Ізраїль ухвалив план подвоєння населення на окупованих Голанських висотах, посилаючись на загрози з боку Сирії, попри нещодавнє усунення від влади президента Башара Асада.
Про це пише Reuters.
Рішення оголосив прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу 16 грудня. Він заявив, що "посилення Голан є посиленням держави Ізраїль".
План передбачає інвестиції в розмірі понад 40 мільйонів шекелів (11 мільйонів доларів) для стимулювання демографічного зростання. Ізраїль контролює більшу частину Голанських висот із 1967 року, після Шестиденної війни, і офіційно анексував їх у 1981 році. Проте анексія не була визнана більшістю країн світу, а Сирія наполягає на поверненні територій.
Нетаньягу наголосив, що Ізраїль не шукає конфлікту з Сирією, але змушений реагувати на потенційні загрози, зокрема наявність терористичних угруповань поблизу кордонів. Водночас міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що нещодавні події в Сирії збільшили ризики для регіону, попри заяви повстанців про їхню поміркованість.
Новий лідер Сирії Ахмад аль-Шараа, відомий як Абу Мохаммед аль-Джолані, заявив, що Ізраїль використовує «неправдиві приводи» для виправдання атак на Сирію. Водночас він зазначив, що його уряд не зацікавлений у нових конфліктах, адже головним пріоритетом залишається відновлення країни після багаторічної війни.
Рішення Ізраїлю викликало засудження з боку Саудівської Аравії, Катару та Об’єднаних Арабських Еміратів. ОАЕ, які нормалізували відносини з Ізраїлем у 2020 році, назвали це рішення «навмисною спробою розширити окупацію».
Після падіння режиму Асада Ізраїль зайняв демілітаризовану зону на сирійській стороні Голанських висот, включно з частиною гори Хермон, де було розміщено покинутий сирійський військовий пост. Хоча ізраїльська сторона запевняє, що це тимчасовий захід для гарантування безпеки, країна також продовжує завдавати удари по складах озброєнь у Сирії, щоб запобігти їхньому використанню повстанськими групами.
На Голанських висотах наразі проживає близько 31 тисячі ізраїльтян і ще 24 тисячі людей, більшість із яких ідентифікують себе як сирійці. Новий план Ізраїлю має на меті збільшення кількості поселенців, що може загострити міжнародні суперечки щодо цього стратегічного регіону.
Захоплення Дамаска і втеча Асада
Сирійські повстанці зранку 8 грудня оголосили про звільнення Дамаска. Президент країни Башар Асад покинув столицю. Reuters, посилаючись на дані сервісу Flightradar24, а також на двох неназваних співрозмовників у Сирії повідомляло, що літак Асада міг зазнати трощі. Однак агентству не вдалося підтвердити, що на борту міг бути Башар Асад.
За даними ГУР Міноборони України, інформацію про "смерть" президента Сирії Башара Асада в авіакатастрофі поширила РФ, щоб прикрити свою операцію з його порятунку.
Прем'єр-міністр Сирії Мухаммад Газі аль-Джалалі заявив, що готовий співпрацювати з будь-яким керівництвом, обраним сирійським народом, та вживати будь-яких заходів щодо передачі влади.
У Міністерстві закордонних справ Росії заявили, що у результаті переговорів з низкою сирійських повстанців Башар Асад вирішив передати владу "мирним шляхом" та покинув країну. Де він може перебувати зараз у відомстві не уточнювали.
Сирійська армія заявила, що її сили продовжують військові операції проти повстанців у сільській місцевості поблизу міст Хама, Хомс та Дараа.
Увечері 8 грудня російські державні ЗМІ повідомили з посиланням на джерела про те, що Асад, який залишив Сирію після взяття повстанцями Дамаска та інших великих міст, прибув до Росії, де отримав притулок.
9 грудня речник Кремля Дмитро Пєсков підтвердив, що Асад з родиною отримали притулок у Росії і це рішення ухвалене Володимиром Путіним.
Що відомо про громадянську війну та розклад сил у Сирії
Громадянська війна у Сирії розпочалась у 2011 році, коли Башар Асад розпочав насильницьке придушення протестів сирійців. Ключові союзники світської диктатури Асада — Іран, Росія та підтримуване іранцями ліванське угрупування "Хезболла".
Сили повстанців підтримували НАТО та частина країн Перської затоки. У 2016 році урядові війська за підтримки російської авіації взяли в облогу Алеппо, ключове місто у протистоянні, повстанцям довелось його здати. До кінця 2018 року всі опорні пункти повстанців, крім частини регіону Ідліб, були взяті урядовими військами за підтримки Росії.
Паралельно із цим у 2014 році угруповання "Ісламська держава" захопило контроль над значною частиною східної Сирії та західного Іраку, що спонукало очолювану США коаліцію розпочати авіабомбардування проти неї, водночас надаючи наземну підтримку Сирійським демократичним силам, що складались з курдів. "Ісламська держава" зазнала поразки, втім її вогнища ще зберігаються у сирійській пустелі.
Приблизно 30% території країни, що не підпорядковується режиму Асада, контролюється низкою опозиційних сил та іноземних військ. Туреччина підтримує опозиційні групи та має військову присутність на північному заході Сирії, водночас США підтримують сирійських курдів на сході.
За даними ООН, за більш ніж десятиліття війни було вбито понад 300 000 мирних жителів, а мільйони людей були змушені покинути свої домівки по всьому регіону.
З 2020 року, відколи Туреччина та Росія домовились про перемирʼя, конфлікт був здебільшого статичним. Нинішній наступ почався наступного дня після оголошення про припинення вогню між Ізраїлем і "Хезболлою" в Лівані.
Що відомо про угруповання Хаят Тахрір аш-Шам
Хаят Тахрір аш-Шам (HTS) визнана США та ООН терористичною організацією. Її лідер Абу Мохаммед аль-Голані очолював сирійський підрозділ Аль-Каїди у 2011 році. Голані та його група брали на себе відповідальність за смертоносні вибухи на території Сирії. Втім у 2016 році Голані розірвав зв’язки з Аль-Каїдою, намагаючись відсторонитися від найрадикальніших її членів. HTS контролює частину провінції Ідліб поблизу кордону з Туреччиною.
