз його окупували й роблять усе, щоб спростувати його автентичність та не дозволити споруді потрапити під захист ЮНЕСКО. Таке трапляється, але особисті речі, якісь сімейні реліквії зберігають успішно.
Як культуру і мистецтво можна використовувати, щоб розширювати розуміння Криму та корінних народів?
Представляти її на різних майданчиках — українських і міжнародних. Тому що зараз ми зіткнулися з тим, що про кримських татар дуже мало знають у Європі. Ми є корінним народом України, і Україні треба пишатися, що в них є такі кримські татари, караїми та кримчуки (посміхається).
Розкажіть про аудіовізуальну частину проєкту — цикл "12 міфів про Крим". Про що він та яку аудиторію може зацікавити?
Ми орієнтуємось насамперед на аудиторію віком 16+. Ми повинні постійно тримати зв'язок з аудиторією. Структура циклу така: сам міф, як його розкрутили та подають у світі росіяни, і зрештою спростування від експертів.
Ми сподіваємось на зворотний зв'язок і прагнемо, щоб це було цікаво людям. Щоб охоплювало болісні теми. Наприклад, работоргівлю. Чомусь вважається, що кримські татари займалися работоргівлею, але насправді це було зовсім не так — і хто тільки започаткував це?
Я не хочу поки розкривати всіх таємниць. Десь 10–11 серпня ми плануємо потрохи запускати відеоролики з цього циклу. Публікувати їх будемо на моєму каналі та в соціальних мережах "Кримського дому""Кримський дім" — державний культурний простір, який покликаний об'єднати зусилля суспільно-культурних організацій, що займаються кримською тематикою, у культурній, соціальній, правозахисній, освітній та інформаційній сферах.. Нова серія виходитиме кожну неділю.
На вашу думку, які є міфи про кримських татар, що заважають зрозуміти народ? І як протидіяти міфам?
Ну, наприклад, що кримські татари постійно здійснювали набіги на Україну, крали людей і продавали їх у рабство. Це дуже поширений міф. Звісно, жоден набіг чи військовий похід не траплявся без причин. Все ж, у нас є різні взаємини з українцями. Були не тільки військові походи, а й культурний обмін у традиціях чи в мистецтві. У нас багато точок дотику з українцями, багато спільного.
Якщо поставити нашу взаємодію на терези, побачимо, що було набагато більше союзів та мирних угод, ніж воєнних сутичок. Історія показує, що коли кримські татари та українці були разом, то завжди перемагали: у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького (1648–1657), Конотопській битві (1659), битві під Чудновим (1660) та багатьох-багатьох інших. Кримські хани підтримували козаків, коли Запорізька Січ була зруйнована в 1775 році. А в 1917 році українці та кримські татари підтримували одне одного, коли створювалися Українська Народна Республіка та Кримська Державна Республіка — навіть тодішні лідери Михайло Грушевський та Номан Челебіджіхан дуже добре спілкувалися одне з одним.
Це був величезний пласт історії, коли ми все пам'ятали одне про одного. Але трапився Радянський Союз. І почали з'являтися міфи про те, що кримські татари — це якісь загарбники, міфічні монголо-татари, які прийшли і якось там створили Кримське ханство... Створювали багато книг і наукових праць, де казали, що споконвічно росіяни проживали в Криму, і взагалі Херсонес — це "святе місто Московського патріархату" ледь не з XI століття. Ну це брєд. Але, на жаль, люди в Росії вірили в ці фейки. Вони поширювалися від джерела до джерела. У радянський час навіть українські історики поширювали цю маячню — проте мене тішить, що зараз вони переосмислюють історію. Це класно, адже тепер усі усвідомлюють, що українцям та кримським татарам нав'язували російську версію історії.
На мою думку, зараз саме той момент, щоб більше про це говорити й доносити до людей. Щоб завтра пересічний українець міг відповісти, хто такі караїми, кримські татари та кримчаки.
А як виникла ідея циклу?
Ця мета [створити цикл] була завжди. Якось ми зібралися з Ельмірою Аблялімовою-Чийгоз та Рустемом Скибіним, ідея виникла просто в розмові. Ми такі: "О, це ж можна створити якийсь проєкт!" Потім провели мозковий штурм, промоніторили, що насправді буде цікаво відвідувачам.
Які довгострокові перспективи має проєкт Zincir? Чи є плани розширення або продовження ініціативи в майбутньому?
Кажучи про мій кураторський проєкт, ми хочемо зробити, щоб це були подальші серії про міфи. Їх дуже багато! Ми взяли основні, бо нас сковував бюджет та хронологічні межі. Але ми хочемо далі все це просувати. І прагнемо, щоб воно було якщо не на довгі роки, то хоч на найближчі декілька років. Також плануємо перекласти наш цикл англійською мовою і представляти його вже за межами України.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media