28 листопада у Києві презентували журнал-комікс "Очима журналістів", у якому зібрано історії про українських журналістів, які працюють в умовах війни.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.
Співзасновник ГО "Криголам" Артем Іпатов розповів, що у журналі зібрано історії про українських журналістів, які працюють в умовах війни: фотографа, який пройшов війни по всьому світу, а потім опинився на війні у власній країні; журналістки-початківця, яка стала продюсером історії про Маріуполь, що отримала Оскар; кореспондента, який залишився журналістом навіть в окупації, та команди розслідувачів, які викрили злочини в Бучі.
"Чому ми обрали для себе формат соціального коміксу? Ми робимо величезну роботу, проводивши глибинне інтерв’ю. Досліджуючи багато матеріалів. Створюючи паперові схеми, малюнки того, як виглядали ті умови, в яких опинилися наші герої. На базі цього глибинного інтерв'ю робимо цю художню новелу, яка розповідає ці чудові історії", — зазначив Іпатов.
Під час заходу автори та герої історій журналу обговорили роль журналістів у сучасному світі. Зокрема, Інна Білецька, шеф-редакторка редакції розслідувань Суспільного мовлення та співавторка фільму "Буча", наголосила на труднощах, з якими стикаються журналісти.
"Наша професія не вмирає, хоча багато хто так вважає. Журналісти з України сьогодні виконують унікальну роботу, документуючи воєнні злочини. Ми, як учасники конфлікту, стикаємося з високими вимогами до об'єктивності. Інформація, яку ми подаємо, повинна бути бездоганно підтверджена, щоб уникнути звинувачень у заангажованості", — зазначила вона.
Білецька також наголосила, що увага світу до війни в Україні зменшується, що стало помітним зокрема на міжнародних фестивалях.
"Наш фільм про злочини в Бучі програв розслідуванню BBC про катування мавп. Ми з нашими вбитими людьми і встановленими воєнними злочинцями програємо мавпам закатованим. Мавп дуже шкода насправді. Але тоді ми здивувалися, як світ так швидко перестав емпатувати Україні", — сказала Білецька.
Водночас вона підкреслила, що розслідування можуть тривати роками, і результат не завжди очевидний, однак журналісти бачать сенс в тій роботі, яку роблять. В першу чергу це те, що люди, які постраждали від російських воєнних злочинців, "отримують хоча б якусь сатисфакцію у вигляді викриття їхніх кривдників".
Крім того, всі зібрані матеріали передаються правоохоронцям і всі без винятку стають частиною кримінальних проваджень, а потім — рішень судів.
"Усі в сукупності розслідування воєнних злочинів ті, які робимо ми, ті які роблять наші колеги, вони дозволяють нам сподіватися, що в якомусь вигляді, якщо не у вигляді трибуналу, то в якомусь вигляді, хоча б організатори цього велетенського воєнного злочину збройної агресії будуть покарані", — наголосила Білецька.
У свою чергу журналістка Василиса Степаненко, продюсерка фільму "20 днів у Маріуполі", висловила гордість за колег: "Українські журналісти з 2014 року висвітлюють війну, часто ризикуючи життям. Їхній внесок — величезний, а підтримка іноземних журналістів надзвичайно важлива".