Якщо озирнутися на різдвяні традиції світу, знайдеться чимало незвичних. Замість ялинки прикрашають човни, до храму вирушають на роликах, частуються не кутею чи індичкою, а барбекю на пляжі чи фастфудом. А, окрім Санти чи Святого Миколая, дітей обдаровують верблюди чи… поліно, що какає. Суспільне до Святвечора зібрало десяток екзотичних звичаїв.
Ельфи у фінській сауні
У Фінляндії напередодні Різдва близько 80% жителів відвідують joulusauna — різдвяну сауну. Це символізує очищення тіла та розуму. Раніше похід забирав чимало часу, адже треба було все приготувати, розігріти приміщення. У сауну ішли родиною. А ще дотримувалися низки забобонів.
Наприклад, купалися не у Святвечір, а вдень 24 грудня. Бо якщо купатися пізно ввечері, заведуться містичні істоти, а вода перетвориться на кров. У піч вкидали пиво — на добрий врожай. Після процедури виходили надвір та обвалювалися в снігу. Ще вважалося, якщо розмовляти в різдвяній бані, влітку з’їдять комарі. І взагалі через зайву метушню може розлютитися ельф Saunatonttu, який, за фінськими повір’ями, живе в сауні. Фіни вірили, що на Різдво ельфи йдуть в сауну після людей. Тому лишали їм трохи води та пива.
Хокей на траві в Ефіопії
Ефіопія відзначає Різдво переважно як релігійне свято, для якого нехарактерні ялинка й дід, що приносить подарунки. Люди вбираються в біле, ідуть на службу. А унікальною частиною ефіопського Різдва є гра в хокей на траві під назвою Ye Genna Chewata.
Генна з офіційної мови Ефіопії, амхарської, перекладається як Різдво. Тут це свято припадає на розпал збору врожаю. Гра особливо поширена в сільській місцевості.
Точна історія та час, коли почали грати в таку гру, невідомі. Є дві легенди, які можуть свідчити про те, що цей вид спорту винайшли у перших століттях нашої ери. Згідно з "офіційною" версією, гра виникла після того, як ефіопські пастухи почули звістку про народження Ісуса і, святкуючи, почали дерев’яними палицями вдаряти по всьому навколо себе.
Ефіопська федерація традиційних видів спорту врегулювала правила гри, змагання приваблюють туристів. У кожній команді 7-10 людей, зокрема воротар. Гравці дерев'яними патичками під назвою "гена" вдаряють по круглому, твердому дерев'яному м'ячу, відомому як "ерур". Який це має вигляд — дивіться тут.
Телетрансляція для американців, у яких нема камінів
Сполучені Штати — країна Ґрінча та фільму "Сам удома" — мають і менш маскультову традицію. У 1966 році нью-йоркський мовник WPIX підготував глядачам, які мешкають у будинках без камінів, можливість насолодитися затишком біля вогню. Телеканал транслював тригодинне відео The Yule Log без перерв на рекламу. Там під святкову музику Персі Фейта, Ната Кінга Коула та Рея Конніффа просто горять і тріщать дрова. Телевізійники назвали трансляцію "різдвяною листівкою для наших глядачів". Програму повторювали щороку до 1989-го.
Десятки інших міст США або підхопили матеріал WPIX, або знімали власні вогнища. Оригінальний уривок тривав лише 17 секунд, і на повторі полум’я перескакувало. У 1970 році плівка зіпсувалася, проте її не вдалося перезняти там же, де і вперше — в особняку Грейсі, будинку мера Нью-Йорка Джона Ліндсі — бо коли уперше знімальна група зняла решітку з каміна для кращого кадру, іскри підпалили камін вартістю $4000, тому ще раз прийти туди телевізійникам не дозволили.
На пам’ять про святковий ефір технік з Нью-Джерсі Джозеф Мальцоне та музичний колекціонер Лоуренс "Чіп" Аркурі створили сайт theyulelog.com та відновили аудіозапис.
Каталонія — поліно з "сюрпризом" і какун у вертепі
В іспанському регіоні Каталонія є дві цікаві традиції, що мають спільну рису — справляти нужду.
Перша — у різдвяному вертепі є додаткова фігурка. Це селянин, що випорожнюється. Фігурки мають назву caganer ("какун"). Чоловічків ставлять у вертеп разом із немовлям Ісусом, Марією та Йосипом, пастухами та волхвами, тваринами. Класичне зображення каґанерів: біла сорочка, червоний головний убір (barretina), часто з люлькою в роті; какун приспустив штанці та присідає, також зображують і кал. Імовірно, какуна почали ставити у вертеп наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Блюзнірством чи оскверненням такий персонаж не є: він символізує плодючість і процвітання, ніби удобрюючи землю тим, що з неї пішло. А ще в давнину фігурку використовували для висміювання владних і релігійних авторитетів.
Є сучасні колекції каґанерів зі знаменитостями, спортсменами, політиками та героями фільмів: можна знайти й Барбі, і Папу Римського, і Мессі, і Мерилін Монро, і Зеленського.
Друга каталонська традиція — поліно, що випорожнюється, — Caga tió або Tió de Nadal. Це своєрідний Санта Клаус для дітей. Шматок дерева ставлять на імпровізовані ніжки, малюють йому личко та вдягають червону шапочку. Зазвичай 8 грудня, у день Непорочного Зачаття, його ставлять у кутку хати й дбають за ним до Різдва. Накривають ковдрою, щоб не мерзло, годують.
А на Святвечір чи в Різдво по ньому б’ють палицею чи ставлять в піч. При цьому співають — приклад можна послухати тут. Дітей на цей час просять вийти молитися чи співати колядок (у цей момент батьки й підкладають до поліна подарунки чи солодощі). Віддавна цю церемонію вів найстарший у родині. Сучасні діти й самі б’ють поліно. Звичай походить від дохристиянських часів і містить символіку зміни пір року, асоціюється з зимовим сонцестоянням та означає зокрема відродження природи після зими. А "годування" поліна означало підношення страв предкам. Раніше після отримання подарунків поліно спалювали. Вважалося, що він має магічні властивості й захистить дім.
Човен замість ялинки в Греції
У приморську теплу Грецію не привозили ялинок до 1833-го, тому традиційним символом Різдва там був човен. Греки прикрашали невеликі човни "каравакі" — символ нації мореплавців. Човни зазвичай прикрашають 6 грудня, на Святого Миколая, і потім декор стоїть до 6 січня, Водохреща. Одні дослідники вважають, що декорація каравакі була способом віддячити Святому Миколаю — адже він покровитель тих, хто в морі. Інші ж вважають, що прикрашені каравакі — символ туги людей за родинами, батьками та братами, які не могли бути поруч з сім’ями на Різдво, перебуваючи у морських подорожах. Також розповідають, що спочатку каравакі в Греції прикрашали не на свято: жінки таким чином вітали повернення своїх чоловіків додому, коли бачили на обрії їхні кораблі. А вже потім традиція перекочувала на Різдво.
Зараз у Греції встановлюють інсталяції човнів, сплетених із вогників гірлянд. Каравакі встановлюють на головній площі міст, біля центральних ялинок. Є й традиція ставити вдома, ближче до центру приміщення й каміну, маленькі дерев’яні копії каравакі. А грецькі діти колядують із саморобними паперовими каравакі.
Індонезія
Азійська держава Індонезія відома як країна з найбільшим мусульманським населенням у світі, в ній також понад 10% християн — десь 28 мільйонів людей. Тут існує кілька цікавих різдвяних традицій.
Наприклад, на Північній Суматрі, є традиції "Марбінда і Мархобас". Марбінда — церемоніальне жертвоприношення тварин, яких перед цим купують коштом громади. Мархобас — це коли чоловіки готують забитих тварин. Мархобас і Марбінда символізують єдність, подяку Богові.
У Флоресі на Різдво з 1980-х лунає "меріам бамбу" (бамбукова гармата). У минулому люди використовували звук цих гармат, коли повідомляли про сумні новини, а з часом так стала звучати радість з нагоди народження Ісуса Христа.
У районі Джакарти є звичай рабо-рабо. Люди обходять навколо села, відвідують будинки родичів, співаючи пісень-кронконґ — це і стиль індонезійської музики, і музичний інструмент типу укулеле. Під час рабо-рабо індонезійці обсипають обличчя один одному білою пудрою. За повір'ям, це символізує покаяння і прощення, очищення перед Новим роком.
Верблюд у Сирії
До громадянської війни в Сирії було близько 1,5 млн християн (10% населення). більшість із них поїхала з країни після 2011 року, зараз християн 2% від усіх сирійців. Залежно від конфесії тут Різдво зустрічають як 25 грудня, так і 6 січня. Сирійці вітають сусідів і друзів арабськими словами "Мілад Маджид", що означає "Щасливого Різдва".
У Сирії замість Санта Клауса з оленями — верблюд. Він і роздає дітям подарунки. За місцевими віруваннями, верблюди привезли трьох мудреців до Вифлеєму, і, побачивши втомлених тварин, немовля Ісус благословив їх на вічне життя. Тож напередодні Різдва діти ставлять надвір черевики для подарунків, а верблюду лишають сіно й миски з водою.
Окрім цього, перед Різдвом родина запалює вогнище, що символізує удачу та достаток. Над полум’ям співають святкові гімни. Коли вогонь догорає, люди стрибають через згарище та загадують бажання.
Ролики у Венесуелі
Католицьке видання America Magazine розповідає про "найкращу святкову традицію, про яку ви ніколи не чули". Ідеться про традицію кататися на роликах у Венесуелі — las patinatas. З 16 грудня до Різдва венесуельці по всій країні (а особливо традиція розповсюджена в бідних громадах) прямують щосвітанку на месу на роликових ковзанах. Під час цього дійства люди співають венесуельські різдвяні гімни aguinaldos. Перші покатеньки почалися в 1950-х роках, коли свято починало бути громадським та об’єднувало спільноти сусідів.
У столиці Венесуели Каракасі багато років поспіль на Святвечір навіть перекривали вулиці, щоб люди могли проїхати на ковзанах до церкви.
Японський KFC
Зазвичай християни на свята готують найрізноманітніші традиційні страви. А от в Японії, де християн близько 1%, Різдво — не офіційне свято. Різдвяна вечеря тут — це фаст-фуд KFC (Kentucky Fried Chicken). Напередодні Різдва, 24 грудня, KFC Japan продає продукції у 5-10 разів більше, ніж зазвичай.
Після періоду економії після Другої світової війни в 1940-50-х роках економіка Японії почала відновлюватися. В японців зʼявився величезний інтерес до західної моди, їжі тощо. Перший заклад KFC в Японії відкрили в Нагої 1970 року. Менеджер Такеші Окавара якось пішов на різдвяну вечірку в костюмі Санти, це сподобалось дітям. А ще якось він у магазині почув розмову іноземців: ті бідкалися, що пропустили індичку на Різдво. Окавара відчув у цьому потенціал для бізнесу. У 1974 році мережа запустила маркетингову кампанію "Кентуккі на Різдво". Популярності KFC посприяло й те, що ця їжа — не щось нове для японців, до чого б треба було звикати. Фаст-фуд схожий на популярну традиційну японську страву під назвою карааге зі шматочків м’яса, смаженого у фритюрі.
Санти-серфери в Австралії
В Австралії Різдво припадає на кліматичне літо: найчастіше в країні сонячно і навіть спекотно. Багато місцевих відзначають свята на пляжі: влаштовують пікніки-барбекю, купаються в океані, грають у крикет. Санта Клаус там у шльопанцях, а замість санчат у чарівника дошка для серфінгу — хоча це й не офіційна традиція країни.
Святкування Різдва в Австралії триває ще один день, відомий як День подарунків. Він походить зі звичаю давати слугам вихідний після Різдва, а ще дарувати їм коробки з подарунками чи виплачувати премію до свят. Австралійці проводять День подарунків у колі сім’ї.
