У Черкасах впродовж двох місяців реалізовували проєкт "Коло захисту". Психологи, волонтери, військовослужбовці та їхні родини разом вивчали, як спілкуватися з військовими під час перебування на фронті та після повернення додому, щоб уникнути стресу і непорозумінь.
Про цей проєкт в етері Українського радіо Черкас розповіли керівниця проєкту Людмила Чичера та фасилітаторкаФасилітатор — це особа, яка допомагає групі людей ефективніше працювати разом, розуміти спільні цілі та планувати, як досягти цих цілей під час зустрічей чи дискусій. Організовуючи цей процес ведучий залишається "нейтральним", тобто не займає певної позиції в обговоренні . Валерія Гармаш.
Як виник проєкт?
Людмила Чичера розповіла, що проєкт до реалізації готували пів року:
"Був момент такого делікатного підходу, як розкрити цю тему взагалі — не травматичного спілкування з військовими. І ми довго обдумували сам цей процес, хоча, як ми розуміємо, цей проєкт мав би розпочатися набагато раніше, і ми всі про це говорили і думали. Але вже як вийшло в нас. Ніколи не буває пізно.
Вся наша команда дотична до теми військовослужбовців. В нашій команді є дружини і військовослужбовців, і військовополонених. Ну і ми, як волонтери, стикаємося з військовими, з цією проблемою. Тому було вирішено спробувати реалізувати таку ідею, такий пілотний проєкт, який ми назвали "Коло захисту", запросити людей, ну і виміряти таку температуру в суспільстві, як взагалі люди поставляться до нашого проєкту, чи буде відгук на це.
Ми маємо на меті навчити спільноту. В першу чергу, ми зробили акцент, звісно, на родинах військовослужбовців і на близькому колі друзів, які будуть спілкуватися вже з військовими після їхнього повернення з фронту, або під час їх перебування на фронті телефоном і так далі, і взагалі підготувати суспільство до масового повернення хлопців.
Валерія Гармаш — дружина військовослужбовця, тому долучилась до проєкту, щоб поділитися власним досвідом спілкування та підтримки її чоловіка:
"Я стала однією з ініціаторок створення цього проєкту, тому що сама, як дружина військовослужбовця, стикаюсь з дуже багатьма проблемами, знаю, які бувають виклики і в родині, і які виклики бувають взагалі з суспільством. Є певні нюанси, і ми вирішили, що командою можемо спробувати трошки це виправити і поділитися своїм досвідом. І також отримати підтримку від людей, які як і я зараз шукають відповіді і намагаються щось покращити.
Як відбувалися зустрічі ініціативи "Коло захисту"?
За словами Людмили Чичери, учасники "Кола захисту" зустрічалися і на спільних обговореннях, і на консультаціях:
"В межах проєкту двомісячного ми встигли провести дві групові зустрічі, під час яких наша психологиня Раїса розказувала і пояснювала основи цього спілкування, розглядали можливості надання першої психологічної допомоги, потім ми розглядали питання, як спілкуватися дистанційно правильно. Багато таких нюансів протягом групових зустрічей відбувалося. Потім ми запланували індивідуальні консультації, яких відбулося 17. І опісля — круглий стіл, де ми підсумували. І фактично, під час індивідуальних консультацій в нас виникла ідея. Ми бачили, як важливо це родинам — відвідати групу підтримки.
Психологиня "Кола захисту" Раїса Толочко пояснила, на чому був акцент під час консультацій:
"Люди, які прийшли на тренінг, хотіли бути обізнаними в тому, як комунікувати з військовими. Це були рідні військових і люди, які потребували цього по роботі. Практично люди комунікували зі своїми близькими та знайомими військовими так, як вміли і навчалися на своїх помилках. На тренінг прийшли рідні військових. Це були дружини, мами, сестри військових і люди, які по роду своєї діяльності повинні були комунікувати з ними. Це представники соціальних служб, вчителі, психологи, які навчаються комунікувати з військовими. Акцент був на щирості спілкування з на тому, щоб відпрацювати ці навички в безпечній груповій роботі. І от саме на практичних заняттях люди відпрацьовували навички, а потім вони несли це додому і багато з присутніх на групі робили це телефоном, коли спілкувалися зі своїми близькими. І фідбек був такий, що ці розмови вже були більш вдалі, ніж попередні. Я вдова, мій чоловік на війні загинув, тому про військових знаю багато. З 2014 року мені доводилось багато спілкуватися з військовими і навички деякі в мене були. Зараз психологи більше навчаються для того, щоб опанувати тему, яка виходить на одне із перших місць по запитах. Тому і я, і мої колеги навчаються постійно. Зараз це навчання дуже актуальне.
Учасниця проєкту Оксана Коцуконь розповіла про свій досвід участі у проєкті:
"Серія цих тренінгів пройшла для того, щоб навчитися правильно спілкуватися і в робочих моментах, так і у повсякденному житті з нашими захисниками. Я вважаю, що ці знання необхідні зараз кожному. Під час проходження тренінгів для себе взяла багато цікавого і корисного, оскільки я працюю у Департаменті соціальної політики, і для мене ці знання дуже корисні. Щодня нам доводиться зустрічатися, спілкуватися з військовими, з ветеранами, з їхніми дружинами. А під час серії тренінгів ми почули багато корисного — як правильно з ними спілкуватися, які правильні слова потрібно говорити, як потрібно їх підтримувати, як себе вести, що не можна говорити. Почули дуже багато таких слів, які є тригером для них. І тепер зараз я вже під час спілкування ніколи не буду говорити, наприклад, такий вислів, як "я тебе розумію", тому що насправді ми їх не розуміємо. Ми не зможемо зрозуміти їх, тому що те, що вони пережили і у яких обставинах перебували, нам тут, в цивільному житті, не зрозуміти. Зараз я активно використовую свої знання у житті, особливо в робочих моментах.
Більше порад щодо спілкування з військовими від організаторок проєкту слухайте тут.
Інтерв'юер — Олексій Юрін
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
