Житель селища Велика Писарівка, що розташоване за 8 кілометрів від кордону з Росією створив музей борщу та сала і продовжує його облаштовувати. Попри постійні обстріли, чоловік їздить у сусідні села та збирає нові експонати. А ще, частує відвідувачів музею власноруч приготованими стравами. Детальніше про це в матеріалі Суспільного.
Житель Великої Писарівки Олексій Скоркін облаштував у селищі музей борщу та сала. Розташований у цій хатині і має назву “Кумова хата”. На порозі хазяїн музею частує гостей.
"Я хочу запропонувати вам, згідно з нашою українською традицією, скуштувати наші запашні українські страви і скуштувати смачну медовуху”, - так Олексій Скоркін зустрічає гостей.
Після частування чоловік веде відвідувачів в середину музею. Стіни тут прикрашають вишиті українські рушники, ікони та килими.
"В цій хатинці свого часу жила моя бабуся, мої рідні. Мені це місце дуже рідне, по-своєму. Маленька батьківщина у кожного своя, в мене — ось ця хатинка. І поряд хатинка — моя маленька батьківщина, де пройшло моє дитинство, де ходив у школу, де бавився дитиною з хлопцями. І зараз дуже приємно запрошувати вас до себе. А якщо про нашу Велику Писарівку дізнається ще багато людей, , я буду лише радий. Це буде мій вклад в розвиток нашої громади”, - пояснює чоловік.
На дерев’яних полицях, власноруч виготовлених чоловіком — старовинні предмети побуту. Підлога хатини застелена сіном.
"Сіном застеляли долівки наші пращури. Чому? Тому що це був, по-перше, матеріал, який був доступний кожному з наших земляків. А по-друге, було дуже приємно відчувати от такі гарні аромати сіна. Я також розіслав свою долівку сіном і хочу показати цей невеличкий звичай, що був поширений в нашій місцевості ще в давнину”, - говорить Олексій Скоркін.
По периметру кожної з кімнат музею розташовані дерев’яні пеньки, на них — глиняні горщики. Один з горщиків чоловіку подарувала жінка з Великої Писарівки.
"Звичайний горщик, але йому вже до ста років. Йому вже 93-94 роки, тому що він був її пра-пра-прабабусі”, - пояснює чоловік.
За його словами, більшу частину експонатів йому дарують, інші — купує. Показує ті, що привіз у музей напередодні. Напередодні чоловік їздив на велосипеді по снігу за новини експонатами.
“Був ціп. Раніше не було комбайнів на полях. Раніше люди серпом зрізали колоски пшениці, клали їх на велике рядно і, саме завдяки круговим рухам отакою палкою - ціпом вибивали з колосків зерно. Ціпові вже до ста років”, - пояснює мешканець Великої Писарівки.
Ще одне придбання чоловіка — грабки.
"Раніше наші предки, пращури не мали змогу користуватися, та й не було мотокос на пальному. Раніше були звичайні коси. І ось ці грабки прикріплялися до коси. Вони, за рахунок того, що господар скошував траву, він мав змогу не лише трішки трави скошувати, а більшу кількість”, - говорить Олексій Скоркін.
Також пан Олексій збирає у жителів Великописарівської громади старовинні рецепти борщу. Наразі таких вивчив близько десяти.
“В мене задача не знайти найбільше рецептів, моя задача — знайти декілька, старовинних. Наприклад, останній рецепт борщу, який мені розповіли: борщ готувався без картоплі. Борщ готувався з гарбузом. Він мав такий жовтуватий колір. Але головне, що я зрозумів від багатьох людей і рецептів борщу — це те, що борщ треба варити з душею”, - пояснює чоловік.
До повномасштабної війни Олексій Скоркін працював банкіром, але вирішив змінити професію на хобі: понад 40 років його сім’я займається бджільництвом. Влітку 2022 року чоловік створив музей меду, а тепер в нього є власний музей борщу та сала. Їх пан Олексій позиціонує, як народні музеї Великописарівщини. Додає, що кожного в нього є відвідувачі.
“Відвідини музею безкоштовні. Навіть наїдки якісь, страви, українська кухня, запашний чай з медом я роблю безкоштовно. Я — та людина, що дотримується правил, що якщо ти можеш — дай людині безкоштовно, тобі це вернеться. МЯ заробляю кошти від бджільництва, від реалізації продуктів бджільництва, а це — моє хобі, яке спочатку мало хто розумів, а зараз люди відкривають рота чомусь, от і все”, - пояснює пан Олексій.
Селище Велика Писарівка розташоване за 8 кілометрів від кордону з Росією і майже постійно обстрілюється. Це стимулює працювати ще більше, розповідає чоловік.
“Жити потрібно сьогодні й зараз. Це моє рішення, це рішення всієї нашої сім’ї, родини. Не тікати кудись, не лишати наше місце, де ми народились і живемо, а навпаки: вдвічі більше працювати. ”, - говорить чоловік.
Попри війну та обстріли, пан Олексій планує вдосконалювати свої музеї.
“Цього року я планую на території подвір’я зробити велику старовинну піч і в отаких глечиках у вишиванці частувати гостей українськими стравами, приготовленими саме в глиняному посуді, тому, що раніше використовувався. А в тому музеї меду я планую зробити також велику піч, це буде в великому приміщенні, там буде топитися і там можна буде в зимовий період також відпочивати, проводити якісь майстер-класи, розповідати діткам про наші місцеві традиції, звичаї.
Усіх охочих Олексій Скоркін запрошує відвідати свої музеї.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
