Викиди шкідливого виробництва, тонни непереробленого сміття, спустошені ліси через бурштинокопачів та відсутність питної води – екологічні проблеми українців потребують рішень на різних рівнях. Хтось знаходить сили та можливості, хтось перекидає відповідальність. У спецпроєкті “Місцеві” до місцевих виборів Суспільне розповідає про проблеми, з якими стикаються люди по всій країні, і які можна вирішити не чекаючи великих політичних рішень.
Як протистояти викидам шкідливого виробництва
На Вінниччині мешканці Тростянця третій рік вимагають від керівництва спиртзаводу вирішити проблему з бардою – залишками після відгонки спирту. Запах з фільтраційних вітер розносить селищем. Хоча завод рік не працював, втім, сморід залишився. Дніпрянка Ліка Толорая живе неподалік від олієекстракційного заводу. Підприємство з’явилось два роки тому, відтоді щовечора у повітрі запах паленого пластику та сірки. Весь цей час місцеві активісти привертають до себе увагу.
У Харкові на смог нарікають жителі Новожаново – району, що розташований поруч з Харківським коксовим заводом. Це єдиний виробник ливарного коксу в Україні, що працює 88-ий рік. Місто розрослося, тож тепер промислова зона розташована упритул до житлових кварталів. Жителі району влаштовували акції протесту, перекривали рух транспорту, зареєстрували петицію на сайті президента. Зрештою добилися реакції Харківської міської ради та голови, але міська влада не може впливати на приватне підприємство. Які варіанти вирішення існують і чи реалістичні вони? Відповіді шукало Суспільне.Харків.
Чи можна захиститися від повеней
Марія Гаврилюк з Банилова, що на Буковині, згадує потопи, які пережила за своє життя: від 1969-го, коли ще ходила до школи аж до паводків 2008-го. Стіни в комірчині після паводку літа 2020-го досі не висохли. Знадвору обвалився фундамент. Неподалік дому на городі Марії росла пшениця – через воду урожай загинув. Її будинок – один з тисячі на Буковині, які затопило у червні. Тоді вода вийшла з берегів у 37 населених пунктах. За оцінкою облдержадміністрації, це завдало збитків на 600 мільйонів гривень. В обласному басейному управлінні заявляють, що наслідки були б меншими, якби дамби та береги укріплювали постійно. Натомість на це з бюджету області за шість останніх років виділили нуль гривень. Хоча самотужки запобігти стихійному лиху такого масштабу як повені літа 2020 регіону не під силу – це питання не лише укріплення берегу. Що можна робити – історія Суспільне.Буковина.
Бурштинові копачі шкодять там, де вже відновлюють землі
Марсіанські кратери замість історичних лісів, криваві вендети, рейди спецпризначенців і сотні мільйонів збитків державі -– ось результат тисяч знищених бурштиновими копачами гектарів. Екологи пояснюють, що куди більша за видиму шкоду – шкода невидима: після видобутку бурштину перестає родити ґрунт, бо втрачає поживний гумус. За даними Рівненського обласного Держгеокадастру, відновлення потребують близько десяти тисяч гектарів земель лише на Рівненщині. Це більше, ніж площа обласного центру. Водночас там, де вже йде рекультивація, а землі засаджують лісами й далі продовжують добувати бурштин і завдають повторної шкоди. Матеріал – Суспільне.Рівне.
Як налагодити сортування небезпечних відходів
Двоє найкращих подруг Емілія Бровді та Валерія Попович з Ужгорода допомагають містянам доставляти відсортоване сміття до приватної станції заготівлі вторсировини. Займаються цим близько року. Розділили обов’язки: Емілія робить дизайн наліпок із логотипом ініціативи і популяризує її в соцмережах, Валерія – забирає та відвозить сміття на перероблення. На Херсонщині сортуванням сміття наразі займаються волонтери, окремі організації та деякі приватні підприємці. Для багатьох це виявилося невигідним. Тоді як міськрада створила комунальне підприємство, яке має працювати на території сміттєзвалища та займатися сортуванням сміття, яке, щоправда, поки не працює – ведеться робота з документами.
Організувати сортування сміття по всій області – виклик. На Полтавщині налагодили сортування небезпечних відходів – батарейок, ртутних градусників чи ламп. Адже одна пальчикова батарейка, якщо її просто викинути у сміття, може забрудники до 20 кв метрів ґрунту. Тож критично, щоб небезпечні відходи не потрапляли на звалища з разом із харчовими й побутовими залишками. Загалом на Полтавщині за останній рік завдяки так званим “екобусам” на перероблення зібрали понад 5 тонн батарейок, 28 тисяч люмінесцентних ламп та більш ніж 1,5 тисячі термометрів. Торік організували процес у місті, а влітку 2020-го вже в області.
Чому в криницях по Україні немає води
У криницях села Озереди на Чернігівщині вода перенасичена залізом. В.о. старости села пропонує воду підвозити за 1 гривню за літр, однак жителям непросто прийняти те, що питну воду доведеться купувати. У Малехові на Львівщині в колодязях вода отруйна, бо поряд сміттєзвалище. На Кіровоградщині в Інгуло-Кам’янці води в колодязях немає, бо руйнується дамба і річка обміліла. Свого часу дамбу екстрено полагодити, але не взяли на баланс села – у місцевої влади немає на це коштів. Інакше питання ремонту системно не вирішити. Жителі Колодистого на Черкащині взагалі 10 років не мають в криницях води. Староста села три роки подає документи до Державного фонду регіонального розвитку, щоб провели водогін. Підготовка проєкту вартувала майже півмільйона гривень. Але селу відмовили – неперспективне, живе мало людей. Кореспонденти Суспільного дізналися, де в Україні люди не мають найпотрібнішого – придатної для пиття води. І з'ясували, що роблять чиновники, аби виправити ситуацію.
Читайте також
Зневоднення. Куди зникає вода з українських криниць та що з цим робити. СУСПІЛЬНЕ | МІСЦЕВІ
