Перейти до основного змісту

"Коли почалась окупація, мені було 12". Спогади підлітка-переселенця, який живе на Буковині, про пів року окупації

Єгор Шликов пробув в окупації пів року — вдома у Купʼянському районі на Харківщині. У 12 років він навчився розрізняти звук КАБівКАБ - керована авіаційна бомба, С-300С-300 — зенітно-ракетна система середнього радіуса дії радянського виробництва та КинджалКинжал – гіперзвукова ракета з ядерним або звичайним боєзарядом. Неодноразово проживав страх та паніку, але найбільше боявся, аби російські військові не прийшли розстрілювати людей. В один із днів окупанти сказали вітчиму Єгора, що ситуація в селі небезпечна і вони можуть виїхати через "сіру зону"території, які не контролюються чітко ні захисниками України, ні російськими військовими. Сімʼя відразу так і зробила, тоді Єгор відчув полегшення.

Зараз родина на Буковині, а Єгор пропрацьовує пережите з психологинею фонду "Голоси дітей". Суспільне Чернівці розповідає, як хлопець пережив окупацію та як осмислює це.

Звик, що стріляють

Перший день повномасштабного вторгнення Єгору запам'ятався тишею — людей на вулиці не було. За чотири дні почалась окупація. Тоді Єгор та його сім'я ще не розуміли, що відбувається. Усвідомили, коли побачили у рідному селі колони з російською технікою та почули про початок окупації у новинах.

У той час Єгору було страшно виходити з будинку під час тривоги, бо було не зрозуміло, коли може бути влучання.

Також був страх, що можуть прийти російські військові, щоб розстрілювати цивільних. Втім Єгор каже, що таких випадків не було.

Я якось потім звик. Стріляють і стріляють. Мені то що. Головне, щоб мене не вбили. Спочатку була паніка абсолютно у всіх, навіть у мене.

Тоді у будинку Шликових жили їх родичі. Рідні щовечора ділились переживаннями щодо війни та припущеннями, що може відбуватись далі. Часто Єгор з сестрою виходили з будинку, залазили на паркан, щоб подивитись, звідки злітають літаки та куди летять.

Ще один спогад трапився 10 вересня. Тоді недалеко від будинку Єгора проїжджала колона з російською технікою, а Сили оборони почали "бити" по ній. Сім'я спустилась у підвал, а Єгор та його сестра сиділи та сміялись.

Не знаю, чому ми сміялись. Адреналін зашкалював сильно.

Евакуація — улюблений спогад з дому

28 вересня вітчим Єгора пішов до свого дідуся у сусіднє село, відстань до якого — один кілометр. Поки йшов його зупинили російські військові, щоб попередити, що у селі ситуація погіршиться. Родина зібрала речі й вже за 15 хвилин виїхала звідти.

Тоді рухались через "сіру" зону. Єгор пояснює, що це територія, де ведуть бої, але немає ні українських, ні російських військових, а тиша лякала.

Коли була евакуація — було приємно, бо я вже звідти виїжджаю. Буде спокійніше.

Так родина виїхала у Куп'янськ, а потім — у Харків. Там мати Єгора із його сестрами жила у гуртожитку, а Єгор жив у будинку родичів. Одного разу хлопець залишився сам із сестрою та другом.

Я пішов на кухню собі чаю зробити. Поставив чайник на піч, заливаю чайок. Чую щось просвистіло. Я подивився у вікно, що там відбувається. Чую щось "жахнуло". Зрозумів, що прилетів КАБ.

Минулого року родина оселилась у селі Чагор Чернівецької області. Тут живуть у будинку, який допомогла знайти подруга родини.

Не хоче повертатись додому

Єгор розповідає, що не розуміє, чому Росія напала на Україну. Тому додому на Харківщину повертатись не хоче, бо знає, які там "сусіди". Також каже, що вже нема куди повертатись.

Подорослішав у 12 років

Хлопець каже, що йому довелось швидко та різко подорослішати.

Почав більш масштабно думати, як сім'ю захистити і це все діло.

Зараз хлопець навчається у 10 класі. Над вибором професії вже задумується. Серед варіантів — працювати у ДСНС або стати пілотом, бо їх не вистачає у війську.

Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: news.chernivtsi@suspilne.media

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини

Топ дня
Вибір редакції