Став учасником АТО, отримав поранення та написав книгу. Сергій Мороз. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Став учасником АТО, отримав поранення та написав книгу. Сергій Мороз. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Став учасником АТО, отримав поранення та написав книгу. Сергій Мороз. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ

Вчитель історії з Харківщини Сергій Мороз у 2014 році пішов у добровольчий батальйон "Айдар". Звідти вже не зміг повернутися до школи. Натомість весь час, що був на війні, нотував. Записи увійшли в книгу "Айдар — літо 14-го. Щоденник Горця".

В 90-х роках Сергій Мороз був у націоналістичному русі. Ходив на мітинги, їздив на вишколи, цікавився історією. Тоді ж в його рідній Лозовій встановили пам’ятний знак на честь визвольних змагань 1917-21 років.

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Сергій біля пам'ятного знаку в Лозовій

"У грудні 17-го року, ще до боїв під Крутами, схожий бій відбувся на залізничній станції "Лозова". Це був справді стратегічний пункт, вузлова станція, її захищали війська Української народної республіки… Майже дві доби трималися наші УНРівці й потім відійшли. Станція була захоплена і саме ті, хто загинув, за чутками поховані саме в Заячій балці", — розповідає боєць.

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Напис на пам'ятному знаку у Лозовій

Захоплення історією привело Сергія в педагогічний університет, звідки він потрапив до школи в селі Царедарівка Лозівського району. Окрім викладання історії, двічі на рік Сергій водив дітей в гори. Влітку — Карпати, восени — Крим.

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Сергій зі своїми учнями Фото з особистого архіву Сергія Мороза

"Я, міський житель, став сільським вчителем, і до 2014-го працював. Тобто без перерви, сім років. Я й далі б працював, якби не війна", — каже Сергій.

У 2014-му разом з рідним братом Сергій зібрався на фронт. Раніше обидва служили в армії. Та щоразу, коли вони приходили у військкомат, їм казали, що їхні спеціалізації не мають попиту.

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Сергій з учнями Фото з особистого архіву Сергія Мороза

"Коли я був вчителем, я на уроках історії, розповідав про історію України і завжди казав, що ми як громадяни повинні боротися за Україну. Підкреслюю — не помирати, а саме — боротися. Це був 11-й клас, один хлопець спитав: "А ви готові йти захищати Україну?" Знаєте, я в той момент сказав: "Звісно, я готовий! Я вам про це й кажу". І якби я в 14-му не пішов, ну це все, мій авторитет би… Це вся школа знала", — згадує Сергій.

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Брати потрапили до батальйону "Айдар". Там Сергій Мороз почав занотовувати події, свідком та учасником яких був сам.

"Починаючи з перших бойових операцій, після перших боїв, я почав розуміти, що є потреба в написанні, така психологічна розрядка. І я почав писати... І я побачив що є навіть така невеличка залежність. Невеличка залежність від того, що треба писати", — говорить Сергій.

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

2014 рік Фото з особистого архіву Сергія Мороза

У вересні 2014-го Сергій був у госпіталі, коли його взвод потрапив у засідку. Загинули понад 20 його побратимів. 5 вересня датований останній запис у щоденнику бійця. Сергій розповідає, що намагався після цього писати, але не зміг:

"Я нормально спав, я нормально їв, я не зловживав алкоголем, тим більше наркотиками, звичайно не було цього. Але прийшов психолог, я пішов до нього — можливо, він щось побачить. І на третій сеанс цей психолог, там достатньо розумна жіночка, професійна, спитала, ким я працював до війни. Я, звичайно, відповів — вчителем. Я зрозуміла… вам моя психологічна допомога взагалі не потрібна, ви самі справляєтеся (є такий відсоток, який спокійно справляється). Тому що у вас стреси були до війни щодня, як у вчителя".

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Стенд на території військкомату, де зараз працює Сергій Мороз

Сергій переконаний: його повернення до мирного життя було легким через те, що він був добровольцем. Каже, з війни повернувся з відчуттям виконаного обов’язку і без думки, що решта суспільства тепер йому щось винна. Втім, вчителювати Сергій вже не став.

"Мені казали — ти до школи уже не повернешся. Я думав — та чому ні, чому ні? Та повернусь. Але, чим далі-далі-далі, я зрозумів, що все ж таки в мене на війні змінився світогляд. Тобто, я не відчував себе вже вчителем, я вже не бачив себе у школі. І знаєте, в цьому році перше вересня — я прокинувся, прийшов на службу і тільки під обід зрозумів, що сьогодні перше вересня", — каже чоловік.

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Фото з особистого архіву Сергія Мороза

Сергій хотів повернутися на фронт, там вже сьомий рік перебуває його брат. Але сім’я переконала залишитись вдома. Сергій продовжив службу у місцевому військкоматі. Зараз є начальником служби захисту інформації. Тут Сергій взявся за упорядкування своїх щоденникових записів. Видати книгу його переконав знайомий історик:

"Він мене вже остаточно переконав — пиши, треба писати. Чим більше напишете… Нехай буде дві тисячі книжок, п’ять тисяч книжок, але ви свідки — ви повинні це писати. Не може людина, яка не була на війні, описати те, що було на війні".

«Щоденник горця» — історія добровольця «Айдару» сільського вчителя Сергія Мороза

Презентація книги 5 вересня 2020 року

"Щоденник горця" — історія добровольця "Айдару" сільського вчителя Сергія Мороза

5 вересня 2020 року в харківському Літмузеї Сергій презентував свою книгу "Айдар — літо 14-го. Щоденник Горця".

Автор: Павло Стех

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди