Військовослужбовець Олександр Федорченко з Миргорода загинув у березні 2023 року на Донеччині. До ЗСУ доєднався у перший день повномасштабної війни. Служив у підрозділі "Мамонти", був командиром групи швидкого реагування. Із 2014-го року брав участь у АТО, займався волонтерством.
Суспільному дружина військовослужбовця Катерина Федорченко розповіла, що у жовтні 2023-го її чоловікові посмертно присвоїли звання Героя України.
Олександр Федорченко загинув 25 березня 2023-го на Донеччині.
"Це була 17:30. Мені дзвонить колега з Сашиного підрозділу, військовий, каже: "Мамонт 300-й, молися, щоб він вижив". На жаль, через півтори години нам повідомили, що поранення були несумісні з життям", — розповіла дружина загиблого воїна Олександра Федорченка Катерина Федорченко.
За словами Катерини, Олександр Федорченко добровольцем пішов захищати Україну 2014-го року, був учасником антитерористичної операції. З 2015-го займався волонтерством. А у перший день повномасштабного вторгнення знову долучився до війська.
"У нас в гаражі завжди був зібраний військовий рюкзак, це великий рюкзак, уся необхідна амуніція, військова форма, берці, — усе було складено завжди. Він до цього готувався. За 15 хвилин чоловік стояв на порозі повністю у військовій амуніції, сказав: "Я поїхав". Я кажу: "А мені що робити з двома дітьми?". А він каже: "Ти знаєш, що робить, ти в мене сильна"", — додала Катерина Федорченко.
Чоловік служив у підрозділі "Мамонти", був командиром групи швидкого реагування. Воював, зокрема, на Харківщині, Сумщині, Донеччині.
"І славнозвісне "Гадяцьке сафарі", в якому чоловік брав активну участь. Є дуже багато фактів у підтвердження того, що саме хлопці миргородські, Сашин підрозділ Олександра Федорченка зупинили ворожу колону. Також знайшли планшети, які передали вищому керівництву, в них була інформація, що саме точка базування їхня була пройти на Миргород", — сказала дружина полеглого.
Востаннє Катерина бачилася з чоловіком 13 березня 2023-го.
"Я приїхала в Запоріжжя до нього на 2 доби. Коли я їхала, о 7 ранку дуже яскраве сонечко було, трішки зимно, але яскраве сонечко. І він же набагато вищий від мене, так став, голову поцілував. Його останнє прохання було (надзвичайно болюча для мене тема) стосовно його старших діток. Попросив: "Якщо моїм дітям колись знадобиться допомога, я тебе прошу допоможи, чим зможеш". А я в нього спитала: "Ти прощаєшся зі мною?"", — розповіла Катерина Федорченко.
Старша донька Олександра Федорченка Валерія говорить, що найчастіше вони з батьком спілкувалися, переписуючись в месенджері.
"Я йому написала: "Тату, досить! Повертайся додому, у тебе проблеми зі здоров'ям, тобі уже досить". Він сказав, що він захищає у першу чергу нас і тому він буде тут до кінця. І він не покине своїх побратимів", — розповіла донька загиблого воїна Олександра Федорченка Валерія Федорченко.
"Менша донька Керен, вона звикла, що він знаходив кожного дня хвилинку, де б він не був, вайфай-не вайфай, він телефонував по відео. Він міг зі мною не розмовляти, він казав: "Дай Керен! Дай мою Зайку!". Вона до цього так звикла, що вона кожного дня запитувала тривалий термін, мабуть, місяців 4, подзвони татові, дай тата. Де мій тато? Чого він не дзвонить? І пояснюєш дитині, що тато на роботі", — сказала дружина полеглого.
У Миргороді на честь Олександра Федорченка перейменували вулицю Українську. А воїну присвоїли звання Героя України.
"Краще б я була донька живого Героя України. А, може, краще й просто, щоб тато був живий і без цього звання. Але я дуже пишаюся татом, для мене дуже важливо, що він тепер офіційно увійде в історію", — сказала донька загиблого воїна Олександра Федорченка Валерія Федорченко.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
