В український прокат 24 липня вийшла нова історія у кіновсесвіті Marvel "Фантастична 4: Перші кроки". Події розгортаються на тлі динамічного ретрофутуристичного світу, натхненного естетикою 1960-х.
У центрі історії — Перша Сім'я Marvel: Рід Річардс / Містер Фантастик (Педро Паскаль), Сью Шторм / Невидима жінка (Ванесса Кірбі), Джонні Шторм / Людина-факел (Джозеф Квінн) і Бен Ґрімм / Істота (Ебон Мосс-Бахрах). Вони постають перед найважчим випробуванням: балансуванням між своїми героїчними обов'язками та сімейними зв'язками.
У цій рецензії для Суспільне Культура кінокритикиня Альона Шилова розповідає, чому нова "Фантастична 4" відчувається як ковток свіжого повітря, чому персонажка Сью Шторм приносить революцію в супергуройське кіно і чого бракує фільму, щоб називатися вдалим.
Рецензія поділена на дві частини: зі спойлерами та без.
Частина без спойлерів
Однією з найсильніших сторін нової "Фантастичної 4", яку помітно неозброєним оком, є візуальна складова.
Світ, у якому існують герої, знято у стилі ретроестетики в поєднанні з науково-фантастичними елементами. Наприклад, Четвірка має розвинені технології — ракети, для польоту у космос, робота
сигнали з космосу комада записує на платівки і прослуховує їх на програвачі, замість екранів-голограм (які, до прикладу, були у Тоні Старка) Річардс має великі монітори у стилі старих телевізорів. Ретроестетика підкреслюється і ретельною роботою художників-постановників — від автомобілів на вулицях, що ніби зійшли з реклами 40-х років, до текстури тканин і костюмів героїв — усе у цьому світі викликає відчуття затишку та "старих добрих днів".
Це відчуття теплоти підкреслюють і кольори. Блакитний, що є офіційним кольором Четвірки, трапляється по усьому місту, а відчуття безпеки та затишку підкріплюють відтінки жовтого й молочного. Такий вибір естетики органічно вплітається в основну ідею фільму — цінність родини, безпеки та захисту одне одного.
Світ героїв виглядає гарним, чистим, домашнім. Герої не тільки є сім'єю між собою, а й відчувають зв'язок із жителями міста (ідея, яку фільм також згодом промовляє прямо).
Але цей візуальний підхід також грає значну роль у контексті усього кіновсесвіту Marvel.
В останні роки студію критикували за те, що майже всі фільми виглядають однаково. Якщо, наприклад, на початку зародження Marvel як кіновсесвіту кожен фільм мав свою стилістику та атмосферу (згадати ту ж "Залізну людину", "Першого месника", "Тора" — усі вони відрізнялися як жанрово, так і візуально), то в останнє десятиліття нові стрічки Marvel мають одне візуальне оформлення: яскраві космічні кольори, динамічний монтаж, уніфікована операторська робота.
Вирізнилися хіба що останні "Громовержці*", де сіра візуальна палітра перетиналася з темами фільму — психологічним здоров'ям, депресією та відчуттям пригнічення.
У цьому сенсі "Фантастична 4" дає ковток свіжого повітря: вона стильна, кольорова, і розглядати світ на еркані — одне задоволення.
Сюжет "Фантастичної 4" також є наповненим та динамічним. На початку фільму герої вже пережили космічне випромінювання (яке сталося під час експедиції у відкритому космосі) і знайшли своє місце у суспільстві як герої та захисники. Люди їх знають і довіряють.
Прийом із тим, щоб "пропускати" історію здобуття героями своїх сил є не новим, але дієвим. Подібно до того, як у новому "Супермені" від DC, де Джеймс Ґанн одразу переходить до історії подальшого розвитку героя, "Фантастична 4" так само не витрачає хронометраж на передісторію.
Це насправді дуже правильний підхід в ері нових супергеройських історій. Бо ті фанати, що давно знають історію героїв, будуть нудитися під час чергового переказу вже відомих подій (можна згадати, як під час перезапуску Людини-павука в Marvel деякі фанати жартували, що якщо це знову буде історія про те, як Пітера Паркера вкусив павук, вони "власноруч застрілять дядю Бена"). А ті глядачі, що не були знайомі з героями, швидко отримують контекст через перші сцени і не втрачають розуміння персонажів чи їхніх здібностей.
Основний сюжет "Фантастичної 4" фокусується на моральному виборі та загрозі знищення Всесвіту, що нависає над героями. Через цю головну лінію фільм розкриває теми важливості родини, боротьби за своє майбутнє і віри в краще.
Динаміка між четвіркою є веселою та органічною, а складні моральні питання, що трапляються на шляху героїв, також створюють драматичні конфліктні ситуації між персонажами.
Загалом "Фантастина 4" є хорошою спробою від Marvel освіжити свій кіновсесвіт і ввести нових героїв.
Великий плюс фільму полягає в тому, що його можна дивитися, навіть не знаючи контексту франшизи Marvel, тоді як для вірних фанатів автори все одно заховали приємні омажі та ниточки, що з'єднують всесвіт воєдино. Проте, назважаючи на усі свої сильні сторони, "Фанатастична 4" має одну суттєву проблему.
Частина зі спойлерами
"Фантастична 4: Перші кроки" починається динамічно. Через монтаж у стилі ретропрограм на телебаченні, глядачів швидко занурюють у контекст: ким є Четвірка, які у них здібності, яких злодіїв вони вже подолали і чому суспільство їх любить та довіряє їм.
Стрічка також відкривається значною особистою подією для героїв — Сью Шторм (Ванесса Кірбі) та Рід Річардс стануть батьками.
Ця новина є як радісною, так і тривожною, адже Сью і Рід отримали свої суперздібності через космічний шторм, і тепер невідомо, як саме це вплине на дитину. Рід, як більш прагматичний та орієнтований на науку, намагається усе контролювати і проводить безліч тестів (але ті нічого не виявляють).
Водночас Сью втілює більш емпатичну, спокійну частину батьківства. Зрештою цей контраст призводить до гострого та драматичного конфлікту між героями.
Після польоту в космос, щоб спробувтаи відвернути майбутню загрозу — суперлиходія Ґалактуса, що хоче з'їсти Землю, — герої дізнаються, що лиходій пощадить їхній світ, якщо вони віддадуть дитину.
Моральна дилема — віддати дитину і врятувати світ чи померти усім разом — створює по-справжньою драматичне тло для героїв. Але те, як фільм її висвітлює, є доволі неоднорідним. В одній зі сцен Рід каже, що усе зважив, і, хоча не планує віддавати дитину, це рішення є "патетично, етично, виконавчо" логічним. Це, передбачувано, зачіпає Сью, яка, як матір, навіть не думає про такий варіант.
Сварка веде до напруженого моменту, коли Сью каже що "єство" Ріда (тобто прагматичне, надмірно логічне) шкодить їй та дитині. Це сильний момент, який закладає серйозну драматичну лінію між пероснажами. Проте ця лінія майже одразу зникає.
Згодом Сью виходить до людей, які протестують і вимагають віддати дитину, щоб вртяувати світ. Ця сцена також є сильною та підкріплює цінності Четвірки — коли Сью говорить про свою родину і каже, що вони захистять людей, але дитину не віддадуть.
Проте у підсумку все зводиться до того, що єдиний варінт на порятунок — використати дитину як приманку для Ґалактуса (що, звісно, є небезпечним). Це знову веде до драматичної сцени між Рідом і Сью, коли вона кричить "Я знаю!" і зникає (буквально ховаючись і від Ріда, і від світу).
Але за кілька секунд — у наступній же сцені — Сью мирно гуляє з дитячим візочком, а Рід підходить до неї, і вони спокійно говорять про план. Ось тут стає найбільш очевидною головна проблема "Фантастична 4: Перші кроки" — це ритм та динаміка.
Протягом фільму є ряд вдалих, особливо потужних сцен (часто пов'язаних зі Сью) — від пологів у космосі на фоні Чорної діри (Ванесса Кірбі вже подарувала глядачам одну гіперреалістичну та потужну сцену пологів у фільмі "Фрагменти жінки", і тут вона робить це знову, тільки більш орієнтвоано на сімейну аудиторію) до вже згаданої сварки із Рідом і драматичного фіналу, в якому вона помирає. Але ці моменти розкидані по фільму неоднорідно, вони створюють відчуття хвиль, а не драматичного сюжету, який розвивається закономірно.
Цю ж проблему можна побачити і у сценах з Джонні (Людина-факел, якого зіграв Джозеф Квінн) та Бена (Істота, Ебон Мосс-Бакрак). Їхня роль у сім'ї четвірки зводиться до таких собі кумедних братів, і хоча протягом фільму вони мають свої драматичні моменти, ті теж розкидані хаотично.
Джонні має більш чітку сюжетну лінію, в якій він прагне довести, що також може долучатися до розслідувань команди. Його арка пов'язана зі Срібною Серферкою (Джулія Ґарнер), яка є посланницею Ґалактуса. Хоча Ґарнер грає буквально залиту металом істоту, хімія між нею та Квінном добре відчувається у фільмі.
Їхній найбільш кульмінаційний момент — коли Джонні транслює записи із рідної планети Серферки та усіх планет, що вона прирекла на вбивство. Ця сцена відбувається ближче до фіналу і дійсно підсилює загальну динаміку сюжету. Чого, на жаль, не можна сказати про пероснажа Бена.
У фільмі Бен є найменш розкритим героєм. Його особиста сюжетна лінія полягає у тому, що він має симпатію до жінки, що працює у районі, де він народився. Але за весь хронометраж вони бачаться рівно два рази (третій майже стався, але не рахується, бо вони навіть не говорять).
Хоча характер Бена стає зрозумілим протягом стрічки — добродушний, спокійний, підтримуючий — його персонаж відчувається найменш важливим з усієї Четвірки.
Повертаючись до теми неоднорідності фільму, його наяскравішими моментами можна назвати зустріч із Ґалактусом, пологи в космосі, сцену із Джонні та Серферкою і фінал, у якому Сью жертвує собою.
Однак те, що відбувається між цими сценами, не завжди вдало підтримує динаміку сюжету, а ніби навпаки — затягує її. Через це "Фантастична 4: Перші кроки" сприймається хаотично — як фільм, що має сильні моменти, але не має цілісності.
Проте варто зазначити, що однією з найсильніших частин стрічки є героїня Сью та акторська гра Ванесси Кірбі. Цікаво, що Сью Шторм — це перша вагітна супергероїня у великому блокбастері, яка ще й народжує на екрані (зазвичай цей хід вважають ризикованим).
Окрім того, несподівано "Фантастична 4: Перші кроки" стає найбільш феміністичним фільмом Marvel, коли у фіналі Сью буквально стає найсильнішою супергероїнею, що може здолати космічне божество, керуючись ціллю врятувати сина.
Зображення материнської любові та прагнення захистити як найбільшої суперсили справді є драматичним та нетиповим короком для Marvel, чий кіновсесвіт до цього влеикою мірою будувався на накачаних чоловіках у спандексі.
Підсумовуючи можна сказати, що "Фантастична 4: Перші кроки" — це стрічка з цікавими ідеями, сильними сценами та новими акцентами, зокрема на материнстві й емоційних виборах. Водночас фільму бракує цілісного ритму, тож виходить стрічка, яка сміливо експериментує з темами та образом родини, але не завжди встигає зібрати себе докупи.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
