"Наші батьки цілували цю землю" — Рустем Усеїнов про депортацію, повернення в Крим та боротьбу за свій дім

Ексклюзивно

Ветеран кримськотатарського національного руху Рустем Усеїнов два з половиною роки живе у вагончику поблизу місця, де раніше був його власноруч споруджений дім. Будинок зруйнували росіяни 24 листопада 2021 року. Чоловік не встиг оформити самобуд неподалік Судака до російської окупації, не вийшло й після 2014 року. Останні 10 років у Криму він порівнює з подіями 80-річної давнини, коли кримських татар насильницьки виселили з рідної землі.

Про депортацію 1944 року, втрачений вдруге рідний дім та боротьбу за Крим Рустем Усеїнов розповів Суспільне Крим.

Читайте цей матеріал кримськотатарською

Боротьба за домівку

Рустем Усеїнов показує вагончик, в якому оселився після того, як зруйнували його будинок. Провів газ, поставив плитку. Заварює каву.

"Два роки я жив на вулиці, в наметі. Він вигорів за два роки на сонці і його вітром розірвало. Тож перейшов у вагончик", — розповідає Рустем-ага.

Суспільне Крим

Вагончик він поставив неподалік місця, де 19 років стояв його власноруч збудований дім. 24 листопада 2021 року Рустем Усеїнов пам'ятає в подробицях. Саме того дня не стало його будинку. Сам чоловік лежав у лікарні з пневмонією.

"Стало на душі неспокійно, думаю, поїду, подивлюся. Приїхав, а в дворі повно автоматників, інспектори якісь з паперами. Я спитав: "Що ви робите?" — "Ось, ми приїхали будинок зносити!" — зі сльозами на очах згадує чоловік.

Усеїнова змусили власноруч відчинити двері, аби окупанти винесли весь крам. Каже, з речей майже нічого не встиг забрати. У нього стався серцевий напад, швидка повезла в лікарню. Наступного дня побачив купу будівельного сміття - все, що лишилося від двох десятків років його життя. Витрати на знесення його будинку окупанти вирахували з пенсії чоловіка.

Ельмаз Акімова

"Третій рік я не знаю де моє майно, яке вивезли з дому. Але я добре бачив, як вони мародерили. Все, що траплялося їм добре на очі, вони спершу розсували по кишенях. А потім вантажили на велику машину і вивозили", — розповів Рустем-ага.

Він додав, що з дому повинні були вивозити та описувати речі.

"Повинні були кожну річ вивозити з дому і описувати - найменування, порядковий номер. А у виконавчому аркуші всього 32 предмети. Уявляєте, будинок, де жило дві родини, моя та синова, 32 предмети вивезли!" — згадує чоловік.

У селі Морському, біля Судака, на початку 2000-х він оселився не випадково — тут жили його предки до депортації.

"На цьому місці тисячу років тому мої предки бігали. Хлопцями ганяли один за одним. Це місце стародавнього нашого села Ай-Серез", каже кримський татарин.

Він показав те, що залишилося від його саду та пасіки.

"Інжир, квітник тут у мене був величезний! Аж із Феодосії, з Севастополя, Ялти приїжджали до мене на ці квіти помилуватися та сфотографуватися, за насінням, за розсадою. Приїжджали власники приватних готелів, санаторіїв. У мене тут канни були два з половиною метри заввишки", — розповів чоловік.

Колись свій дім він побудував на порожній ділянці. Так після повернення в Крим з депортації робили кримські татари, адже землю їм не виділяли. Чоловік двадцять років намагався узаконити ділянку та будинок. Не встиг до окупації півострова, не вийшло і потім. На момент знесення дому, в окупаційному Верховному суді Криму перебувала ще не розглянута скарга Рустема Усеїнова.

"Без рішення апеляційної інстанції — попереднє не набуло чинності — не можна було зносити будинок. Виконавцю я показував, що маю копію цих документів. Вони знали, що рішення не остаточні і будь-які дії щодо мого будинку неправомірні", — розповідає чоловік.

Ельмаз Акімова

Позбавивши його будинку, каже Усеїнов, росіяни хочуть виселити його і з вагончика.

"Приїжджаю – на дверях папірець наклеєний з вимогою прибрати. І погрозою, якщо не приберу, то вони самі приберуть. А витрати вирахують з моєї пенсії. Але я сам його прибирати не буду", — зазачив він.

Боротьба за Батьківщину

Свою історію Рустем називає боротьбою. За дім і Батьківщину. Якої його народ вже намагалися позбавити — 80 років тому. Під час геноциду 44-го, коли з Криму депортували понад 200 тисяч кримських татар.

"До їхньої свідомості не дійшло, що ми тут корінний народ. Ми тут жили, живемо і житимемо. І ми кримські татари – єдиний народ, який у пострадянському просторі ніколи не присягав на вірність Росії. Решта, так чи інакше була підкорена Росією, змушена присягати. Ми не присягали. Як би там російські історики не говорили. Це їхня фантазія, але не реальність!" — наголошує Усеїнов.

Рустем-ага згадує життя в депортації. Він народився в Узбекистані. Про примусове виселення з Батьківщини, каже, їм, дітям, не розповідали.

Суспільне Крим

"Наші батьки цілували цю землю. Але наші батьки були мудрі! Якщо вони щось розповідали, то розповідали лише хороше. Решту – ми дізнавалися потім, пізніше, від інших людей", — згадує він.

До Криму родина перебралася в 1968 році. Серед перших кримських татар, які ризикнули, попри заборону радянської влади, повернутися на Батьківщину. В їхньому будинку в селі Ай-Серез жили інші люди та й до самого села самоповернених не пускали.

"Тоді, при нашому поверненні, ті, хто жили в наших будинках, нас і близько не підпускали. Тому всі, хто нашою хвилею приїхали, оселилися на околицях Криму, в степу", — зазначив чоловік.

Рустем вже в Криму пішов у сьомий клас. Розповідає, як мати після повернення з місць заслання, довго не розбирала валізи. Мріяла переїхати в село, де жили її предки.

"Моя мама мішки з речами, які привезли з Узбекистану, довго не розбирала. Казала: "Ось додому поїдемо, до свого села, там і розпакуємо". 19 років стояли пакунки, доки батько не помер. А коли він помер, мама сказала: "Все, я також тут залишуся". І розпакувала речі", — згадує Рустем Усеїнов.

Мрію матері втілив він, оселившись поруч із місцем, де жили його предки. Старовинне село Ай-Серез за радянської влади перейменували в Міжріччя. Морське — сусіднє село. У Міжріччі, розповідає Усеїнов, досі стоїть будинок, який колись, до депортації, батько будував для сина.

"По праву мені належить будинок, який збудував мій батько. Останній будинок, який побудований у нашому селі до подій 44 року. Його побудував мій батько для мене! У цьому будинку зараз живуть загарбники. А я мешкаю тут. Вже третій рік, навіть без того будинку, який тут звели", — поділився кримський татарин.

Боротьбу з окупантами за свій зруйнований дім, сад і квітник Рустем Усеїнов називає своєю боротьбою за Батьківщину.

"Боротьба за Батьківщину ніколи не буває легкою, безболісною. Завжди доводиться чимось жертвувати. Ну з мого боку, нехай це буде моєю жертвою в нашій боротьбі", — наголосив він.

Депортація кримськотатарського народу

18 травня 1944 року на світанку розпочалася депортація кримськотатарського народу з Криму. У таємній постанові Державного комітету оборони "Про кримських татар" увесь народ звинуватили у зраді та колабораціонізмі і наказали виселити з Криму. Готували цю операцію тиждень, залучивши до неї 32 тисячі НКВСників.

За майже три доби з Криму вивезли близько 200 тисяч кримських татар. У дорозі та в перші роки після виселення загинуло 46% депортованих.

Вивозили переважно до республік Центральної Азії, зокрема до Узбекистану. 10 тисяч кримських татар, солдатів Червоної армії, які повернулися з фронту в Крим, теж депортували. 12 років кримські татари мали статус спецпереселенців, позбавлених громадянських та людських прав і свобод.

Офіційно повертатись до Криму депортованим дозволили у 1989 році.

У 2015 році Верховна Рада визнала депортацію кримськотатарського народу геноцидом.

Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook