ЦАХАЛ заявив про ліквідацію лідера ХАМАСу Мохаммеда Дейфа

Лідер ХАМАСу Мохаммед Дейф. REUTERS/Скрін відео

Армія оборони Ізраїлю заявила про ліквідацію лідера ХАМАСу Мохаммеда Дейфа.

Про це ЦАХАЛ повідомляє у соцмережі Х.

Дейфа вважають організатором нападу бойовиків ХАМАСу на Ізраїль у жовтні 2023 року.

Він очолював бойове крило ХАМАСу із 1996 року. Ізраїльські спецслужби не раз намагалися його вбити. Палестинці називають його "мозком" угрупування, ізраїльтянам він відомий як "боєць із дев'ятьма життями", адже раніше втік із в'язниці і пережив щонайменше сім замахів на життя.

У травні прокурор Міжнародного кримінального суду висунув вимогу видати ордер на арешт трьох лідерів ХАМАСу, включно з Дейфом та вбитим напередодні Ханією, яких назвали відповідальними за напад на Ізраїль 7 жовтня 2023 року і вбивство сотень ізраїльтян.

Тоді прокурор Хан заявив, що на підставі доказів, зібраних і досліджених його офісом, він має підстави вважати, що Ях’я Сінвар (керівник ісламського руху опору (ХАМАС у Секторі Гази), Мохаммед Діаб Ібрагім Аль-Масрі, більш відомий як Деіф (головнокомандувач військового крила ХАМАСу, відомого як Бригади Аль-Касама) та Ісмаїл Ханія (голова політичного бюро ХАМАС) несуть кримінальну відповідальність за воєнні злочини та злочини проти людства, скоєні на території Ізраїлю та Держави Палестина (в Секторі Гази) принаймні з 7 жовтня 2023 року.

Напередодні в Тегерані, столиці Ірану, в середу, 31 липня, під час авіаудару був убитий один із лідерів палестинського бойового угруповання ХАМАС Ісмаїл Ханія. Він керував політичними операціями ХАМАСу, обіймаючи посаду голови політбюро руху, і відігравав центральну роль у переговорах угруповання, зокрема й угоду про припинення вогню з Ізраїлем. ХАМАС звинуватив у нападі Ізраїль.

Що відомо про Мохаммеда Дейфа

Справжнє ім'я Дейфа — Мохаммед Діаб аль-Масрі (також відомий як Абу Халед або Аль-Дейф). Він очолював воєнізоване крило ХАМАС, бригади "Із ад-Дін аль-Кассам". Народився у Газі 1965 року.

Диплом бакалавра Дейф отримав в Ісламському університеті Гази. У студентські роки він був відомий любов'ю до акторської майстерності.

У 1987 році, коли було оголошено про створення ХАМАСу, Дейф одним із перших вступив до його лав. 1989-го його заарештувала ізраїльська влада і 16 місяців він провів за ґратами. У той період з ініціативи Дейфа були створені "Бригади Аль-Кассам".

Він же розробив схему будівництва тунелів, якими бойовики ХАМАСу проникали на ізраїльську територію про обхід блокпостів, і активно виступав на підтримку запуску більшої кількості ракет.

Також Дейф керував серією "операцій відплати" у відповідь на вбивство Ях'ї Айяша, який виготовив бомби для терактів на початку 1996 року.

У 2000 ізраїльській владі вдалося його затримати і знову ув'язнити, але Дейф зміг втекти. З того часу про нього майже нічого не відомо напевно.

Як пише ВВС, існують лише три відомі ізраїльтянам зображення Дейфа: одне фото було зроблено багато років тому, коли він був ще молодим, на іншому його обличчя приховує маска, на третьому — видно лише його тінь.

За даними ВВС, найсерйознішим із численних замахів на життя Дейфа була спроба вбивства у 2002 році. Тоді Дейф залишився живим, але внаслідок поранення втратив одне око. За даними ізраїльської влади, внаслідок інших замахів він міг втратити ще й ноги і руки, а також важко розмовляв.

У 2014 році під час операції Ізраїлю в Секторі Гази ізраїльські військові вбили його дружину та двох дітей, але самому Дейфу знову вдалося врятуватися.

Прізвисько "Абу Халед" він отримав, зігравши персонажа з цим ім'ям у п'єсі "Клоун". Справжній Абу Халед жив у епоху раннього Середньовіччя.

Слово "Дейф" арабською означає "гість". Таке прізвисько він вибрав, оскільки ніде не залишався надовго, щоб його не змогли розшукати ізраїльські спецслужби.

ХАМАС має не одного лідера, а колективне керівництво

Особливістю ХАМАСу є форма колективного керівництва. Вона допомагає руху бути більш життєздатним. Навесні 2004-го ракетними ударами по Газі знищили духовного лідера ХАМАС — шейха Ахмеда Ясіна та його наступника — Абдула Азіза ар-Рантісі. Але за два роки ХАМАС виграли вибори та отримали владу над Газою.

"У них є політичне бюро. Нижче — щось на зразок конституційної ради, на кшталт мініпарламенту. А також є військове крило, яке є дуже таємним", — пояснив Суспільному Халед аль-Хруб, професор Близькосхідних досліджень Північно-Західного університету в Катарі, палестинець і дослідник ХАМАСу.

Частина посадовців ХАМАС живе за кордоном. Так, вбитий напередодні політичний лідер Ісмаїл Ханія працював в Катарі, ще дехто з керівників — у Туреччині та Лівані, де діє ідеологічно близька до ХАМАС організація Хезболла. Найбільші грошові надходження, а також поставки зброї рух отримує від Ірану. За даними Держдепу США, щорічно Іран вкладає близько 100 млн доларів у розвиток ХАМАС.

Що відомо про напад ХАМАСу на Ізраїль та війну у Газі

Вранці 7 жовтня 2023 року бойовики руху ХАМАС вдерлися на територію Ізраїлю із Сектору Гази, узявши під контроль кілька населених пунктів у прикордонній зоні та захопивши десятки заручників. У відповідь Ізраїль розпочав проти бойовиків контртерористичну операцію. Наступного дня уряд Ізраїлю запровадив воєнний стан в країні.

9 жовтня Ізраїль заявив про відновлення контролю над усіма прикордонними містами та згодом анонсував "повну облогу" Сектору Гази. 11 жовтня у Секторі Гази припинилося постачання електроенергії. Це сталося після того, як на єдиній електростанції закінчилося паливо. 12 жовтня міністр енергетики Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що анклав залишатиметься без світла, води та палива, поки не будуть звільнені заручники з Ізраїлю. Згодом в ООН заявили про гуманітарну катастрофу в Газі.

13 жовтня ЦАХАЛ закликав цивільних мешканців міста Газа евакуюватися у південному напрямку "задля власної безпеки та захисту". Згодом речник ЦАХАЛу Хагарі заявив, що сухопутні війська "розширюють свої наземні операції" та посилять повітряні удари. Прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу 28 жовтня заявив про початок другого етапу війни проти ХАМАСу.

1 листопада війська Ізраїлю прорвали передову лінію оборони руху ХАМАС у північній частині Сектору Гази. Того ж дня для евакуації людей відкрили контрольно-пропускний пункт Рафах, що на кордоні з Єгиптом. Зранку 24 листопада між Ізраїлем і ХАМАСом розпочалося чотириденне перемир'я, що супроводжувалося звільненням груп заручників.

Через війну між Ізраїлем та ХАМАСом в Червоному морі єменські хусити, яких підтримує Іран, почали обстрілювати судна. Вони заявили, що атакують кораблі Ізраїлю та його союзників. Після низки ракетних та дронових атак США спільно із Британією атакували сили хуситів в Ємені.

В кінці квітня премʼєр-міністр Ізраїлю Нетаньягу повідомив, армія оборони Ізраїлю проведе військову операцію у місті Рафах не залежно від того, чи буде укладена угода щодо перемир'я з угрупуванням ХАМАС.

20 травня головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан запросив ордери на арешт премʼєра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, міністра оборони Ізраїлю Йоава Галанта, а також трьох лідерів палестинського руху ХАМАС. Відповідний документ опублікували на сайті МКС. Їх звинувачують у воєнних злочинах і злочинах проти людства.

Президент Ізраїлю Іцхак Герцог та очільник МЗС країни Ісраєль Кац назвали це рішення "обурливим". За словами президента Ізраїлю, такі дії "надихають терористів у всьому світі".

На сайті Білого дому з'явилася заява президента США, який також заявив, що рішення МКС є "обурливим". Тим часом як пише CNN, і представники ХАМАСу засудили клопотання головного прокурора МКС про ордер на арешт трьох керівників їхнього угруповання.

26 травня Ізраїль завдав авіаудару по табору переміщених осіб на півдні Гази. Загинуло 45 палестинців. ​​Ізраїль завдав удару після того, як ХАМАС обстріляв Тель-Авів ракетами.

Сполучені Штати закликали Ізраїль провести розслідування інциденту та чекатимуть від країни відповіді після слідства.

28 травня ізраїльські танки зайшли в центр Рафаху.

16 червня Армія оборони Ізраїлю оголосила про запровадження щоденних "локальних тактичних пауз" у військових діях у Секторі Гази. Паузи в боях діятимуть з 8:00 до 19:00 щодня "до особливого розпорядження" в південній частині Сектора Гази на шляху від перехрестя Керем-Шалом до дороги Салах-ед-Дін і на північ.