7 березня, на роковини загибелі Героя України лейтенанта ЗСУ Дмитра Коцюбайла, батальйон "Вовки Да Вінчі" започаткував традицію присяги для добровольців. Частина побратимів цього дня склали присягу на Аскольдовій могилі, де похований командир. Для близько сотні воїнів-добровольців церемонія пройшла в місцях їхньої дислокації.
Про це Суспільному повідомив командир батальйону Сергій Філімонов.
"Ми маємо честь продовжувати його справу і нести його ім'я на наших знаменах батальйону. Та родина "Вовків Да Вінчі", яку ми маємо зараз – це справа всього життя нашого командира", – зазначив командир батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов
Майже сто бійців, які долучитися до батальйону “Вовки Да Вінчі” – на роковини загибелі комбата Дмитра Коцюбайла з позивним “Да Вінчі” склали присягу добровольця.
"...перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України, та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського:
Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України.
Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.
Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном.
Буду виконувати всі накази зверхників.
Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.
Буду гідним побратимом у бою та бойовому життю всім своїм товаришам по зброї".
"Я хочу бути з Україною. Хочу бути до цього причетною. Я не українка. Моя мати – росіянка, батько — молдаван. Я завжди хотіла бути українкою. Я дуже пишаюсь, що тут є. Для мене це велика честь", – зазначила боєць батальйону "Вовки Да Вінчі" на псевдо ”Тайра” Світлана.
"Присяга – це слова, які виражають нашу повагу до військової служби і затверджують її. Для кожного військового це важлива подія. Головне, що ми робимо, наші принципи, наші ідеали. Я поважаю цей батальйон, я себе бачу тільки в ньому. І хочу продовжувати службу тільки в ньому", — псевдо “Рудий” боєць батальйону "Вовки Да Вінчі" Іван.
Присягу добровольця давали воїни УПА. Її дещо змінив Дмитро Коцюбайло, розповіла керівниця медичної служби батальйону та його дівчина Аліна Михайлова.
"Дмитро її переробив у 2021 році під нас. Вперше присягу добровольця проводив особисто Да Вінчі в нас на базі в Авдіївці у 2021 році. Вона виявилась останньою. Бо у 2022 році почалось повномасштабне вторгнення. У 2023 році Дмитро не дожив до Дня добровольця і відповідно не було присяги. І ми вирішили, що у 2024 році буде відновлена ця традиція. Попри те, що в нас хлопці та дівчата мобілізовані — вони розуміють, що вони роблять в цьому батальйоні, за які цінності та за кого воюють. І тому сьогодні, 7 березня, на день загибелі нашого командира, щоб цей день не був плачем і скорботою, а був днем його справи й важливості всього", — зазначила Аліна Михайлова.
Після загибелі Дмитра Коцюбайла — батальйон “Вовки да Вінчі” у складі 59-ї бригади з лютого 2024-го очолив Сергій Філімонов.
"Батальйон сьогодні на етапі формування. Бійці, які брали участь протягом багатьох років зараз відновлюється. Ми готуємось до бойових дій. Ми будемо захищати країну далі. До нашого батальйону завжди хотіло багато людей. Ми, в першу чергу дбаємо за людське життя. Це те, що перейшло в спадок від Дмитра. В нас фахові інструктори, медична служба – це дає нам змогу набирати багато людей, саме добровольців", — пояснив командир батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов.
Що відомо про Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківської області. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та Івано-Франківському художньому ліцеї.
На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до "великої" війни.
"Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та “Бук”, — розповідав Дмитро Суспільному у проєкті "Командири, до перемоги!".
Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: "Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім". Ось що "Да Вінчі" казав про незалежність: "Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну".
30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
У 2022 році отримав звання молодшого лейтенанта. "Да Вінчі" загинув 7 березня 2023 року на Бахмутському напрямку.
