Для нас звично, що спілкування з лікарем відбувається наживо, а варіант онлайн-консультації викликає недовіру. Разом з тим пандемія COVID-19 змусила знову заговорити про можливості й переваги “дистанційного лікування”. Розповідаємо, що таке телемедицина, де її застосовують та який її стан у світі та в Україні.
Що таке телемедицина
Єдиного тлумачення “телемедицини” нині не існує. Це пов’язано з тим, що зараз цей напрямок активно розвивається. Найпростіше сприймати її як медицину на відстані, тобто розширення доступу до медичної допомоги та медичної інформації шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологійДо ІКТ відносимо інтернет, програмне забезпечення, аудіо та відео контент тощо. (ІКТ).
Всесвітня організація охорони здоров’я ще у 2007 році нарахувала близько ста визначень “телемедицини”. Сама ж організація прийняла таке загальне визначення цього напрямку:
“Надання послуг охорони здоров'я в умовах, коли відстань є критичним фактором, працівниками охорони здоров'я, які використовують інформаційно-комунікаційні технології для обміну необхідною інформацією з метою діагностики, лікування і профілактики захворювань і травм, проведення досліджень і оцінок, а також для безперервної освіти медичних працівників в інтересах поліпшення здоров'я населення і розвитку місцевих громад”.
У порівнянні з іншими напрямками медицини, телемедицина – одна з наймолодших. Загалом її започаткування відносять до другої половини ХІХ століття. Перша опублікована згадка датується початком ХХ століття, тоді дані електрокардіограми були передані телефонними дротами.
Підвалини телемедицини в її сучасному вигляді були закладені в 1960-х роках, що зумовлено розвитком військової та космічної галузі. У той час, наприклад, використовували телебачення для консультацій між фахівцями психіатричного інституту і лікарів загальної практики в державних психіатричних лікарнях, а також для консультування медичними фахівцями з основної клінічної установи співробітників медичного центру в аеропорту.
Найбільший же розквіт телемедицини припав на останні двадцять років. Спочатку причиною стала більша доступність та загальне здешевлення ІКТ. Пізніше – розвиток інтернету, що, своєю чергою, створило нові формати передачі даних: електронна пошта, месенджери, відеодзвінки.
Для чого вона потрібна
Загалом телемедицина покликана долати географічні бар’єри, що неймовірно важливо для людей, які живуть у селах або перебувають далеко від найближчого медичного закладу.
Такий формат медицини допомагає:
- отримати швидку первинну консультацію;
- проконсультуватися з профільними лікарями, які працюють у містах;
- скоротити витрати на лікування;
- віддалено моніторити стан здоров’я.
У період пандемії такий формат відіграє все більшу роль в житті мешканців мегаполісів. Наприклад, інтерпретувати результати аналізів лікар може через відеозв’язок, а надіслати йому необхідні дані з лабораторій пацієнту зручно через месенджери чи електронну пошту.
Технологічно телемедицина повинна забезпечувати пряму передачу медичної інформації в різних форматах: історія хвороби, дані лабораторних досліджень, рентгенівські знімки та результати КТ, МРТ, УЗД тощо, а також консультації з лікарем в режимі реального часу.
Звичайно, це жодним чином не означає, що більше немає потреби живої зустрічі з лікарем, проте кількість походів можна мінімізувати.
Де застосовується
Сфери застосування медицини найчастіше поділяють на два основні типи:
- Асинхронний. Передбачає обмін попередньо записаними даними. До прикладу, пацієнт чи медичний працівник надсилають профільному лікареві опис медичного випадку з необхідними даними, після чого лікар відправляє назад свою думку з приводу діагнозу і рекомендованого оптимального лікування.
- Синхронний. Відбувається в реальному часі й вимагає одночасної присутності. Це можуть бути, наприклад, відеоконференції між лікарями чи консультації пацієнта.
В обох варіантах інформація може передаватись у різних формах: текст, аудіо, відео, зображення.
Телемедицина у світі
Розвиток телемедицини в різних країнах залежить від різних факторів. Наприклад, в країнах Європи та США це пов’язано з високою вартістю медичних послуг. Дистанційні ж консультації та/чи отримання рецептів на ліки – набагато швидше і зручніше, ніж робити це наживо. До того ж це вигідно і страховим компаніям, які, як правило, й покривають ці витрати. У більшість сучасних пакетів інтегровані телемедичні послуги.
У Японії розвиток пов’язаний із кількістю літніх людей. Населення країни стрімко старіє, а народжуваність зменшується. Наприклад, на 2019 рік майже 36 мільйонів мешканців Японії були старше 65 років, а це близько четвертої частини всього населення. Саме тому телемедицина і дистанційний моніторинг максимально важливий. До того ж в країні добре розвинена технологічна інфраструктура, що спрощує такий формат медицини. До слова, старіння населення стало причиною високого попиту на телемедицину й у Великій Британії.
Особливості використання формату “медицини на відстані” можуть відрізнятися від країни до країни. У Німеччині, наприклад, перша консультація пацієнта у лікаря має обов’язково супроводжуватися особистим оглядом, а вже далі фахівець може призначати й проводити консультації у відеоформаті. Сам же формат телемедицини підтримується на рівні держави.
В Австралії телемедицина активно опікується державою, а її розвитком і регулюванням займається Австралійське агентство цифрової медицини.
Останнім часом до боротьби за здоров’я долучилися й технологічні корпорації, які додають у свої гаджети (частіше за все, розумні годинники та браслети) можливість слідкувати за пульсом, серцевим ритмом, насичення крові киснем, якістю сну та відстежувати фізичну активність.
Телемедицина в Україні
Різні можливості телемедицини досить давно використовуються приватними клініками чи мережами клінік в Україні.
На загальнодержавному ж рівні всерйоз про це заговорили 2018 року, коли в країні стартувала медична реформа, яка передбачає багато кардинальних змін у системі охорони здоров’я, зокрема й телемедицини – ще наприкінці 2017 року було ухвалено Закон України “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості”.
Наразі в Україні на державному рівні передбачається використання телемедицини у форматі “сімейний лікар – фахівець”, аби надати можливість лікарям первинної ланки мають швидко отримати фахову консультацію вузькопрофільних колег. До слова, порядок використання телемедицини між лікарями прописаний ще в наказі МОЗ від 2015 року.
Рекомендації щодо збільшення частки телемедичних послуг були зазначені в наказі Міністерства охорони здоров’я, причиною чого слугувала пандемія COVID-19:
“...вжити заходів щодо збільшення частки медичної допомоги, що надається з використанням технологій та заходів, що застосовуються під час надання медичної допомоги з використанням засобів дистанційного зв'язку для обміну інформацією в електронній формі (надання медичної допомоги із застосуванням телемедицини)”, – витяг з наказу МОЗ.
Проте наказ швидко втратив чинність, а інформації про плани роботи над впровадженням у нас використання телемедицини між пацієнтом і лікарем поки що немає.
Навіть у період дії зазначеного вище наказу для онлайн-консультування не використовувалось якоїсь єдиної системи – основними інструментами стали вже звичні месенджери, зокрема з можливістю відеодзвінків.
Читайте також
Симптоми проблем із серцем та корисні звички для збереження здоров'я
