"Втомились, не втомились — у нас люди гинуть кожен день": інтерв'ю з Олександром Яцентюком, актором фільму "Памфір"

Ексклюзивно

Стрічка "Памфір" українського режисера Дмитра Сухоликого-Собчука ввійшла до програми "Двотижневик режисерів" на Каннському кінофестивалі. Світова прем’єра фільму відбудеться вже 21 травня.

У чому особливості роботи над фільмом і про що говорити зі сцени європейського фестивалю під час війни — Суспільне Культура поспілкувалося з актором головної ролі Олександром Яцентюком.

Афіша фільму "Памфір".

Про фільм

Розкажіть, про що фільм "Памфір"?

Мій герой працює в Польщі на заробітках, у нього є дружина, син. Більшість часу він перебуває за кордоном, тому що треба будувати нову хату, вони живуть в старій. У якийсь момент він приїжджає додому робити нові документи, щоб їхати знову на роботу. Вирішує ці проблеми, залишається, не може поїхати, занурюючись у своє не дуже світле минуле.

Я сам, якщо чесно, фільму не бачив. Там є декілька сцен, яких я навіть не читав у сценарії. А вони входять у фільм, тому на прем'єрі я теж буду перший раз картину бачити. Кожен з наших героїв знає тільки своє життя.

Бекстейдж зйомок фільму "Памфір".

Дуже цікавий підхід. Чому вирішили так зробити, щоб актори не бачили повністю всього сценарію?

Це було рішення режисера. Така практика застосовується в багатьох картинах і вона, знаєте, дуже діяла. На жаль, не в кожному фільмі можна це застосувати, але в цій стрічці вона зіграла вдало.

Наведу один приклад, я думаю, ви мене зрозумієте. Коли ми їздили в експедицію на репетиції в села, за два місяці до зйомок, ми проводили репетиції, потім приїжджали обідали чи вечеряли.

В один день ми зібралися, вся сім’я, всі актори, всі герої, ми сіли, чекаємо, поки нас будуть годувати. І така пауза виникла після репетиції, кожен у якомусь такому своєму світі задуманий. Я зрозумів, що якщо б усі читали сценарій від початку до кінця, була би певна територія для дискусій, переконання одне одного, хтось би залазив на чиюсь територію, щось радив.

А тут вийшло, що кожен має певний інтерес здогадатися, у кожного своє маленьке розслідування: "а що ж там у тих сценах?"

Бекстейдж зйомок фільму "Памфір".

Це фільму дуже допомогло, тому що навіть у самій сцені, не знаючи, що може думати той чи інший герой, ти ведеш таке собі маленьке розслідування під час зйомок, ти по-справжньому хочеш розібратися.

Напевно, воно виходить, як у реальному житті. Ти не знаєш думок іншої людини, ти живеш без чернетки.

Так, і по-справжньому хочеш знати цю правду. Цього не зіграти, мені здається.

Чи перегукується ваша роль з вашим особистим життям?

Так, перегукується, можливо, навіть дуже сильно. У кіно я прийшов пізно, так склалися обставини. До 29 років жив абсолютно іншим життям: їздив по Португаліях, Іспаніях.

Я знаю, що таке заробітки, що таке бути в іншій країни, як хочеться додому.

Так само, як і в героя фільму, у мене є син, якого я дуже люблю. На якийсь час я його полюбив як свого, тому що на період зйомок я вважав за правильне трошки обмежити спілкування зі своїм сином, щоб відбулася трошки підміна. Мені здається, це спрацювало.

Може, енергетично ми теж з героєм схожі. Деколи бувають такі часи, коли ти на роздоріжжі і треба вибрати або ту, або іншу сторону. У мене в житті таких випадків було дуже багато.

Олександр Яцентюк у фільмі "Памфір".

У стрічці згадується буковинська Маланка. Як це показано в фільмі? Чи ця традиція є центральною лінією, чи це, можливо, просто декорації, в яких відбувається дія фільму?

Так, там цього дуже багато, це історія не про Маланку, але вона безпосередньо грає дуже важливу роль. Тобто відбуваються якісь події, важливі для розв'язки, на тлі наших українських традицій.

За 10 місяців до початку зйомок, коли ми почали готуватися, то я їздив в Красноїльськ. У Чернівцях я був до цього, але саме під румунським кордоном я був уперше – й уперше я всю ніч провів на тій Маланці. Я був дуже здивований, як там все відбувається, така ніч беззаконня.

Кадр з фільму "Памфір". Кадр з фільму "Памфір"

Бекстейдж зйомок фільму "Памфір".

У Каннах

Про Каннський кінофестиваль — як ви будете говорити там про свій фільм? Які наративи ви везете про війну в Україні?

Кожен буде говорити правду – те, що відбувалося. Мені здається, зараз месседж не в самому фільмі, важливо сказати про те, що в Україні дуже багато хороших, талановитих режисерів, акторів, які теж хочуть творити, працювати спокійно без воєнних агресій.

І ще — якщо до війни думав про Канни, як про можливість... Хоча я, якщо чесно, така людина, не дуже мене цікавлять ці речі. Але це частина моєї професії, тому приходиться. Ну але я трішки уявляв, як це — поїхати в Канни, що б я сказав і тому подібне. А тепер...

Ви знаєте, все так загубилося, все стало таким мілким. Не про фільм хочеться говорити, а кричати про те, що зараз відбувається в нашій країні – тому я думаю, меседж буде такий.

Зараз, коли ти починаєш читати і розумієш, скільки було докладено зусиль для того, щоб популяризувати російську мову на нашій території, – волосся дибки стає.

Знаєте, я просто вчився в Росії, я в 2011 році поїхав вчитися в Росію – це був у нас експериментальний український курс. Коли війна почалася, ми брали участь у різних заходах. У нас був майстер, який був проти Путіна. Він по сьогоднішній день висловлюється і всі його роботи несуть певний меседж до людей. Але там, походу, не доходить до них. Я розумію, що ніби є якась маленька частина думаючих людей в Росії, але їх не вистачає.

Олександр Яцентюк у фільмі "Памфір".

Розумієте, у мене зараз якась алергія на все російське. Я зараз сам себе намагаюся досліджувати, щоб зрозуміти, що зі мною відбувається. А що буде далі? Це треба зупиняти і це треба об’єднувати, кричати, говорити, нагадувати.

Втомились, не втомились — у нас люди гинуть кожен день, тому якщо хтось може і втомився, я йому співчуваю, але так не має бути, ми не маємо зараз нести хрест за всю Європу.

Але, на жаль, ми це робимо. Тому, напевно такий меседж – як получиться, як серце буде говорити, так і буду говорити. Говорити, кричати, не знаю, що робити.

Кадр з фільму "Памфір".

Що відомо

  • Дмитро Сухолиткий-Собчуксценарист та режисер. Народився в Умані, жив та навчався в Чернівцях. Є режисером та сценаристом документального фільму "Красна Маланка". Попередня робота режисера, короткометражний фільм "Штангіст", отримала чотири Гран-прі на міжнародних кінофестивалях.
  • Створення фільму профінансували у Держкіно, виділивши більше як 21 мільйон гривень. Також фільм отримав підтримку УКФ на етапі препродакшну. Сценарій створювали у міжнародних сценарних майстернях в Італії та Чехії, а також на резиденції Каннського фестивалю. Кінострічку представили на кіноринку Venice Production Bridge під час 78-го Венеційського кінофестивалю.
  • Також на поширення фільму "Памфір" виділили майже півтора мільйона гривень з бюджету Чернівецької області.
  • Маланка — народне та церковне свято напередодні "старого" Нового року. Відзначення традиційної буковинської Маланки з обрядовим переодяганням у звірів та міфологічних персонажів характерне для прикордонних районів Чернівецької області.
Війна — усі останні новини

Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culturesuspilne@gmail.com. Ваші історії важливі для нас!