На Рівненщині викладач Острозької школи мистецтв виготовляє годинники із вінілових платівок. Це хобі Олександра Гефтера з 2018 року. За його словами, за цей час він зробив сотню таких годинників.
Про те, як Олександр Гефтер почав займатися хендмейдом та як відбувається процес створення годинників, він розповів Суспільному.
Усе почалося з того, що чоловік вирішив зробити годинника зі старої гітари, але передумав. Йому здалося, що вона занадто велика для стіни:
"Тоді мені до рук попалася платівка. І я й подумав, що вона ж кругла, як годинник. Я подумав: «Чому циферблат має бути круглим? Можна щось відобразити». Ідея — не моя, вона не нова, є багато людей, які й ручною і машинною різкою займаються. Я ж все-таки гітарист і захотів, щоб на годиннику була гітара. Вирізав свій перший годинник, сфотографував і виклав у Facebook. Всі почали писати: «Круто. Я хочу, я хочу». І почав так далі пробувати. Зараз дивлюся фотографії своїх перших годинників і навіть соромно".
Майстер поділився, що платівки брав вдома у бабусі, а пізніше люди самі почали приносити:
"«На тобі, Саша, ми бачимо, що ти робиш». Я питав, що з мене — чи шоколадка, чи гроші, це ж простіше, а на пиляння потрібен час, ще й механізми, але казали: «Зробиш і нам». З однієї сторони — багато, хто хотів мені допомогти, з іншої — і навантажували".
Час, який затрачає чоловік на виготовлення годинника, залежить від складності роботи:
"Якщо не зберігається форма самої платівки, то це трішки швидше зробити. На заготовку йде дві-три години, але найдовше — це зачищати. Самі механізми до годинника замовляю на AliExpress, у нас вони значно дорожчі".
Олесандр Гефтер працює викладачем по класу гітари у школі мистецтв, також задумується над проведенням майстер-класів з виготовлення годинників:
"Якби це була група людей, я б, напевне, всіх би не зміг навчити. Можливо, колись — сам на сам. Тут треба хоча б базові уміння користуватися лобзиком. Хлопці вчаться з дерева випилювати, навички ті ж, просто матеріал інший. Ці вміння згадуються ще зі школи".
Більшість годинників Олександр дарував:
"Частину я продаю, треба ж якось матеріали відбити. Але мені важко оцінювати свою роботу. Спочатку я їх взагалі продавав по сто гривень, коли по 60 — це на матеріали. "Дуже серйозно" оцінював свою роботу. Складно сказати, скільки коштує найдорожчий годинник, але це певно було тоді, коли був аукціон на ЗСУ на благодійному заході "Що? Де? Коли?". Також давав для центру адопції тварин у Здолбунів для команди волонтерів "Надія на дім". Але не можу пригадати, скільки тоді заплатили, ніби 500 гривень".
Він зазначив, що ідеї для годинників позичає, але є й такі, які сам вигадує. Один зі своїх виробів Олександр Гефтер подарував у Музей книги та друкарства в Острозі для виставки "Парубок моторний: Еней очима сучасників".
"Я завжди переживаю, що замовнику може не сподобатись годинник, тому постійно спілкуюся. Це ж не магазин, що прийшов, вибрав і купив. У мене досі є робота, яку я подарував, але вона мені не подобається. Це був один з перших моїх годинників. Думаю, як його переробити, бо якось аж соромно", — зазначив чоловік.
Олександр Гефтер додав, що з вінілу робив не лише годинники:
"В нас у школі є Клуб веселих музикантів і у нашої директорки Наталії Балаушко з'явилася ідея невеличких кубків для дітей. Їх, по-моєму, щось біля двадцяти було. Їх художники пофарбували у золотий колір, підставки надрукувалися і кожному учаснику команди в кінці був такий презент".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
