20 лютого в Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні. Цього року — десята річниця кривавих подій на Майдані під час Революції гідності. В ефірі "Українського радіо. Одеса" Суспільне поспілкувалося з учасником одеського та київського Євромайданів, ексдепутатом міської та обласної рад Олександром Остапенком про початок революції, настрої одеситів у 2013-14 роках та щоб було б, якби Євромайдан не відбувся.
Як починався Євромайдан
Масові протести, які згодом отримали назву Євромайдан розпочалися у листопаді 2013 року. Вони виникли як відповідь на відмову уряду укладати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. На вулицях Києва та інших українських міст відбулися масштабні демонстрації. Люди вимагали змін у політиці країни та відставки президента Віктора Януковича. Підтримали Майдан і в Одесі, згадує Олександр:
"З листопада 2013 по березень 2014 року одеський Євромайдан набирав сили. Ми збирали з кожним разом все більше людей на площі біля Дюка. Це було під виглядом депутатських прийомів, бо була судова заборона на проведення громадських заходів в Одесі. Ми проростали силою, проводили різноманітні марші. Так сформувалася креативна група ініціаторів і координаторів Майдану. Це були люди які вірили в те, що робили і запалювали людей навколо себе".
У 2014 році почалася тотальна трансформація Одеси з індиферентного до політики в українське місто, каже Олександр Остапенко:
"Я абсолютно впевнений, що Євромайдан змінив Одесу. Якби цього не відбулося, ми вже давно б міняли гривні на рублі й це була б якась федеративна область РФ. Коли почалася анексія Криму, окупація і стало питання з ким бути, одесити зробили однозначний вибір. "Русскій мір" і "русская весна" закінчились, так і не почавшись в Одесі".
Розстріли та масові сутички
Олександр згадує, що 18 лютого 2014 року їхав в Київ. Про перші жертви дізнався в дорозі. Коли приїхав, на Майдані якраз точилися запеклі бої. Але наступного дня, 19 лютого, йому повідомили про побиття журналістів біля Одеської обласної державної адміністрації під час мирної акції і він вирішив повернутися назад в Одесу:
"Я, як координатор просто виїхав зразу з Київського майдану сюди, в Одесу. Поки ми їхали, з 19 на 20 лютого, відбулися оці страшні події: побиття, загибель, розстріли... Всі ці події відбулися одна за одною, і це було просто жахливо. Я тут уже, в Одесі, зрозумів, що ситуація — це якась така точка біфуркації, коли система повністю повинна була помінятися: або все, або загинути..."
Найемоційніші моменти, які закарбувались в пам'яті
Спогадів залишилося багато, каже чоловік. Найбільше запам'ятався зліт євромайданів в Одесі — це давало надію і внутрішній підйом.
"Відчуття цієї вселенської доброзичливості людей, яка була на київському Майдані, коли всі роздавали якісь пиріжки, щось один одному якось допомагали, оце таке єднання, його просто не забудеш. Воно давало впевненість, що добрих людей багато і за них слід боротися", — згадує Олександр Остапенко.
Момент, який назавжди закарбувався у пам'яті і досі викликає обурення — анексія Криму, додав чоловік:
"У це було важко повірити. З початку розвалу Радянського Союзу і далі до 2014 року ми відчували себе безпечно і не могли повірити, що в XXI столітті може бути так, що якась країна Європи нападе на іншу країну і щось забере. Це було дуже образливо. Це, знаєте, як сусід заліз у твою квартиру і щось виніс, або захопив якусь кімнату в комунальній квартирі і сказав, що це його".
Чи можна було обійтись без Євромайдану
На думку Олександра Остапенко, якби не було Євромайдану, Україна вже була б частиною Російської федерації. Люди розмовляли б чужою мовою і вважали себе одним народом, як і хотів Путін.
"Це добре, що Євромайдан відбувся. Ми відстояли тоді свою незалежність і продовжуємо це робити зараз. Це жахіття для мене навіть уявити — жити в стані "русского міра". Свобода і гідність — це ключові цінності українського народу і слава Богу, що нам вдається їх відстояти", — зазначив Олександр Остапенко.
Авторка: Наталя Гаврилова
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
