Навіщо Росії референдум у Південній Осетії і чи означає це, що Кремль відкриває "грузинський" фронт

Учасники пікетування посольства Росії в Україні, 11 серпня 2008, фото: УНІАН

24 травня у невизнаній Південній Осетії змінилася влада — на посаду "президента" вступив Алан Гаглоєв, якому у виборчих перегонах програв Анатолій Бібілов. Утім, він залишив невизнаній республіці призначений на 17 липня референдум про приєднання до Росії. Гаглоєв його не дуже підтримує, але швидше за все-таки муситиме провести. Референдум відбудеться на тлі війни в Україні, коли в умовах не надто значних військових успіхів, Кремль намагається дестабілізувати проблемні регіони на зразок Придністров’я чи окупованих грузинських територій.

Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі вже заявила, що країна не скористається війною в Україні для повернення своїх територій військовим шляхом. Але чому цей референдум знадобився осетинцям саме зараз, якими можуть бути його наслідки, та як недостатня реакція грузинської влади, яка прагне уникнути конфронтації з Росією, може вплинути на відносини з Україною — розбиралося Суспільне.

Як Південна Осетія змінювала свій статус і яким він є нині

Південна Осетія — де-юре грузинський регіон, який з кінця 1980-х балансує між бажанням бути незалежною державою та потрапити під контроль Москви. Незалежність псевдореспубліки визнають РФ, Сирія, Нікарагуа, Науру та Венесуела, а ще території з подібним статусом на зразок Придністров’я чи "Л/ДНР".

Суперечки за статус регіону почалися зокрема через етнічний чинник: якщо до початку ХХ століття більшість населення становили саме грузини, то після появи Південноосетинської автономної області у складі Грузинської РСР сюди почали переїздити осетини. До цього в своїй історії вони переживали численні міграції.

"Бібілов створив кейс і скасувати його буде складно — осетинська спільнота не зрозуміє. Є люди, які хочуть голосувати за вступ до Росії".

У 1990-му, коли Грузинська РСР заявила про невизнання юридичних рішень часів радянської влади, осетини побачили ризик для автономії, проголосили Південноосетинську радянську республіку та звернулися до Москви із проханням визнати її незалежність. За це ж на референдумі 1992 року проголосувала більшість осетинів. Військовий конфлікт між Грузією та Південною Осетією закінчився підписанням мирних домовленостей та тим, що в регіоні залишилися російсько-грузино-осетинські миротворчі сили.

Повернення Південної Осетії (й Абхазії) під контроль Грузії було викликом для нового президента країни Міхеіла Саакашвілі у 2004-му. За два роки до цього осетини звернулися до Москви із проханням про приєдання регіону до Росії. А кульмінацією стала російсько-грузинська війна 2008 року. Вона завершилася підписанням 12 серпня 2008 року угоди про припинення вогню за посередництва ЄС. Відповідно до неї Москва мала б вивести з грузинської території війська, чого так і не сталося.

Читайте також: Що таке геноцид і чи вчиняє його Росія в сучасній Україні? Говоримо з істориком Ярославом Грицаком

А вже за пару тижнів у Кремлі визнали незалежність Абхазії та Південної Осетії, на їхній території розмістилися російські військові бази. У 2021 році ЄСПЛ виніс вирок на позов Грузії до Росії: її визнали відповідальною за окупацію та порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях.

Утім, Південна Осетія так само залишається економічно, військово й політично залежною від Росії. Роками очолювати силові структури в Південній Осетії дозволялося тільки вихідцям з РФ або лояльним до неї. Поповнення бюджету псевдореспубліки теж відбувається майже повністю з Росії.

Що це буде за референдум і чи справді він зараз потрібен Росії

"Керуючись історичним прагненням народу Республіки Південна Осетія до возз’єднання з Росією, відповідно до пункту 16 статті 50 Конституції, постановляю: призначити референдум щодо питання "Чи підтримуєте Ви об’єднання Республіки Південна Осетія та Росії?", — йдеться у тексті наказу, підписаного експрезидентом Анатолієм Бібіловим. У своєму Telegram-каналі він був більш відвертим і заявив: "ми йдемо додому, ми йдемо в Росію!".

Ухвалення рішення про референдум не стало несподіванкою для осетинів: певні "юридичні кроки" у напрямку Росії Бібілов анонсував ще у березні. А офіційно оголосити вирішив уже тоді, коли дізнався, що програв президентські вибори — лідерові партії "Нихас" Алану Гаглоєву.

Анатолій Бібілов / Telegram

Несподіванки не сталося й для Грузії, каже у розмові з Суспільним Паата Закареїшвілі, конфліктолог і колишній міністр Грузії з примирення та громадянського рівноправ’я. Новина хіба що у тому, що від розмов осетинське керівництво перейшло до дій. На думку Закареїшвілі, Бібілов ідеєю про референдум прагнув набрати балів перед виборцями, бо загалом розраховував на перемогу.

"Але переміг Гаглоєв. Він не проти приєднання до Росії, однак каже, спершу треба обговорити це питання і воно не має бути частиною виборчої кампанії. Однак Бібілов насамкінець правління усе ж таки вирішив залишити якийсь контекст, щоби новий "президент" мав з ним рахуватися, і призначив дату референдуму. Ймовірно, він був ображений на своє населення та на Росію за те, що його не підтримали і хотів влаштувати якусь підлість", — пояснює Паата Закареїшвілі.

Як заявив Гаглоєв, ухвалювати рішення про референдум неможливо в односторонньому порядку: потрібна згода і російської сторони. Її реакція була показовою. З одного боку голова Ради Федерації Росії із захисту державного суверенітету Андрій Клімов підтримав рішення Цхінвалі про приєднання. У той же час речник Володимира Путіна Дмитро Пєсков зауважив, що "Росія не планує вдаватися до будь-яких кроків щодо приєднання" самопроголошеної республіки.

Читайте також: "У Кремля завжди проблеми з мотивацією" — дослідник пропаганди Пітер Померанцев

Видання The Washington Post підмічає паралель із тим, як відбувався референдум і в нині анексованому Росією Криму: Кремль хотів створити ілюзію, що це добровільно 97% мешканців півострова підтримали приєднання до Росії. Водночас, за словами Паати Закареїшвілі, головна складність полягає у тому, що багато місцевих усе ж підтримують об’єднання з Росією.

"Це має бути рішенням грузинської влади — скасовувати референдум або ні. Бібілов створив кейс і скасувати його буде складно — осетинська спільнота не зрозуміє. Є люди, які хочуть голосувати за вступ до Росії. І вони будуть проти скасування. Це виглядатиме, ніби новий де-факто президент намагається уникнути вступу до Росії. Хоча це була не його ідея", — каже Закареїшвілі.

У незаконних референдумах, які Росія проводить на окупованих територіях можна простежити подібний механізм реалізації. Цього не заперечують і в РФ: 14 травня у російських пропагандистських ЗМІ ширилася версія, озвучена депуталом Держдуми Миколою Новічковим про те, що Росія запропонує Південній Осетії увійти в її склад у "єдиний день голосування" — 11 вересня. Тоді ж, на думку Новічкова, проведуть й так звані референдуми в "ДНР", "ЛНР" та Херсонській області. Закареїшвілі каже, що при цьому Росія може насправді не бути зацікавленою у тому, щоби негайно реалізовувати результати референдуму.

"Президент" Південної Осетії Алан Гаглоєв, фото: Алан Гаглоєв / Facebook

"Якщо референдум в Південній Осетії врешті-решт відбудеться, швидше за все увесь світ визнає його незаконність. Його результати Росія може покласти в кишеню і сказати: нам зараз не до того, щоби їх реалізовувати. Але це все одно висітиме над Грузією як дамоклів меч: мовляв, у будь який момент РФ може задовольнити прохання народу Південної Осетії і присвоїти регіон — як це сталося з Кримом. Інформацією про референдум Росія може лякати грузинів. На щастя, таких уже переляканих у нас нині не так уже й багато, але вони усе ж перебувають досі при владі", — каже експерт.

Якими можуть бути наслідки референдуму і чи може Грузія йому запобігти

Як зауважує Паата Закареїшвілі, для Росії ймовірне приєднання Південної Осетії є радше символічним кроком. Скажімо, збільшення потужності російської армії за рахунок мобілізації населення регіону на війну з Україною не видається надто реалістичним. Ще наприкінці березня російське видання "Медіазона" писало, що частина осетинських військових відмовилася їхати воювати. Ба більше: дехто з контрактників четвертої гвардійської військової бази рушали назад до Цхінвалі пішки.

"Якщо поглянути на частку мешканців Південної Осетії та Абхазії, які поїхали воювати в Україну, то осетинів однозначно більше. У Цхінвалі на російських базах служать місцеві хлопці і, ймовірно, вони вирушили в Україну за наказом. Але це непопулярна історія для Південної Осетії — і всі добровольці, які спершу вирушили за ними, потім повернулися. Вони сказали, що їх не чекали на Донбасі. Та й що може дати для Росії мобілізація цієї пари сотень чоловік? Для української армії це операція на одну годину. Тож для Росії тут хіба що важливе свідчення солідарності осетинів та абхазів, аніж якась реальна підтримка", — пояснює експерт.

Читайте також: "Ще з 2014 року ясно, що Росія розуміє тільки грубу силу" — інтерв’ю з головою представництва ЄС в Україні

На референдум у Грузії відреагували заявою про невизнання, що пролунала з вуст лідера правлячої партії країни "Грузинська мрія" Іраклія Кобахізде. А втім, від рішучих дій останнім часом грузинська влада все ж утримується. Це стосується будь-яких питань, пов’язаних із відносинами з Росією. Наприклад, до антиросійських санкцій, Грузія приєдналася лишень на початку другого місяця війни. Раніше Кобахідзе пояснював, що країна може взагалі не зважитися на них — аби не наразити себе на удар.

"Грузинську мрію" не раз звинувачували у проросійських настроях, та й сам засновник політичної сили, олігарх Бідзіна Іванішвілі закликав уникати відкритої конфронтації з Росією. У 2018-му незадоволені таким підходом грузини вийшли на протести, внаслідок яких у відставку пішов голова грузинського парламенту.

Що може зробити Грузія, аби відреагувати на референдум? Паата Закареїшвілі називає три кроки. По-перше, пригадати про ухвалені після російсько-грузинської війни угоди, де гарантом миру виступає Європейський союз. А саме — наголошувати, що Росія свою частину угоди не виконала, себто не відвела війська, і треба залучити тиск міжнародної спільноти, аби це нарешті сталося.

Читайте також: "Коли Україна переможе, Росія буде ослаблена" — інтерв’ю з заступницею помічника держсекретаря США

"Другий крок — Грузія повинна заявити: у контексті виведення російських військ ми залишимося поруч з абхазами й осетинами. Вони бояться, що Росія йде, відповідно у них більше не буде гарантій безпеки. Нам варто попросити ЄС як третю сторону цієї угоди перетворити своїх наглядачів (беззбройних) у миротворчі сили. Який третій крок? Абхазька та осетинська сторони вимагають від Грузії, щоби ми підписали з ними угоду про непоновлення бойових дій. Після того, як РФ виведе війська з Абхазії, Південної Осетії, і миротворчі сили ЄС стануть між нами, ми готові обговорювати це з ними", — уточнює експерт.

Закареїшвілі додає: при цьому Грузія навіть не думатиме про повернення Південної Осетії та Абхазї військовим шляхом. Якщо це станеться, угоди 2008 року, повного виконання яких з російського боку нині може вимагати Тбілісі, будуть перекреслені.

Читайте також

"Заяви Путіна свідчать про ненависть до українського народу" — інтерв’ю з генеральною секретаркою Amnesty International

"До лікарні могли дістатися лише ті, кого не постріляли по дорозі" — історія лікарів Бучі

Давос-2022. Що говорили на форумі про Україну

"Біжи допомагати не до того, хто кричить, а до того, хто мовчить" — історія лікаря з Бучі