Після травня 2023 року в Україні простежується поступове зростання частки тих, хто готовий до територіальних поступок. Водночас попри це станом на травень 2024 року більшість українців виступали проти жодних територіальних поступок.
Про це свідчать результати всеукраїнського опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) “Омнібус”, до якого за власною ініціативою КМІС додав власне моніторингове запитання про готовність до територіальних поступок для завершення війни та про сприйняття окремих можливих мирних домовленостей.
За даними соціологів, після травня 2023 року простежується поступове зростання частки тих, хто готовий до територіальних поступок. Так, до кінця 2023 року готовність до поступок зросла до 19%, у лютому 2024 року – до 26%, у травні 2024 року – до 32%.
Частка тих, хто виступає проти жодних територіальних поступок, відповідно, стабільно знижувалися в зазначений період. Водночас попри все станом на травень 2024 року більшість українців – 55% – виступали проти жодних територіальних поступок.
При цьому у період з травня 2022 року до травня 2023 року ситуація була відносно стабільною: близько 8-10% респондентів були готовими на територіальні поступки, а абсолютна більшість – 82-87% – стабільно виступали проти жодних поступок.
У всіх регіонах порівняно з травнем 2023 року стало помітно більше тих, хто готовий до територіальних поступок, але при цьому у всіх регіонах таких – не більше третини. І також у всіх регіонах (зокрема, на Півдні і Сході) більше тих, хто виступає проти жодних поступок, ніж тих, хто підтримує поступки.
Для уникнення хибних ототожнень тих, хто обрав варіант "Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій", із проросійськими настроями соціологи навели дані, як ці люди бачать відносини з Росією та якою бачать мету Росії у війні проти України.
Так, і серед тих, хто загалом готовий до поступок, 73% хочуть відгородження від Росії — щоб між Україною і Росією були закриті кордони, візи та митниці (аналогічний показник серед тих, хто проти жодних поступок – 79%).
Щодо мети Росії, то ці люди трохи менше відчувають екзистенційність загрози, але і серед них 46% вважають, що Росія прагне знищити українську націю або здійснити фізичний геноцид (серед тих, хто проти жодних поступок – 68%).
При цьому 5% поділяють дійсно проросійський наратив, що Росія "прагне здійснити денацифікацію і демілітаризацію без посягання на незалежність України".
Ставлення до окремих пакетів мирних домовленостей
У КМІС провели власний експеримент, який, насамперед, є ілюстративним, оскільки вимірів мирних домовленостей може бути значно більше (як і можливих варіантів кожного виміру).
Дослідники розробили три можливі пакети, які включають в себе як позитивні, так і негативні аспекти для України.
Для кожного респондента випадковим чином відбирався один пакет (split-sample).
Запитання звучало так: "Є різні варіанти завершення війни. Зараз я зачитаю Вам один варіант, а Ви скажіть, як Ви би поставилися до нього. Використовуйте шкалу "я легко погоджуюся на цей варіант", "це буде важкий варіант, але загалом прийнятний» чи «цей варіант зовсім неприйнятний". Отже, цей варіант включає в себе…"
Самі пакети звучали наступним чином:
Пакет №1:
- Росія зберігає контроль над усіма окупованими зараз територіями
- Україна відмовляється від вступу до НАТО
- Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови
Пакет №2:
- Хоча Україна офіційно цього не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей та Криму
- Україна стає членом НАТО та має справжні гарантії безпеки
- Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови
Пакет №3:
- Хоча Україна офіційно цього не визнає, але Росія зберігає контроль над окупованими територіями Донецької і Луганської областей та Криму
- Україна повертає контроль над Запорізькою і Херсонською областями в повних межах
- Україна стає членом НАТО та має справжні гарантії безпеки
- Україна стає членом Європейського Союзу та отримує від Заходу все необхідне фінансування для відбудови
Варіант з відкладенням визволення окупованих зараз територій та забороною на вступ до НАТО, проте із вступом до ЄС, підтримують 38%, а для більшості – 54% – такий варіант є категорично неприйнятним.
Водночас якщо Україна отримає членство в НАТО (на додачу до членства в ЄС), то навіть із відкладенням визволення окупованих зараз територій 47% готові підтримати цей варіант, а категорично проти будуть – 38%.
А якщо Україна крім членства в НАТО і ЄС також зможе визволити хоча би Херсонщину та Запоріжжя, то на такий варіант будуть згодні (хоч і переважно як "важкий компроміс", оскільки інші території залишаться під контролем Росії) 57%. Категорично неприйнятним такий варіант буде для 33%.
Загалом серед населення всіх регіонів тенденції подібні. Більшість у всіх регіонах (зокрема, і на Півдні та Сході) відкидають варіант без членства в НАТО, але з членством в ЄС. Водночас у разі членства в НАТО стає більше тих, хто (хоча і без ентузіазму), але могли би прийняту таку домовленість (особливо у разі визволення Херсонщини і Запоріжжя).
Коментуючи результати дослідження, виконавчий директор КМІС Антон Грушецький зазначив, що йдеться про ситуацію, коли результати опитування можна трактувати або як “наполовину повну”, або як “наполовину порожню” склянку.
За його словами, для коректного трактування обов’язково треба враховувати контекст. У травні, коли соціологи в черговий раз запитували про готовність до територіальних поступок, повномасштабне вторгнення тривало вже понад два роки, росіяни почали масштабний наступ на Харківщині, затримки з постачанням необхідної зброї продовжували мати місце, Україну намагалися розхитувати питанням про легітимність президента, набув чинності Закон про мобілізацію.
“Тому те, що попри всі складнощі сучасних реалій більшість українців продовжують відкидати територіальні поступки, говорить, що склянка “наполовину повна”. Безумовно, тривожні тренди є і на них необхідно виважено та конструктивно реагувати, але не варто і занадто драматизувати ситуацію”, — відзначив Грушецький.
За його словами, важливо, що в контексті можливих “поступок” українці проти “миру на будь-яких умовах”.
“Хоча амбівалентність у поглядах українців і є (і це – цілком нормальна ситуація для демократичних суспільств), але вона не така разюча, як її намагаються представляти, і результати опитування показують гнучкість українців у рамках можливого діалогу. Пріоритетною вимогою є безпека і дійсно переконливі гарантії. Якщо не буде переконливої безпекової конфігурації, українці не приймуть такий варіант”, — сказав Грушецький.
Упродовж 16-22 травня 2024 року і 20-25 червня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів два окремих власних всеукраїнських опитування громадської думки "Омнібус", до якого за власною ініціативою додав власне моніторингове запитання про готовність до територіальних поступок для завершення війни та про сприйняття окремих можливих мирних домовленостей.
Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1067 респондентів протягом 16-22 травня і 2008 респондентів протягом 20-25 червня.
Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас у кожній вибірці близько 2% – це українців, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для результатів опитування, проведеного в травні. В опитуванні, яке було проведене в червні, проводився експеримент і 2008 респондентів були випадково розподілена на три еквівалентні підвибірки (644-694 респондентів кожна) (див. деталі нижче). Результати аналізувалися для кожної вибірки окремо і для кожної підвибірки похибка близько 5%.
За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах воєнного часу, наводилися раніше КМІС.
