5 листопада в США відбудуться вибори президента. Основні кандидати — чинна віцепремʼєрка, демократка Камала Гарріс та колишній президент, республіканець Дональд Трамп. Про що кандидати кажуть на заключних передвиборчих мітингах, за голоси яких штатів йде боротьба, що говорять про Україну та які питання найбільше хвилюють американців— про це Суспільному розповіла Наталія Гуменюк, співзасновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу та українська журналістка, яка висвітлює вже п'яту президентську гонку в США.
В США триває дострокове голосування. Як проходить цей процес?
Тут дуже складна система голосування. Але є мільйон варіантів: можеш достроково, поштою, як завгодно. В деяких штатах можна голосувати за два тижні до дня виборів. Бо день голосування — традиційно вівторок, це робочий день. Це в Конституції так записано, їй понад 200 років, а американці затято відносяться до таких ортодоксальних правил.
Чому, наприклад, голосують саме у вівторок? Люди в неділю відвідували церкву, тож в них був час до вівторка дійти зі своїх ранчо до дільниць. А ще вважалося, що робітники можуть багато випити на вихідних і тому теж дійти тільки до вівторка.
Багато хто казав, врешті це почало відрізати робітничий клас від виборів — люди не встигали проголосувати. Тому з якогось моменту є й інші варіанти.
Хто може отримати більшу кількість голосів?
Рейтинги змінюються кожен день. Хтось говорить, що розрив — 2%, хтось — що 4% (на користь Камали Гарріс — ред). Але це дійсно одна з найстабільніших кампаній за багато років. Як говорять деякі аналітики, на людей вже майже нічого не впливає. Хоча, звісно вплинуло те, що Камала Гарріс замінила Джо Байдена. В нього був невеликий рівень підтримки через єдину причину — вік. Точніше, через те, як цей вік впливав на його фізичний стан. Але відтоді у Гарріс з Трампом рівні позиції.
Після програшу у 2020-му Трамп оскаржував результати голосування. І точно готується до цього і зараз, якщо знову програє. Демократи у 2020 році не думали про такі речі в такому масштабі. Зараз вони чимало коштів кампанії витрачають саме на те, щоб зафіксувати позиції, що все було коректно і причин оскаржувати результати немає.
Чи є занепокоєння серед виборців, що Трамп все ж таки буде оскаржувати результати у разі програшу?
Це сприймається не як занепокоєння, а як один з варіантів того, що може бути, якщо переможе Камала Гарріс. Але врешті буде кілька місяців хаосу, розмов, але вона все одно присягне. Та зараз дійсно немає причин говорити, що буде переконлива перемога когось з двох кандидатів.
Чи можливі якісь агресивні дії з боку прихильників Трампа?
Справи щодо Трампа відкриті. Він, насправді, в доволі хиткому становищі, щоб закликати до силових дій. Трамп може перемогти й без цього. Попри судові тяжби, попри те, що він не визнав результатів попередніх виборів, в нього є велика підтримка американців, для яких все це не має значення. Їм важливі або особисті характеристики Трампа, або економічна ситуація, або вони просто не люблять демократів. Це питання певних упереджень, які виявляються важливішими за те, що каже, або робить Трамп. Так само, як у республіканців є певні речі, які неприйнятні для демократів.
Трампу загрожує 20 років ув'язнення, суди тривають. Що буде, якщо все ж таки провину доведуть, а він виграє? Чи розглядається такий сценарій?
Розглядається. Навряд чи з ним щось зможуть зробити, якщо його оберуть. Це буде сприйматися як політичне переслідування і призведе до турбулентності в суспільстві. Тому тут питання до суддів. Але складно уявити суддю, який наважиться це зробити. Тому що буде питання: чому ви це не зробили раніше, до виборів?
Чи питання України в передвиборчих кампаніях обох кандидатів впливає на виборців?
Україна зацікавлена, щоб обидві партії нас підтримували. Але є факт: Джей Ді Венс — кандидат у віцепрезиденти від республіканців, говорив, що йому байдуже на Україну. В певній групі затятих прихильників Трампа — їх називають MAGA (від Make America Great Again), є ті, які відверто висловлювалися проти підтримки України.
Тому, зокрема, у 2023-му в Конгресі затягувалося питання надання Україні допомоги (у 61 млрд доларів США — ред). Його не ставив на голосування саме представник Республіканської партії, спікер Майк Джонсон. Хоча традиційно республіканці підтримували Україну — у них велика традиція антикомуністичної боротьби. Вони завжди були більше яструбами.
Але партія змінилася. Зокрема, осередок Дональда Трампа, після невдалих війн в Іраку, в Афганістані, демонструє ізоляціоністську позицію. Багато грошей було витрачено, загинули люди, нічого ці війни хорошого не принесли. Думка, що не треба долучатися до іноземних конфліктів, популярна, до речі, серед обох таборів, але особливо це фактор для частини Республіканської партії, яка підтримує Трампа.
Якщо говорити про Гарріс, вона зараз більше згадує не так Україну, як Путіна. Йдеться про популярний наратив, що Трамп — майбутній диктатор, йому подобаються такі, як Путін.
Я була на зустрічі з виборцями Демократичної партії в Пітсбурзі. Там виступала колишня посолка США в Україні Марі Йованович. Вона зверталася до української та польської громад, бо вони там великі. І був певний парадокс. У цих громад не має питання, що Путін — жахливий. Але вони доволі консервативні, традиційно голосують за республіканців й частина з них шукає аргументи (проти Гарріс — ред), мовляв, це все демократи, Крим захопили ще за Барака Обами, а якби був Трамп, війна б не почалася. Трамп, до речі, це говорить доволі часто.
Загалом, для американських виборців не так важлива зовнішня політика, окрім, скажімо, Гази та Ізраїлю. Але президент США, хто б ним не став, має і буде нею займатися. Вони це не говорять перед самими виборами, але зрештою, частина роботи президента Сполучених Штатів — зовнішня політика, НАТО, війни, альянси.
Насправді серед республіканців є ті, хто підтримує Україну. Але є й інша частина, і вона впливова. Тому питання, кого слухатиме Трамп. Умовно, Ліндсі Грема (сенатор-республіканець, що підтримує Україну — ред), чи все-таки це буде коло Ілона Маска, чи, скажімо, Дональда Трампа-молодшого?
І ніхто це спрогнозувати не може?
Ми не гадаємо. Дональд Трамп говорить, що зупинить допомогу. Звісно, є нюанс — сьогодні він говорить одне, завтра — інше, але маємо бути реалістами: якщо людина говорить щось неприємне, не бачу причини думати, що раптом станеться щось приємне. Питання, як з цим працювати. Треба пояснювати, що виграш Росії не в інтересах США. Що це може бути невигідним американським компаніям, в яких держава купує зброю для України. Тобто є прагматичні аргументи.
Як зараз і Трамп, і Гарріс працюють на свої електоральні групи?
Оскільки є певна кількість важливих штатів — Пенсильванія, Джорджія, Мічиган, Невада, Вісконсин, кандидати переважну кількість часу проводять в них. Але в кожному з цих штатів своя демографія. Наприклад, в Джорджії є велика афроамериканська громада. Це штат, де зароджувався рух за громадянські права, і там питання раси, соціальної рівності є дуже важливими.
Пенсильванія — робітничий штат. Там традиційно голосували за демократів, але тепер робітничий клас часто голосує за республіканців. В цьому штаті важливі зустрічі з представниками профспілок.
В Мічигані три найбільші автовиробники США. Тут важливі робітники, студенти. Я була на мітингу Джей Ді Венса в маленькому містечку в Мічигані. 90% його промови — про автомобільну індустрію. Він говорив, що змусять (демократи — ред) усіх перейти на китайські електрокари, через що багато хто втратить робочі місця.
Десь на півдні основні питання — міграція. Це одна з найбільших лякалок республіканців. Мігранти, до речі, не тільки з Мексики — це люди, які тікають від всіх соціальних криз, війн, проблем з Венесуели, Центральної Африки. Є така опорна думка, що США — країна, яку створили мігранти, і як тут може бути антимігрантська риторика? Але вона існує.
Загалом, Дональд Трамп зараз великою мірою цілиться в молодих чоловіків, які не голосують, аполітичні, не вірять в систему. Гарріс орієнтується на розчаровану молодь, що не вірить в майбутнє. В них відчуття втрати американської мрії, що колись Америка була великою. Тобто це така ностальгія для молодих, що колись, можливо, був золотий вік.
Одна з груп, до якої Гарріс звертається доволі відверто — жінки, які, ймовірно, раніше голосували за Республіканську партію і, можливо, змінять думку через погляди, які партія має зараз. Йдеться про питання репродуктивної медицини. Це не тільки про дозвіл абортів. Це взагалі, скажімо так, про твою взаємодію з гінекологом. Питання штучного запліднення і таке інше. США — релігійна країна. Тут всі мітинги починаються з молитв і про Бога говорять весь час. Для релігійних американок, які голосували за республіканців, батьківство, материнство не пов'язані з політикою, інфляцією, з іншими речами. Але повʼязані з питанням здоров'я. Для певної кількості жінок це може бути важливішим, ніж розмови про Україну, ізоляціонізм.
І ще одне важливе питання. В Америці дійсно велика інфляція, одна з найбільших за останні десятиліття. Але вона є показником економічного зростання. Всі інші цифри показують, що економіка США на підйомі. Вона запрацювала після стагнації, але певний час буде велика інфляція. І саме вона є тим, про що Дональд Трамп говорить половину кожного мітингу. Як і Камала Гарріс. Тільки вона говорить про те, що економіка працює.
Загалом, питання не в тому, чи добре врешті кандидати пояснять виборцям свою політику. Виборці, в принципі, визначилися. Тут питання — як надихнути тих, хто сумнівається, але швидше схильний за тебе проголосувати. Тому кандидати дуже емоційні — вони зараз про сприйняття, а не про цифри.
Але вони ж розуміють особливості кожного з важливих штатів?
Вони формують рейтинги й дивляться, що в них, скажімо, просідання в селі А, в штаті Б. І їдуть туди. Тож це настільки таргетоване.
Виборцям Трампа, здається, не важливо, що він скаже, але Гарріс зараз намагається догодити всім, слідкує за риторикою. У неї надтяжка задача: побудувати коаліцію зі всіх, кому не подобається влада. Вона балансує: з одного боку, має показувати, що вона — нова кандидатка, не Джо Байден. З іншого, вона, все ж чинна віцепрезидентка, тож не може критикувати владу, бо також є її частиною. Це, напевно, є найбільш проблемним моментом її кампанії.
Які фактори можуть в останній момент вплинути на результати виборів?
Кандидатам треба зарядити енергією потенційних виборців. Це трошки гра, де ти можеш помилитися, сказати щось не те. Але все-таки часу залишилося мало, люди визначилися, тому швидше говоримо про якусь дуже неприємну помилку, яка раптом може статися, чого кандидати намагаються уникнути.
Скажімо, є думка, чому Джо Байден не хотів надавати Україні дозволи на удари далекобійною зброєю по території РФ, або був проти вступу України до НАТО. Бо раптом Путін застосує ядерну зброю за три дні до виборів і це буде знаком, що почалася третя світова, від якої застерігає Трамп, мовляв, Байден і Гарріс втягують нас в неї. Такий варіант десь там на горизонті розглядався і тому американська чинна влада останні місяці була обережною з різкими діями щодо України.
Але суть адекватної президентської кампанії, що в ній не має бути якихось емоційних речей. Люди мають проголосувати, сформувавши рішення на основі поглядів.