У Києві провели панахиду в річницю загибелі військового Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі", який похований на Аскольдовій могилі.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного Анна Самара.
Військовослужбовець Андрій доєднався до батальйону "Вовків Да Вінчі" в 2022 році, проте познайомився з Дмитром ще в 2014 році в Пісках на Донеччині.
Пригадує, що тоді в них не було безпілотників, тож Коцюбайло залазив на вежі для коригування вогню української армії.
"Вже тоді було видно, що в нього є задатки лідера та командира. Він народжений для цієї війни і він з нею одружився", — зазначив військовий.
Він додав, що Дмитро завжди був із ними у перших рядах, а головною його бойовою задачею було збереження життів хлопців.
Біля могили військового перебуває парамедикиня та його дівчина Аліна Михайлова. Каже, що не відчуває, що пройшов рік з його смерті. За цей час батальйон розділився на два підрозділи, але "Вовки Да Вінчі" продовжують воювати в складі 59-ої бригади.
"Сьогодні на світанку була посвята в добровольці наших бійців, я також приймала присягу. Вирішили, що 7 березня не буде днем трагедії для батальйону. Це буде днем, коли наші бійці продовжуватимуть шлях Дмитра. Ми продовжуватимемо його справу", — сказала Михайлова.
Що відомо про Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківської області. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та Івано-Франківському художньому ліцеї.
На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до "великої" війни.
"Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та “Бук”, — розповідав Дмитро Суспільному у проєкті "Командири, до перемоги!".
Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: "Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім". Ось що "Да Вінчі" казав про незалежність: "Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну".
30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
У 2022 році отримав звання молодшого лейтенанта. "Да Вінчі" загинув 7 березня 2023 року на Бахмутському напрямку.
