8 березня 2022 року о 9:30 від Сумського державного педагогічного університету виїхала колона з іноземними студентами та мешканцями Сум. Це був перший офіційний “зелений коридор”. Тоді, за інформацією очільника обласної військової адміністрації Дмитра Живицького, із Сум евакуювалися близько 3,5 тисяч людей. Як це було — далі у матеріалі Суспільного.
"Ми довго чекали, не було підтвердження інформації. А тут вечірнє бомбардування Роменської. Це відповідний був ефект і люди тоді всі, отримавши цю інформацію, почали готуватися на виїзд”, - згадує в.о. голови Сумської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Ігор Шаповал.
Сумчанка Анна Горпинич була однією із тих, хто виїжджав першим "зеленим коридором". Згадує, евакуюватися спочатку не планувала.
"На Роменській впали авіабомби… Я прокинулася від того, що у нас просто дрижать стіни, вікна, люстра. Зрозуміли, що повітряної тривоги не було. Діти взагалі не прокинулись. Мене тоді охопив величезний страх. Я зрозуміла, що треба їхати, мені було страшно за своїх дітей. Все, що ми встигли тоді — це я запхала якийсь сніданок для дітей, ми взяли наші тривожні рюкзачки… Навіть не валізи, ми нічого не збирали, ніяких речей. Просто взяли те, що у нас в тривожних рюкзаках було”, - розповідає Анна Горпинич.
Гуманітарною колоною курсувало близько 40 автобусів, розповідає заступник міського голови, який також їхав у колоні. Виїжджали цивільні й власними автівками.
"Автобуси, які були залучені — це автобуси комунальні. "Електроавтотранс" брав участь, також були приватні перевізники, які надавали допомогу”, - пояснює заступник Сумського міського голови Станіслав Поляков.
"Це перше студенти були закордонні: Пакистан, Китай, Індія. І наші громадяни, яких ми підсаджували і відповідно приватний транспорт, який вивозив людей. Більше 2 тисяч тоді виїхало одним "зеленим коридором”. Посольство Індії, Китаю і Пакистану мені телефонували і просили, аби ми гарантували супровід студентів до безпечної зони”, - говорить Ігор Шаповал.
Напередодні в ефірах російських телеканалів і Telegram-пабліках з'явилися інформаційні фейки із заголовками — “Украинские неонацисты берут в заложники иностранных студентов”.
"Враховуючи, що суспільство почало підіймати питання саме за безпеку студентів, бо ми розуміємо, що є представництво. Для нас це була додаткова підтримка. Просто на перший коридор було більше такої міжнародної уваги. Усі автобуси збиралися на виїзді з Роменської, аби вистроїти колону та організовано із супроводом Червоного Хреста, швидкої", - пояснює Станіслав Поляков.
Аби евакуюватися у безпечніше місце, згадує Ігор Шаповал, люди готові були їхати у будь-яких умовах.
"До нашого мікроавтобуса підійшли мами з маленькими дітьми і стали прохати, щоб ми їх забрали. Вони обійшли всю колону, але там були переповнені автобуси. Їх було 8 людей, вони так просилися, а у нас такий грузопасажирський автобус, позаду все було зайняте. Я кажу: “Мами, якщо ви згодні їхати на матрацах, то ми їх розстелимо і вас заберемо”. Вони кажуть: “Ми готові, тільки заберіть нас”. Ті випадки, які вже потім були виявлені по відношенню до цивільного населення говорять, що на той час могло бути все, що завгодно. Але у нас вибору не було. Ми навіть, коли стояли на виїзді, військові забороняли нам їхати, бо є загроза. Там колона”, - розповідає Ігор Шаповал.
"Ми всім сказали, коли буде перша зустріч із солдатами РФ, то будь ласка, слідуйте, як ми. Ми вправо приймемо і ви так само зробіть. Ніхто з машини не виходить, ніяких рухів не повинно бути, вікна мають бути відкриті, аби видно було, що там сидять люди, не військові люди”, - згадує Ігор Шаповал.
Першу російську колону учасники “зеленого коридору” зустріли у селі Симонівка недалеко від Сум.
"Ти їдеш і бачиш у вікно просто сотні одиниць важкої військової техніки. І тоді мені реально стало страшно... А раптом ми не зможемо виїхати, а раптом вони нас розстріляють по дорозі. Я так трохи дітей за себе відвела, щоб в разі чого собою закрити. Але намагалася не дивитися, щоб хоча б поглядом їх не спровокувати”, - згадує сумчанка Анна Горпинич.
У селі Симонівка зупинився російський танк: "Він ствол навів у наші сторону і тиша. Ми сидимо і не розуміємо, що далі буде. Ніяких рухів… 5-7 хвилин так було. Потім відкривається люк танку, вилазе звідти офіцер, веде переговори, по рації... Ми показуємо, що Червоний Хрест, гуманітарна колона. Він ще щось поговорив. Потім показує — давайте рухайтесь далі. І ми зрозуміли, що нас пропускають”.
Військові РФ не заходили до автобусів та не перевіряли, хто у них їде, пригадує Ігор. З частиною російської колони розминалися у селі Голубівка.
"Колона була більш технічна, яка тягнула пошкоджену техніку, але у них була бойова охорона і вони також оглянули, що за колона йде. Отримавши інформацію, вони показали, що ми можемо далі рухатись. Більше ми вже на своєму шляху не зустрічали російських військових і ми вже розуміли, що далі шлях вільний”, - пригадує Ігор Шаповал.
А тим часом на сумську гуманітарну колону чекали у Полтаві, яка стала кінцевою точкою маршруту: "Там формувався потяг, який мав всіх студентів вивезти до Львова. Зі Львова вони вже могли перетинати кордон. Ми витратили на це все добу — 24 години”.
"Нас зустріла дуже доброзичливо Лохвиця. Було організовано чай, каву і кожному давали галушки. У тих умовах, які тоді склалися, що були і російські колони, деякі громади були під російською окупацією. Була велика паніка і зрозуміло, що всі хотіли виїхати. Було 40 автобусів, ми розуміємо, що для міста таких автобусів потрібно було не 40, а 200. Перший коридор дав змогу далі рухатися”, - згадує Станіслав Поляков.
"Моя мама на той момент вже 6 років жила в Польщі, у маленькому містечку Хелм, де ми є зараз. Перший час у Польщі я не планувала взагалі адаптовуватись. Ми наївно були переконані, що ця війна не може тривати рік чи два роки. Усвідомлення того, що ми залишимося тут надовго… Воно до мене прийшло вже більше ніж через рік після того, як ми опинилися тут. Я тут зустріла чоловіка, з яким ми зараз плануємо шлюб, плануємо родину. Тут тепер моя родина, тут моє серце. Так сталося, що у мене тепер два дома: в Україні і Польщі”, - пояснює сумчанка Анна Горпинич.
Загалом, на Сумщині організували 6 централізованих "зелених коридорів", говорить Станіслав Поляков. Евакуйовували людей з 8 по 18 березня. За цей період із Сумщини виїхали близько 100 тисяч людей.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
