"Я не хотіла б це чути ніколи": історія вінничанки, яка чекає синів додому

"Я не хотіла б це чути ніколи": історія вінничанки, яка чекає синів додому

Понад два роки Тетяна Демчук чекає синів додому. Двоє братів Богдан та Олег з перших днів повномасштабного вторгнення Росії до України стали на захист Маріуполя.

Старший Богдан до "Азову" вступив 2015-го, йому тоді було 19, Молодший Олег приєднався до цього ж полку за три роки, у 18. Обоє повномасштабне вторгнення Росії до України зустріли у Маріуполі.

"Я не хотіла б це чути ніколи": історія вінничанки, яка чекає синів додому
Фото: Тетяна Демчук

Обидва сини – герої, сказала мати. Вони разом з іншими оборонцями Маріуполя вразили весь світ своєю мужністю та незламністю.

"Захисники Маріуполя показали спротив, який ніхто не очікував. Вони, мабуть, самі не знали, що можуть так багато зробити для країни, бо в перші дні вони відтягнули на себе дуже велику силу противника", – розповіла Тетяна Демчук.
"Я не хотіла б це чути ніколи": історія вінничанки, яка чекає синів додому
Фото: Тетяна Демчук

Сини ніколи не жалілися і не нарікали сказала Тетяна Демчук. Радували її відео із приємними подіями, як от день народження бойової посестри на "Азовсталі", чи як відзначають Великдень.

29 квітня 2022 року загинув її первісток, її Богдан. Матері про це повідомив молодший син Олег.

"Я не хотіла цього чути, я не хотіла б цього чути ніколи. Подзвонив Олег, молодший син, він говорить мені, і плаче. Перший приліт був живий, другий відірвався осколок і перерізав шию, це була миттєва смерть", – сказала Тетяна Демчук.
"Я не хотіла б це чути ніколи": історія вінничанки, яка чекає синів додому
Фото: Суспільне Вінниця

Вона і досі чекає на Богдана вдома, бо і досі тіло сина не повернули. Молодший син, Олег Демчук 86 днів разом із побратимами тримав оборону Маріуполя. Він є в офіційних списках полонених, які підтвердила Червоному хресту і РФ. Він пережив теракт в Оленівському бараці, тоді його врятували побратими.

"Йому роздробило стегнову кістку лівої ноги. Самостійно б не вийшов. Побратими винесли. Посадили на стілець і винесли", – розповіла Тетяна Демчук.

Біль який випав на її долю, вочевидь, зрозуміють лише матері яким довелось пережите таке ж горе, каже жінка. Тут або пітьма, або знаходиш ресурс жити далі. Тетяна обрала друге. Заради онука, сина Богдана, заради Олега. Вона щоп’ятниці виходить на акції підтримки полонених "азовців". І вірить, що дочекається додому обох, що нарешті зможе обійняти свого Олега.

На початок