Бандурист Данило Мельник пройшов бої в Іловайську у 2014-му, повернувся до музики, а з початком повномасштабного вторгнення знову пішов на війну. Він служив у батальйоні "Вовки да Вінчі", загинув у травні 2023-го під Бахмутом. Суспільне розповідає його історію.
Текст підготувала платформа пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та українських військових. На ній можна прочитати усі історії з циклу "Творці кобзарської культури, які полягли за Україну".
Любов до музики
Батьки Данила — Марія та Борис, бандуристи. Мати ще й співала в університетському тріо. Любов до музики, а також до історії — це те, що, за словами Марії, поєднало їх із чоловіком. Каже, згодом у цій атмосфері вони виростили й дітей.
"Одною з найулюбленіших пісень Данко була козацька "Добрий вечір тобі, зелена діброво". Під кінець там йдеться: "Вже про тебе, козаче, вороги питають. Щодня й ночі в темнім лузі все тебе шукають. Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю: "Наїжджайте, воріженьки, сам вас накликаю!". Так звучала мотивація наших дітей. Всі вони пішли добровольцями", — говорить Марія.
В дитинстві у Данила була двостороння дисплазія кульшових суглобів. Він переніс вісім операцій. "Не міг бігати, як інші, то мусив займатися тим, що пропонував батько, — розповідає мати Данила. — Той його націлював тільки на бандуру, на пісню. Все інше, то були дитячі забавки".
Перед закінченням школи Данило вагався, чим займатися далі — він концертував, отримував перші місця на музичних конкурсах, але, каже Марія, не полишав мрій і про технічну спеціальність.
Врешті на рішення вплинула зустріч із доцентом Тарасом Яницьким. Той запросив Данила на навчання до Київського університету культури і мистецтв по класу бандури.
Захисник, бандурист
Під час Революції Гідності Данило Мельник був активним учасником подій на Майдані, а після закінчення першого курсу, разом з батьком та братами Устимом і Богданом, став на захист України.
"В родині не було навіть мови, аби усунутися від такої відповідальності, як бій за Україну, — каже Марія. — Ще у 2013-му, коли постав Євромайдан, старший син Устим приїхав і повідомив, що там робиться. Я послухала і кажу: "Діти, буде війна. Готуймося". Я була на Майдані періодично, вони — майже весь час".
Данило доєднався до добровольчого батальйону "Донбас". У 2014-му пройшов Іловайський котел. "Коли їх оточили, Устим намагався відстрілюватися. Данило допомагав пораненим. Дивом звідти вийшли, — говорить Марія. — Після цього Данило повернувся до навчання, а Устим пішов служити в Нацгвардію. Він старший від Данила на три роки, закінчив консерваторію по класу кларнета. У нього теж мало бути велике майбутнє. Все перекреслила війна".
Через тремор рук, Данилі довелося наново вчитися грати на бандурі.
"Він мав хист не лише до музики, а й до конструювання, — розповідає Тарас Яницький. — Йому навіть вдалося удосконалити БТР, в якому на війні проводив багато часу. Але в результаті ще й мав якісь проблеми з командуванням, мовляв, не на те витрачав час".
Виступ ансамблю бандуристів зі Златою Огнєвіч за участі Данила Мельника. Керівник — Тарас Яницький.
Після отримання вищої освіти Данило викладав історію мистецтв у Київській спеціалізованій гімназії №48. Одружився із волонтеркою Інною, яка допомагала, зокрема, і підрозділу його брата Устима. Дітей народити не встигли, Інна захворіла на онкологію.
"Вовки да Вінчі"
Коли почався повномасштабний наступ росіян, Данило повернувся на війну. "Попри те, що Інна хворіла і просила його не йти, він не міг залишитися, бо вся сім’я пішла воювати", — каже мати.
Данило служив у батальйоні "Вовки да Вінчі". Обрав позивний "Кенон", що в перекладі з англійської — гармата. Їздив на навчання, одержав сертифікат, мав бути оператором БПЛА.
Як і у 2014-му, Данило взяв на війну бандуру. "Він переконався, що там є з ким співати і люди цінують пісні, що він виконує. Він вписався в цю команду", — каже Марія.
Жінка згадує, під час служби, як і брати, Данило надсилав їй лише короткі повідомлення: "+" чи "4.5.0", що означало "все спокійно": "Лише раз за час війни я з ним побачилася, коли отримав поранення старший. Тоді усі приїхали у госпіталь. Зібралися троє моїх вояків і трошечки поговорили".
"Пливе кача по Тисині"
10 травня 2023-го Данило загинув під Бахмутом. Це сталося в день його останнього чергування у піхоті — після він мав перевестися у підрозділ операторів БПЛА.
"У його взводі був перепочинок. Прибіг з "нуля" посланець і сказав: "Хто може, йдіть, бо є поранені". І Данило пішов. В тому бою його скосило. Коли Устиму повідомили, що Данило поранений, він помчав туди, сподіваючись, врятувати брата. Приїхав, але Данило був вже у чорному пакеті", — розповідає Марія.
Данила привезли до Києва через 10 днів. На прощанні його викладач Тарас Яницький виконав на бандурі "Пливе кача по Тисині".
Поховали Данила на Лісовому кладовищі в Києві. "Його дуже любили племінниці. Коли він приїздив до них, для дітей це було свято, — говорить Марія. — Одна з них зараз каже: я знаю, Данило нас бачить, він став зірочкою в небі".
Авторка: Ольга Суровська.
