Захищають Україну, творять та розвиваються. Військові. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ РОКУ

Захищають Україну, творять та розвиваються. Військові. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ РОКУ

Захищають Україну, творять та розвиваються. Військові. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ РОКУ

Війна на сході України триває вже понад 6 років, а її герої — українські військові, не припиняють дивувати. Вони вражають не лише своєю стійкістю, мужністю та хоробрістю, але й своєю силою духу, енергією та прагненням до творчості.

Після демобілізації вони започатковують власні бізнеси, пишуть книги, викладають для дітей, ведуть відеоблоги та створюють групи взаємодопомоги. Їм вистачає сил та сміливості освідчитися у коханні прямо на полігоні або вибороти нагороди на міжнародних змаганнях. Усі вони – сила України, і сьогодні ми розповімо вам про кількох із них.

Був мінометником, став іконописцем. Ігор Саханський, Миколаївщина

Ігор Саханський з Миколаївщини служив помічником мінометника у 28 окремій механізованій бригаді у 2015 році. Вже після демобілізації чоловік травмував хребет, через що опинився прикутим до інвалідного візка. Втім, чоловік не опустив руки і вирішив повністю присвятити себе тому, до чого здавна мав потяг – творчості.

"Іконопис став шляхом до реабілітації. Я із творчістю все життя зв'язаний. Працював із пам'ятниками, вибивав там портрети, літери, ікони. А малювати я мріяв, але не було можливості та часу. А коли отримав інвалідність, у мене цього часу дуже багато стало. Я потихеньку почав відеоуроки дивитися, пробувати олівцем малювати, так і доріс до фарб", – розповідає Саханський.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військові

Ігор Саханський за роботою

Перші нариси Ігор почав робити чорним олівцем, пізніше потроху почав використовувати й кольорові. Втім, справа просувалася доволі поступово, аж поки до шпиталю, в якому лікувався військовий, не прибули волонтери, які проводили майстер-клас із живопису. Вони й навчили Ігоря Саханського користуватися фарбами.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військові

Ікона "Святе сімейство"

Військовий користується переважно акриловими фарбами, перевагу надає теплим кольорам. На прикладі однієї зі своїх останніх робіт - ікони "Страшний суд", пояснює, що робота далеко не найпростіша.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військові

Ікона "Страшний суд"

"Робота складна тим, що тут багато дрібниць, деталей, які треба ледь не під мікроскопом робити. Найголовніше в іконі - не втратити контурний малюнок. Щоб розфарбувати, теж потрібно знати техніку, обережно, але головне не втратити лінії самого малюнка", – ділиться професійними секретами Ігор.

Ветеран прагне розвивати свою майстерність, і планує пройти професійні курси іконопису. За його власними словами, коли малює, він неначе поринає в інший світ, і повністю відпускає турботи та переживання.

Свої роботи Ігор Саханський переважно дарує друзям та рідним, але кілька ікон вдалося продати на благодійному аукціоні на Рівненщині. На рідній Миколаївщині роботи Саханського поки не викликають суспільного інтересу.

Виробляє традиційний карпатський рукодільний посуд. Андрій Лисканюк, Івано-Франківськ

Франківчанин Андрій Лисканюк разом з побратимами був одним з ініціаторів створення 4-го батальйону Національної гвардії "Крук" у 2014 році. Разом з батальйоном він пройшов два роки боїв у Луганській та Донецькій областях.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військовіФото: Андрій Лисканюк

Андрій Лисканюк разом з побратимами на фронті

Після поранення Андрій, який отримав позивний "Мастак", звільнився зі служби та повернувся додому з намірами відкрити власну справу. Ідея зайнятися виготовленням традиційного карпатського дерев'яного посуду прийшла після невеликого "маркетингового дослідження".

"Поїздили, подивилися по ринках, що людей цікавить. Ринки перенасичені китайськими товарами і ручного взагалі нема. І з першого ж дня виїзду ми зрозуміли, що це піде, що цього давно не було, що це трошки вмирає. Ми підтримуємо українські традиції", – розповідає Андрій.

Окрім того, що всі вироби Андрій Лисканюк виготовляє власними руками та з допомогою синів, майстер намагається дотримуватися традиційних технік. Це обмежує темп роботи, за день можна виготовити не більше двох-трьох речей. При цьому Лисканюки не використовують хімічні засоби, а тільки натуральні клеї, вазелін і лляну олію.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військовіСуспільне Карпати

Андрій разом з сином у майтерні

"Дерев’яний посуд - це наша національна енергетика, це річ, яку ви берете у руки та відчуваєте, що дуб - це є дуб, а липа - це є липа", – поділився Андрій Лисканюк.

Кожен виріб Андрія є унікальним. Крім посуду, майстер виготовляє органайзери та іграшки. Натхнення шукає не лише у карпатських традиціях, але навіть в історичних документах. Зокрема, ідею для створення козацької дощечки для нарізання "підглянув" на стародавній гравюрі.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військовіСуспільне Карпати

Старовинна дощечка-"гусочка"

"Я колись таку дощечку побачив на одному старому малюнку, де була сценка з козаками намальована. Йому десь років зо 150 було. І там лежала дощечка, гусочкою-качечкою називається. Спеціально використовується старе дерево, таке поїдене", – пояснив майстер.

Андрій Лисканюк обрав свій позивний ім'ям для бренду "Mastak", під яким продає вироби через соцмережі.

Збудував спортзалу на передовій. Солдат Віталій, Донбас

Військовослужбовець ЗСУ Віталій не захотів називати своє прізвище, але розповів Суспільному дивовижну історію про те, як йому вдалося на лінії фронту продовжити заняття спортом.

"Я почав займатися, коли прийшов в армію. А до цього, якщо говорити про спорт, то я старанно займаюся 2 роки. А до цього — турніки, бруси, воркаут: ну десь років 5. Так, підтримував форму", — розповідає Віталій.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військовіСуспільне

Віталій під час тренування

В лавах Збройних сил Віталій служить вже 4 роки, останні два – на передовій. Для того, щоб тримати себе у формі та готуватися до змагань, довелося підійти до проблеми належних умов "по-армійськи" – взяти і зробити все самому.

Поблизу спостережного пункту, на якому несе варту підрозділ Віталія, бійці облаштували намет, де розмістили інвентар, який Віталій власним коштом замовив через Інтернет.

Захищають, творять, розвиваються. Українські військові

Фронтова спортивна зала

Проєкт Віталія отримав повну підтримку командування.

"Мої керівники підтримують мене та вірять в мене. Вони для мене, як підтримка. Кажуть, що потрібно старатися та все вийде", – зауважив Віталій.

Віталій планує демобілізуватися в 2021 році та взяти участь у змаганнях з бодібілдингу. Саме тому посилено тренується навіть на передовій і консультує товаришів, які займаються у спортивній залі разом з ним. Втім, його плани не обмежуються лише спортом.

"Планую демобілізуватися у 2021 році, після повернення у мене дуже багато планів. Хочу подорожувати. За освітою я автослюсар, після демобілізації планую повернутися додому та працювати за професією, бо мені це подобається", – поділився планами Віталій.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди