У Всеукраїнському храмі-пантеоні в Лішні Кременецької громади на Тернопільщині на кожній плиті викарбували по 28 імен загиблих бійців. Предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній очолив богослужіння, під час якого освятили плити з іменами, престол та храм-пантеон.
Родичі загиблих бійців розповіли Суспільному свої історії.
На богослужіння з Рівненщини приїхав Петро Мосницький. Його 33-річний внук загинув у березні цього року після поранення.
"Ми його виховували з чотирьох місяців. Він круглий сирота. Під Бахмутом і Горлівкою був. Біля Горлівського терикона його сильно поранило і він помер в госпіталі у Львові. Добре, що тут організували все гарно. Я поспілкувався з людьми, які теж відчувають таке горе".
Оксана Назарчук у червні 2023 року поховала чоловіка. Він загинув під час виконання бойового завдання в грудні 2022. Військового вважали зниклим безвісти пів року, розповіла жінка.
"Про Лішню, пантеон знаю давно. Ми з друзями виготовляли плити загиблих хлопців з Рівненської області з 2014 року. Тут інакше дихається. Тут зовсім інакше дивишся на речі, трошки заспокоюєшся, бо розумієш, що тут є душі хлопців. Вони нас підтримують. Відразу після поховання Льоші я не могла навіть розмовляти. Мені було дуже важко. Мене сестра з моїм другом привезли сюди. Храм був закритий, але я ходила просто серед цих дерев. Саме місце дало мені сили, бо вже, коли їхала додому, могла говорити. Плакала, але говорила".
Храм-пантеон у Лішні — друга в Україні церква, де встановлюють плити з іменами загиблих захисників і захисниць, розповів митрополит Епіфаній.
"Війна триває і потрібно більше стін для увіковічення пам’яті. Центральним місцем в Україні є стіна пам’яті на мурах Михайлівського Золотоверхого монастиря. Це місце є також унікальним, тут молитва, як і в Михайлівському монастирі, завжди буде линути за наших воїнів".
Настоятель Всеукраїнського храму-пантеону в Лішні отець Андрій Любунь розповів, будувати пантеон розпочали в 2014 році. Спершу це була капличка, де встановлювали таблиці з іменами загиблих українських захисників. Влітку минулого року на її місці почали зводити храм.
"Я їх не рахую принципово. Тому що це люди. За кожним прізвищем — ціла історія, життя, всесвіт. Батьки готові цілувати ці букви для того, щоб хоч на мить наблизитися до своїх близьких, яких вони втратили. Надіюся, що наші священники будуть приїжджати сюди, привозити прочан, родини загиблих військовослужбовців".
