26 лютого президент Зеленський заявив, що Україна та США домовилися про "угоду про корисні копалини". Для їх видобутку створять україно-американський фонд, а гроші з нього будуть інвестувати в економіку країни. Розповідаємо, як вона зʼявилася, що саме прописано в ній та яка від угоди користь Україні.
Що це за угода
16 жовтня 2024-го президент Зеленський представив український план перемоги. В одному з його пунктів — в четвертому — йшлося про спільний з іноземними партнерами захист покладів корисних копалин та інвестиції у видобуток рідкісноземельних ресурсів. Джерело в команді президента сказало Суспільному, що цей пункт зʼявився у розрахунку на потенційну перемогу Дональда Трампа на виборах. Мовляв, щоб зацікавити його в подальшій підтримці України. Ні сум потенційних угод, ні обʼємів покладів в пункті плану перемоги не вказувалося.
Вперше про те, що США зацікавлені у видобутку українських корисних копалин в обмін на допомогу, президент Трамп заявив на початку лютого. Спершу йшлося про рідкісноземельні та рідкісні метали, потім до них додалися нафта, газ та інші українські копалини.
Президент США аргументував це тим, що Сполучені Штати надали Україні багатомільярдну допомогу й американці, мовляв, хочуть повернути ці гроші. За версією Трампа, йшлося про 350 млрд доларів (згодом Пентагон спростував цю цифру), а від України він хотів отримати доступ до корисних копалин на суму, еквівалентну 500 млрд доларів.
11 лютого Вашингтон повідомив, що Київ "по суті, погодився" на угоду. Її в Київ привіз міністр фінансів США Скотт Бессент. Проте, Володимир Зеленський відмовився її підписувати. Пояснив, що угода не влаштовує Київ економічно, а також в ній не згадуються гарантії безпеки, що США мають надати Україні в обмін на доступ до копалин.
За тиждень США передали Києву "покращений" проєкт угоди. В ньому також не йшлося про гарантії безпеки, але зʼявилось положення про фонд. Його розмір Вашингтон пропонував встановити у 500 млрд доларів, володіти ним на 100% мали США. До фонду мали надходити кошти з прибутків з видобутку копалин. Співвідношення надходжень — два до одного: Україна вносить дві третини, ще третину — США, але грошами, які країна вже надала Києву як допомогу (тобто фактично не вносить нічого).
Україна не прийняла і цю угоду та відправила США свій варіант документа. 26 лютого президент Зеленський заявив, що Київ та Вашингтон врешті його погодили: "Команди добре попрацювали — як українці, так і американці. Головне, що ми не є там боржниками".
Ввечері 26 лютого Кабмін схвалив і угоду, і створення інвестиційного фонду, в який будуть йти гроші від видобутку. Договір про нього має ратифікувати Верховна Рада.
Що в новій угоді
Ця угода — рамкова. В ній — 11 пунктів, немає цифр та зобовʼязань. Серед основного — з угоди прибрали суму у 500 мільярдів доларів розміру фонду та виключили пункт, що ним одноосібно володіють США — керуватимуть фондом Україна та Сполучені Штати спільно, пояснив прем'єр-міністр України Денис Шмигаль.
Україна буде вносити у фонд 50% доходів з видобутку природних ресурсів (металів, нафти, газу, вуглеводнів та інших копалин). США матимуть "максимальну частку у фонді, дозволену законодавством Сполучених Штатів". Гроші з фонду раз на рік реінвестуватимуть в економіку України. При чому йдеться лише про доходи від видобутку за новими ліцензіями. "Вже існуючі родовища, об'єкти, ліцензії, рента не підлягають обговоренню при створенні цього фонду", — пояснив Шмигаль.
Також і Київ, і Вашингтон зможуть забирати з фонду дивіденди (тобто, заробляти на ньому). Проте умови, на яких це можна буде робити, ще мають затвердити в окремій угоді.
Серед решти положень документа — обидві країни не зможуть без згоди продавати свої частки у фонді, а Вашингтон буде підтримувати "довгострокові фінансові зобов'язання для розвитку України".
Одним з головних аспектів для України в цій угоді є гарантії безпеки. У пунктах рамкового документа напряму про них не йдеться, проте там зазначено, що США та Україна "намагатимуться визначити будь-які необхідні кроки для захисту взаємних інвестицій".
Саме інвестиції можуть стати певним фактором безпеки, вважає колишній міністр економічного розвитку та торгівлі Павло Шеремета: "(У випадку війни — ред.) ці (американські — ред) компанії будуть використовувати всі свої контакти з Овальним кабінетом, хто б там не був, щоб (США — ред.) захистило їх інвестиції", — говорить Шеремета.
Можливості для України
За оцінкою Forbes (2023 рік), сукупна вартість всіх корисних копалин в Україні сягає до 15 трлн доларів. Понад 70% цієї суми припадають на копалини в трьох областях — Донецькій, Дніпропетровській та Луганській. Переважно, там розташовані поклади камʼяного вугілля, солі, та руди. За підрахунками канадської фірми з оцінки геополітичних ризиків SecDev за 2022 рік Україна має більше копалин — йдеться про їхню загальну вартість у 26 трлн доларів.
Якщо говорити про рідкісні метали, за даними Центру економічної стратегії, Україна має близько 1% від світових запасів нікелю і кобальту, та близько 1% світового запасу покладів титану (це 8 млн тонн). Його, зі всіх рідкісних металів, Україна видобувала до повномасштабного вторгнення і це становило 6-7% від світового видобутку. Тонна необробленого титану (саме такий видобувався в Україні) коштує близько 300 доларів.
Американські інвестиції, вважають експерти, можуть допомогти й з видобутком подібних копалин, і з розробкою нових родовищ, бо навіть їхнє дослідження — коштовне, пояснює виконавча директорка національної асоціації добувної промисловості Ксенія Оринчак: "Тільки геологічна розвідка коштує від 3 до 10 мільйонів доларів. Середньо, це 5-6 мільйонів доларів. Це лабораторії, дослідження, буріння".
Видатки на виробництво зростають ще більше. Дрібний видобуток коштує близько 50 мільйонів доларів, великий — понад 500 мільйонів доларів, говорить Андрій Бродський — засновник VELTA, єдиного підприємства з видобутку рідкісноземельних металів та рідкісних копалин, яке запустили в Україні за період незалежності. Інвестиції в його компанію, каже Бродський, склали 100 мільйонів доларів.
За його словами зростаючий попит у світі на критичні матеріали робить Україну привабливою для інвестицій. Зокрема, це стосується розробки германію, міді графіту, берилію, бокситу.
"Якщо говоримо про розвиток критичної сировини, розвинеться не тільки ця галузь, а й нафтогазова, металургійна, будівельна. Бо для побудови будь-якої шахти потрібно буде залучати локальні будівельні компанії, треба буде підводити лінії електропередач, газові установки, які йдуть через власний газовидобуток і розподіляються для промисловості", — пояснює Оринчак.
"Ідеальна формула — щоб американські приватні компанії шукали локальних партнерів в Україні, які знають місцевість, родовища, які вміють тут працювати", — говорить Бродський.
Але все це — довгострокові інвестиції, підсумовує Оринчак: для виходу виробництва на проєктну потужність потрібно понад пʼять років, а повернення вкладених грошей може зайняти вдвічі більше часу.