В Часовому Яру раніше проживало близько 14 тисяч людей, зараз місто майже порожнє. Місцеві намагаються не покидати укриттів. Лікарня не працює. Світло та газ відключені з лютого. Після того, як росіяни окупували Бахмут та Авдіївку, почався штурм і на підступах до Часового Яру. Суспільне розповідає, хто і як обороняє місто. Повну версію репортажу читайте тут.
Лівий фланг
— В Богданівці за останні тижні не змінилося нічого. "Касети", танки, вертольоти, літаки. Бачили як заєць на полюванні по лісу бігає? От і ми як ті зайчики бігаємо по лісу, — на командно-спостережному пункті (КСП) в Часовому Яру піхотинець "Сват" розповідає, як українські військові захищають Богданівку — село, яке відділяє окупований Бахмут від Часового Яру, лівий фланг оборони міста.
На КСП стоять монітори. За ним цілодобово працюють розвідники 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила.На моніторах видно, що Богданівка нині — це світлі плями руїн домівок, груди каміння і стовбури дерев без гілок на узбіччях.
— Ворог намагається зайти на центральну вулицю Богданівки, — розповідає військовий на позивний "Гід". — Росіяни тут зосередили великі сили десантників. Є окремі групи, які виконують чорну роботу: "пʼятисоті". Вони заходять на позиції й починають копати. Працює наша артилерія, а росіяни йдуть по трупах. Люди без рук, без ніг, наступають на тіла і сунуться далі. В них немає вибору — або вперед, або застрелять. Якщо вони пройдуть Богданівку, будуть вже на околицях Часового Яру.
"Вампір"
Один з флангів Часового Яру прикриває розрахунок БпЛА "Вампір" у підрозділі "Ахіллес" 92 окремої штурмової бригади імені отамана Івана Сірка. Вночі він добирається до позиції та вивантажує обладнання. Військовий з позивним "Малий" — заряджаючий. Його завдання — переробити боєкомплект так, щоб його можна було закріпити до дрона і скинути у правильний момент.
— За ніч такою штукою можна посадку довжиною в кілометр вичистити. Одні корчі лишаться. А якщо по бліндажах лупити, посадка лишиться, а живих людей — ні, — пояснює штурман розрахунку з позивним "Сич".
Пішов скид. На моніторі ворожий бліндаж розлітається білою хмарою. Вночі розрахунок зробить ще 12 вильотів, протягом яких, зокрема, знищить кілька російських укриттів. За годину до прибуття вантажівки, яка має забрати військових, у них лишиться ще один заряд батареї. Запасний, на випадок російського штурму. Але штурму сьогодні не було.
— Не зміна, а казка, — каже "Малий" виходячи з бліндажа у ранковий присмерк.
Молот
Часів Яр не стихає ані на хвилину. Звуки виходів і приходів змішуються з сичанням, свистом, гуркотом снарядів. На цьому напрямку у чагарниках лісопосадки ховається самохідна гаубиця "Акація" — артилерійський розрахунок 22-ї окремої механізованої бригади. Чоловіки всередині установки трохи матюкаються, трохи кричать. Після першого пострілу не вийшла гільза, тепер бійцям потрібно її дістати.
— "Молот", "Молот", можете заряджати, — говорить голос в рацію.
"Молота" звати Зиновій Миронович, він — старший офіцер, йому 56 років. Він служив в армії ще у 1986-87 роках, а знову мобілізувався два роки тому.
Як тільки установка відстрілялася, чоловіки її маскують. Вранішнє небо розхмарюється і починають летіти російські "орлани", "зали", а слідом за ними — снаряди.
— Останнім часом росіяни не на багато, але просунулися, — пояснює Роман, командир розрахунку. — Відтоді як окупували Авдіївку, вони на ентузіазмі стали просуватися, їм почали давати більше снарядів. Раніше так часто не було прильотів по Костянтинівці. Нам би теж більше техніки, снарядів і ми могли б їх відігнати.
Поки військові чекають нової команди, російська артилерія продовжує працювати. Лише за пів години в сектор прилітає разів зо пʼять-шість. Коли більш-менш стихає, військові виходять з бліндажа і закурюють.
— "Молот", так а що там трапилося з гільзою?
— При першому пострілі не вийшла, — пояснює "Молот". — Довелося витягувати й заряджати вручну. Здається, хтось зачепив спиною тумблера, коли вилазив з башні. Має тепер працювати.
— Так і що будемо робити тепер?
— Чекаємо команду.
— Наче затихло вже, з того краю вже стріляють.
— Ну тоді готові працювати. Буде якась ціль?
