Від початку повномасштабної війни Світлана Шептій — модельєрка-закрійниця із Запоріжжя долучилася до однієї з волонтерських організацій міста. Згодом виграла грант і відкрила власну майстерню з пошиття амуніції для військових.
Своєю історією жінка поділилась з кореспондентами Суспільного.
До великої війни Світлана створювала одяг на замовлення, а після 24 лютого одразу долучилась до допомоги військовим, хоч і не мала досвіду з пошиття амуніції:
"Дуже було моторошно і треба було чимось займатися. Спочатку у мене були кошти, я закупила тканини, шила багато балаклав і роздавала. Приїздили до мене військові забирали. А потім треба було більше реалізовуватися, подзвонила телефоном, приїхала на зустріч і стала закрійником нічного цеху в волонтерському фонді "Паляниця", — згадує модельєрка.
На початку співпраці з волонтерським фондом було дуже багато роботи, розповідає Світлана:
"На початку було дуже, загалом два місяці практично без сну".
Жінці довилось швидко адаптуватись під пошиття військового екіпірування. Головним критерієм для українських захисників була зручність:
"Привозили РПСРозвантажувальний пояс-пояси чи кишені під АКАвтомат Калашнікова, під гранату, дивилася, сідала вночі, розробляла, робила лекала, відшивали зразок і все. Мені цікаво було. Були такі речі, що не для війни і ми трохи переробляли, щоб було зручно. Ти в голові собі уявляєш, що він буде бігти, повсти, лягати, щоб було зручно", — ділиться Світлана.
Згодом Світлана взяла участь у навчальній програмі одного із благодійних фондів та виграла грант. Жінка отримала необхідне для самостійної роботи обладнання: швейну машинку оверлок і парогенератор з праскою.
"Сумісний грант з Естонією для біженців і наша Запорізька “Єдність” за майбутнє”. І ми записалися, минуло два місяці. Спочатку була теорія, нам розповідали, як вести бізнес, що таке бухгалтерія. Після двотижневого навчання був конкурс, ми писали свої роботи. Зі мною були дві жіночки — одна з Енергодара Наталія, друга — з Токмака Ольга", — розповідає Світлана.
У власній майстерні Світлана Шептій створює для військових аптечки, сумки-баули чохли для планшетів, а також ремонтує бронежилети та одяг. Нині за день шиє від 5 до 10 виробів для українських захисників, розповідає майстриня:
"Заказують у нас волонтери. Вони збирають гроші, ми отшиваємо. Купуємо тканину, фурнітуру відшиваємо і передаємо потім волонтерам. І на пряму дуже багато в мене знайомих, хто захищає батьківщину, вони мені дзвонять, просять, що їм треба і так само, я їм надсилаю, коли відшиваю".
Військова амуніція повинна відповідати певним критеріям якості:
"Тканина повинна відповідати, вона вогнетривка. Ремені повинні бути міцні. Зараз може, хто почує із наших, хто шиє для військових, таке прохання. Гарно відшивають, але бувають нитки неармовані, не міцні, а саме звичайні, одразу вони лопаються, перетираються, куртки розпадаються", — зауважє Світлана.
Свою роботу жінка виконує частково за гроші, а частково безоплатно:
