Сьогодні, 24 грудня, засновнику Народного руху України й борцю за незалежність В’ячеславові Чорноволу виповнилося б 86 років. 24 роки тому, 25 березня 1999 року, він загинув у автокатастрофі.
Про те, ким був В’ячеслав Чорновіл, який вплив мав на політичні процеси в Україні та якою була б Україна, якби пішла шляхом, до якого закликав український політик, Суспільне поспілкувалося з істориком Романом Грицьківим.
Переслідування В’ячеслава Чорновола
"В’ячеслав Чорновіл – яскравий приклад українського діяча і політичного лідера. Це людина з когорти українських князів, гетьманів, керівників національно-визвольного руху, найвидатніших діячів України. Він займає шанобливе і високе становище в ієрархії українських історичних постатей", – говорить історик.
Роман Грицьків вважає, що феномен Чорновола полягав у його неймовірній активності: він був головним генератором усіх процесів і рухів, які відбувалися в Україні чи то у шістдесятих роках, чи то у дев’яностих. Це, за словами історика, була людина сильної енергії, яка ніколи не поступалася своїми принципами й не боялася йти вперед, відстоюючи інтереси українського народу.
"В’ячеслав Чорновіл є уродженцем Черкащини, представником яскравого козацького духу. І якщо ми хочемо побачити, якою була Україна за козаків, то можна дивитися на постать В’ячеслава Чорновола, який своєю позицією завжди йшов до кінця", – зазначає він.
Щодо громадсько-політичної діяльності, то В’ячеслав Чорновіл був яскравим представником руху шістдесятників — людей, які виступали у публічному просторі проти комуністичного режиму. Через це він зазнав репресій та відбував ув’язнення у таборах та тюрмах.
"У 1965 році він був одним з тих, які разом з Василем Стусом виступили на прем’єрі фільму Параджанова "Тіні забутих предків". Це був початок масованого опору радянській системі. Звичайно, його почали переслідувати та арештовувати. І загалом він відбув близько 17 років різних ув’язнень від тюремних до таборів. Був також у Мордовії, де виконував примусові роботи. Таким чином комуністична система намагалася його зламати", – говорить історик.
Відродження України
Роман Грицьків наголошує, що наступний етап діяльності В’ячеслава Чорновола припадає на часи відродження української державності у 1985-1990 роках.
"Він був генератором і спрямовувачем дій та рухів, які відбувалися в Україні. Варто згадати, що у 1985 році розпочалася так звана перебудова. Та відбувалося послаблення режиму: проголошено політику гласності; стали відомими дуже багато історичних фактів, як от злочини сталінізму, великий терор 1937 року, Голодомор 1932-33 років", – нагадує Роман Грицьків.
Тоді В’ячеслав Чорновіл долучився до створення громадсько-політичних об’єднань, які стали рушіями суспільних процесів. Мова йде про створення Української Гельсінської спілки, яка згодом трансформувалася в Українську республіканську партію. А також створення Товариства української мови у 1988 році, яке ставило за мету захист України та української мови від русифікації.
"Але найбільшим здобутком В’ячеслава Чорновола було створення Народного руху України — на той час наймасовішого об’єднання українців, які ставили собі за мету демократизацію та еволюціонували до відновлення української незалежності. У 1989 році, коли цей рух створився, його очолив Іван Драч. І він навіть називався "За перебудову", щоби відвернути хвилю репресій від активістів. Згодом цю приставку прибрали. Він став називатися "Народний рух України". Це було об’єднання політичних діячів, які у 1989 та 1990 роках стали основою для участі у перших демократичних виборах. В’ячеслав Чорновіл, як лідер НРУ, став народним депутатом України. А згодом його було обрано головою Львівської обласної ради", – розповідає історик.
Чоловік нагадує, що політик тісно пов'язаний зі Львовом: після завершення навчання в університеті В’ячеслав Чорновіл деякий час працював у Львові журналістом. І відтоді пов’язував свою долю саме зі Львівщиною.
"Варто наголосити, що процеси, які відбувалися в Україні у 1985-1991 роках, були частиною загальносоюзних процесів: відбувалися демократизації, мітинги, економічні процеси, децентралізація. Однак, найбільш активними областями в Україні були Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська. І саме їх В’ячеслав Чорновіл перетворив на авангард національно-визвольного руху, який завершився 24 серпня 1991 року проголошенням незалежності України", – говорить Роман Грицьків.
Також В’ячеслав Чорновіл працював над законопроєктами та державницькими питаннями, пов’язаними зі національною символікою, економікою, безпекою, збройними силами та іншим.
Якби Чорновіл не загинув…
Історик говорить, що після розпаду Радянського Союзу виникла ситуація, коли процеси були настільки глобальними, що три вищезгадані області не мали змоги змінювати політику на території усієї України.
"Потрібно було залучатися підтримкою східних областей, що й робив В’ячеслав Максимович. Він особисто їздив на Схід України. Зрештою, й загинув він у ДТП, повертаючись з такої поїздки", – каже Роман Грицьків.
Також, за його словами, проблема 1991 року полягає в тому, що в Україні була ситуація, коли, з одного боку, патріотичні сили були готові до радикальних змін (проводити дерусифікацію, дерадянізацію, люстрацію, переходити на засади ринкової економіки). І була інша частина людей – колишнє партійне керівництво: діячі компартії, комсомолу, військової сфери, директори великих підприємств, які бачили розвиток подій в іншому руслі.
"У 1991 році в Україні відбулися вибори президента. Президентом обрали Леоніда Кравчука, колишнього першого секретаря компартії України. Його конкурентом був В’ячеслав Чорновіл. І ось цей вибір населення на користь поступового переходу на національні засади став однією з найбільших проблем в сучасній українській історії. І він є однією з причин тієї ситуації, яку ми маємо зараз", – аналізує історик.
Роман Грицьків зазначає, наступні вибори до Верховної ради, які відбулися у 1994 році, показали недореформованість України: до парламенту було обрано представників комуністичної партії, директорів заводів, які згодом перетворилися на олігархів.
"Це поняття "ні вашим, ні нашим" дозволяло використовувати принцип "розділяй та владарюй". І ця олігархічна еліта та представники колишньої партноменклатури фактично керували нашою країною. Попри те, що СРСР зазнав краху, та багато структур залишилися. Мова про спецслужби. І ця ситуація заклала вагомі загрози для української державності", – зазначає Роман Грицьків.
Натомість, за словами історика, В’ячеслав Чорновіл кожного разу, коли поставали питання національної безпеки та української мови, наголошував, що це треба відстоювати, попри те, які будуть наслідки.
"Він завжди відстоював західноєвропейський вектор України. І останні роки його життя були складними. Розвиток політичної системи України передбачав формування багатопартійності. І багато наших партій були партіями олігархів. І навіть той же Народний рух України, головою якого був В’ячеслав Чорновіл, було розколото. Було створено Український народний рух, який згодом переформатувався в Українську народну партію та власне Народний рух України. Це серйозно підвадило здоров’я В’ячеслава Чорновола, підвадило його можливість впливати на людей", – говорить він.
Проте, за словами Романа Грицьківа, навіть попри те, що В’ячеслав Чорновіл вже не мав великого впливу на політичне життя, його все одно вважали небезпечним.
"Україна втратила надзвичайного діяча. Він, можливо, вже би не відігравав важливої ролі у публічному просторі. Але завжди був авторитетом і міг би порадити. Він завжди стояв на варті українських національних інтересів", – резюмує історик.
