У Львові відбулася зустріч людей, яким пересадили органи в лікарні швидкої допомоги. На подію прийшли колишні пацієнти, лікарі та родичі посмертних донорів. Про це Суспільному розповіли учасники заходу.
29 лютого минулого року у Львівській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги вперше провели трансплантацію нирки. За два дні до цього медзаклад отримав ліцензію.
Тоді операцію зробили батьку двох дітей Дмитру Капущенку. Чоловік приїхав до Львова з Кривого Рогу. Вісім останніх років Дмитро жив на діалізі. Від ускладнень він майже втратив слух. За цей час від ниркової недостатності помер його рідний брат.
"Мій донор — це моя мама. Коли вирішили, що все ж таки будемо робити операцію, то я зателефонував своїй мамі. Вона мені без всяких вагань сказала: "Так, синок, я згодна, будемо робити операцію". І ось я тут, пройшов рік і я себе досить гарно почуваю", — каже Дмитро Капущенко.
Місяць тому трансплантацію нирки пережив Ярослав Рубцов. Чоловік хворів з дитинства, проте після того, як він захворів на коронавірус, ситуація ускладнилась.
"В червні я перехворів коронавірусом і це дало ускладнення — піднявся креатинінКреатинін — кінцевий продукт обміну білків в організмі теплокровних тварин та людини. Креатинін бере участь в енергетичному обміні м'язової та інших тканин. З організму виводиться нирками з сечею, тому показник концентрації креатиніну в плазмі крові є важливим показником функції нирок.. Нам сказали, що треба шукати донора. В грудні я записався на лист очікування до лікарні. Через два місяці подзвонили: "Є посмертна донорська нирка". У мене є дружина і двоє гарних дівчаток, старшій — рік і 7 місяців, молодшій — 8 місяців і це заради них, щоб їм подарувати батька", — каже Ярослав Рубцов.
Імена посмертних донорів не розголошують. Винятком став Любомир Миколишин. Він сам захотів познайомитися із тими, кому пересадили органи його мами. Сьогодні з частиною людей він зустрівся вперше.
"Болючим є те, що ти з людиною ранком бачишся, коли вітаєшся, запитуєш: "Як справи?". Відповідає: "В мене болить трошки голова". А в обід дзвінок, що у мами інсульт. І ти розумієш, що це вже кінець. Завдяки мамі не лише ми з братом отримали життя, а ще 4 людини можуть жити, виховувати дітей, творити добро та бути підтримкою для інших", — каже Любомир Миколишин.
Донорське серце матері Любомира отримав Віталій Бабак.
"Теж дуже хотів з ним зустрітися, як і він. Емоції переповнюють. Це шанс на друге життя мені, моїй сім'ї, моїм дітям, усім моїм близьким, що я вижив", — каже Віталій Бабак.
Головний лікар Львівської лікарні швидкої допомоги Олег Самчук каже, що незабаром у лікарні виконуватимуть ще складніші трансплантації.
"Ці операції треба нарощувати і збільшувати їхню кількість. Людей, які потребують їх, є дуже багато в Україні. Ми йдемо від простішого до складнішого, і надскладною операцією — це є легені. Для цього мають бути спеціальні умови: підбір донора, ліки… Ми готуємось до цього", — каже Олег Самчук.
За один рік в лікарні швидкої допомоги провели найбільшу в Україні кількість пересадок органів. Зокрема, пересадили 6 сердець, 2 печінки, 23 нирки, 10 із яких — посмертно, а також підшлункову залозу.
Читайте також: "Час жити": у Львові організували фотосесію для людей, які живуть з донорськими органами