Станом на 4 червня від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації загинули 261 дитини, ще 465 отримали поранення. Однак, ці цифри не остаточні — точну кількість складно встановити в місцях, де ведуться активні бойові дії та на тимчасово окупованих територіях.
4 червня у світі – Міжнародний день дітей-жертв агресії і Міжнародний день боротьби з карієсом. В Україні – День пам'яті дітей, які загинули в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.
Суспільне продовжує розповідати про дітей, яких забрала війна.
Кіра
Життя маленької трирічної Кіри обірвалося 23-го квітня. Тоді російські окупанти завдали ракетного удару по Одесі, внаслідок яких загинуло вісім людей, серед яких і мама маленької дівчинки та її бабуся.
Михайло
26-го травня російські війська обстріляли північ Харкова з систем залпового вогню та гаубиць “Піон”. Загинули 8 людей, 17 дістали поранень. Серед них і 5-місячний Михасик. Він загинув у квартирі на руках у тата Миколи. Рятувальники знайшли Михайла мертвим на даху будівлі. Туди дитину відкинуло вибуховою хвилею.
Софія
13-річна Софія Раєцька з Донеччини мріяла після університету працювати в готельному бізнесі. Разом з родиною дівчинка жила у селищі Новолуганське. У лютому, коли почалися обстріли, мати дівчинки вирішила переїхати до Вовчанська, бо думала, що там буде безпечніше. Однак, коли у Вовчанськ зайшли окупанти, вирішила повернутися додому. Евакуаційна колона автівок виїхала з Вовчанська 4 травня, та була розстріляна окупантами біля Старого Салтова. Від російських обстрілів Софія загинула. Її мама та 6-місячна сестра вижили.
Читайте також: Сто днів. Ключові події повномасштабної війни Росії проти України
Сашко
5-го квітня на Київщині знайшли мертвим 4-річного Сашка. Його шукали близько 3-х тижнів. Про це повідомила мати хлопчика на своїй сторінці в Інстаграмі. Коли почався повномасштабний наступ РФ Саша був з бабусею у Вишгородському районі на Київщині. Разом вони намагалися евакуюватися човном, проте той перекинувся. Хлопчик та бабуся загинули.
Єлисей
У березні російські окупанти вбили 13-річного Єлисея з Броварів. Тоді хлопчик разом з мамою та трирічним братом намагалися евакуюватися з села Перемога Баришівського району, яке тоді було під окупацією. Шапку, у якій був хлопчик, знайшли прошиту кулями та уламками. А біла футболка, яку дитина одягнула, щоб показати окупантам, що мирний житель — була закривавлена.
Аліна
29-го квітня Маріупольська міська рада повідомила, що російські окупанти вбили 14-річну спортсменку Аліну. Дівчинка загинула від російських снарядів разом зі своєю мамою. Аліна займалася важкою атлетикою. Була кандидаткою до збірної України. 2021-го дівчина виборола золото на національному чемпіонаті.
“Вона прагнула здобувати перемоги найвищого рівня й надалі. Але прийшов “руський мир”, який “звільнив” її від цього майбутнього”, — заявили у Маріупольській міській раді.
Кароліна
16-го березня російські військові скинули бомбу на Драматичний театр у Маріуполі. Під завалами тоді серед інших загинула разом з мамою й татом і 2-річна Кароліна.
Вероніка
За дев’ять днів від початку повномасштабного вторгнення Росії вітчим та мати 12-річної Вероніки вирішили виїхати родиною з Чернігова, щоб перевезти дітей у безпечне місце. У Вероніки була ще молодша 1-річна сестричка Варвара. Та як тільки родина виїхала з околиць міста їхню машину у районі села Ягідне обстріляли росіяни. Коли дівчинка намагалася втекти від російських куль, їй відірвало голову. Вероніка померла на очах у своєї мами. Тоді ж загинув і чоловік жінки.
Читайте також: Залякування, звільнення та "нові" стандарти освіти. Як завершився навчальний рік на тимчасово окупованих територіях
В'ячеслав
2 травня в Одесі внаслідок ракетного обстрілу росіян загинув 14-річний В’ячеслав. Хлопчик саме біг сповістити літніх людей про тривогу, аби ті спустилися в укриття.
Іван
12-річний Іван Меть загинув із матір’ю 5-го березня в Ірпені під час обстрілу, коли вони намагалися евакуюватися з міста. Їх поховали у дворі їхнього житлового комплексу. Ідентифікувати загиблих вдалося лише за обгорілими документами, які були у сумці матері Івана.
Читайте також
"У кожного свій фронт". Історія партизана з Сумщини
"Падаю біля "швидкої", на колінах повзу у підвал" — історія лікарки з Києва