У Язловецькому монастирі, що на Тернопільщині, відбувся міжнародний іконописний пленер «Хліб і вино». Вісімнадцять років поспіль він є одним із найголовніших майданчиків для розвитку сучасної ікони в Україні та Польщі.
Про це Суспільному повідомив організатор пленеру Матеуш Сора. Співорганізаторами цього пленеру є викладачі кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв.
«Язловець, це є дуже цікаве місце, зважаючи на Бучач, чи з огляду на Пінзеля, а й зважаючи на архітектуру, з погляду історії, що я подумав собі, що спробуємо, так? І теж з огляду на монастир, бо теж так не одразу планували? Бо одним із побажань професора Василика було те, щоб щоденно була свята меса.
Цього разу привезли з собою двох монахів — одного домініканця і одного францисканця. Більшість тих ікон, які постають в Польщі, то є біль-менш вдалі копії візантійських ікон. І мені завжди було цікаво, що залишиться після цього покоління. Чи залишаться тисячі копій, чи може залишаться такі ікони, які поєднують традиції і сучасність? І саме з цього все почалося, бо я запитав себе, чи є художники, які підходять до живопису так сучасно?
Перший пленер, то був пленер пандемічний, в часу коронавірусу. У 2021 році приїхали близько 10 художників з Польщі, но плюс художники з України. А потім вибухнула війна. Кожен пленер був у Польщі, але тоді ми вирішили зробити такі зміни, щоб наші колеги могли взяти участь у пленері — один рок в Польщі, один рік в Україні».
Іконописець, викладач Львівської національної академії мистецтв Кость Маркович розповів, що пленер на тему сакрального мистецтва досить незвичне явище:
«Пленер на тему сакрального мистецтва, — тут якби трошки щось не зовсім поєднане, бо на пленерах більше малюють природу. Але ми на природі малюємо сакральне мистецтво, надихаючись природою. В основному акцент іде на євхаристію, на перетворення дарів. І, власне, цьому і присвячена моя робота. Я акцентую на оту містику перетворення хліба і вина в тіло і кров Господню».
Кость Маркович каже, такі заходи сприяють неформальному спілкуванню викладачів і студентів.
Сьомий раз в цьому міжнародному пленері бере участь Мартін Свьондер:
«З кожним разом є трошки інакше. Вважаю, що в цьому році і тема, і роботи, які тут творять, видаються особливими. Тим паче, що приїжджаєш сюди в Україну в часі, коли теж триває війна. І це для мене є чимось таким дуже важливим, що можу тут зустріти моїх колег, які, наприклад, не можуть виїхати».
Олена Кендзьор малює розіп'ятого Христа:
«Мені хотілось присвяти євхаристійну тематику до подій сьогодення, оскільки для мене нині розп'ятий Христос — це фактично кожен загиблий воїн, який віддав своє життя за Україну. І мені хотілось, власне, присвяти свою тему саме пам'яті загиблим в часі російсько-української війни».
Викладач кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ Тарас Новак робить ікону на кришці від ящика з боєприпасами:
«Ящик від боєприпасів, який надіслав мені мій товариш, друг Дмитро Гордіца, який зараз служить. І мені було важливо, щоб актуалізувати цю тему війни в Україні і винести її, знову ж таки, на рівень міжнародний. Щит, — він мав вже цей отвір. І я на нього дивився, напевно, з місяць. Та він чекав цей пленер, очікував свого часу і чомусь та діра мені сприймалася як місце, де потрібно щось важливе зберегти.
Для мене це стала чаша на грудях Христа. І, власне, Христос, який жертвує себе заради нас. Тому стіл для мене став українським рушником, на якому служить Христос і жертвує себе зараз».
Іконописиця зі Львова Оксана Романів-Тріска працює на склі:
«Малярство на склі — це така давня техніка іконопису, народного іконопису, яка походить з теренів Гуцульщини та Покуття. Ну і, власне, я цю техніку взяла, фактично запозичила від народних майстрів, але працюю в своєму модерному стилі.
Спочатку я роблю рисунок. Рисунок має бути стопроцентно досконалий, тому що потім я нічого не виправлю. Так що найбільше часу в мене займає робота над пошуком рисунку, концепції, композиції. Тоді йде промальовування деталей.І вже в кінці накладаються великі площини і позолота. Тобто все зворотньо від малярства олією».
Анна Сівоха з Луцька свою ікону малює акриловими фарбами:
«Зазвичай працюю в якійсь одній кольоровій гамі. Мені так до душі. Малюю пелікана. Це євхаристійний символ. Пелікан пробиває собі груди і своєю кров'ю годує пташенят. Це є образ Христа, який теж приніс себе в жертву».
Співзасновник пленеру, народний художник України Роман Василик розповів, що перший такий захід відбувся 18 років тому:
«У 2007 році я був на пленері в Репеді, і під час роботи до нас завітав Матеуш Сора. Він ходив по кімнатах, дивився, хто що малює і каже: «А може ми би таке спробували робити в Новиці, такий пленер іконописний?». Я кажу: «Добре, можемо, в нас є кафедра, є студенти, є викладачі».
За словами Романа Василика представники львівської національної академії мистецтв, беруть участь в цьому пленері щороку:
«Є в нас іконописна програма. Студенти займаються за цією програмою. Відповідно, програма все ж таки має якісь певні свої закони і, відповідно, треба дотримуватися цієї програми. Пленер дозволяє трошки йти ширше відносно про програми. І, власне, це є цінним. От ми бачимо дві роботи — дві «Трійці», двоє наших студенток, але абсолютно по-різному виконані».
Одну з них пише Аліна Стадниченко:
«Я закінчила цьогоріч четвертий курс Львівської національної академії мистецтв. На даний момент я на п'ятому курсі магістратури, і на пленері я вирішила намалювати святу Трійцю. Так як наразі я в пошуку свого особистого стилю в іконографії, я починаю до нього по трошки доходити. І цей варіант ікони, він є доволі експериментальним для мене, але загалом, так як я в пошуку свого стилю, начебто я реалізувала те, що мені хотілося».
Інша робота — Віоли Черкас:
«Вибрала святу Трійцю і зробила таку її реалізацію. Ідея полягала в тому, що божественна енергія, вона є у всьому. Також я її особливо відчуваю в природі. Тому вирішила свою ікону зробити трошки тропічною і постаті тут об'єднуються з природою і, ніби виростають з-під землі».
Усі ікони, які намалювали на міжнародному пленері «Хліб і вино» показуватимуть на виставках. Одна з них вже відбулася у Львові, в Музеї народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького, повідомив Тарас Новак.
«Потім буде в Івано-Франківську в палаці Потоцьких, а потім ікони поїдуть до Польщі в музей Никіфора в Криниці, а в лютому відкриємо її у Варшаві. А потім може ще привеземо її до галереї Корсаків у Луцьку, побачимо. Але маємо такий план на кілька місяців», — розповів організатор пленеру Матеуш Сора.
Читайте нас у Telegram — екстрені новини
Підписуйтеся на Суспільне Тернопіль у Viber
Приєднуйтеся до нас в Instagram
Наш канал в YouTube
Суспільне Тернопіль у WhatsApp