Чернівчанка Любов Душкова понад рік тому прийшла у кризовий центр "Міста добра" як волонтерка. Каже, дізналася, що у центр евакуювали дітей з дитячого будинку у Миколаєві – деякі з них мали інвалідність, а вона як реабілітологиня могла їм допомогти. Так жінка зустріла тримісячного Захара, який мало важив та був хворобливим.
Любов не має власних дітей та неодружена. Але наважилась опікуватись цією дитиною й впродовж останніх 11 місяців була з нею майже цілодобово, хлопчик називає Любов мамою. Зараз жінка живе у кризовому центрі – так може поєднувати роботу реабілітологинею та догляд за хлопцем. Суспільне Чернівці розповідає їхню історію.
Батьки хлопця загинули
Захар потрапив у "Місто добра", коли йому було орієнтовно три місяці. Його разом з іншими дітьми евакуювали з дитячого будинку у Миколаєві. Там хлопчик опинився, бо батьки не мали належних умов для утримання дитини, тому відмовилися від нього, не забираючи з пологового будинку.
"Наскільки мені відомо, вони хотіли його забрати, але вдома не було ні ремонту, нічого не було, також мати мала певні проблеми зі здоров’ям. Вони його ніби хотіли потім забрати, але через 2 тижні написали відмову", – каже Любов.
Згодом стало відомо, що батьки дитини загинули внаслідок воєнних дій. У "Місті добра" за хлопцем доглядали, а також реабілітували, бо він має гідроцефалію. Зокрема, це робила Любов, яка через кілька місяців після повномасштабного вторгнення почала працювати у центрі реабілітологом як волонтерка. Каже, під час роботи в центрі полюбила одну дівчинку й міркувала її вдочерити, але вже були люди, які теж хотіли це зробити. Жінка каже, це її засмутило й, щоб відволіктися, вирішила прогулятися територією центру.
"Там була няня з дітьми. Вона взяла одного хлопчика на ручки й почала гратися. Каже: "Цій дитині пощастило, Машеньці пощастило, Лєночці пощастило, а цього ніхто не хоче брати". І показує мені в сторону Захарчика. Мене це вразило в серце. Я подивилася у візок. Він мав велику голову, стирчав зонд неакуратний, також він був дуже худеньким. Він 30 грамів їв, а для його віку це – замало. Він не був дуже привабливим, але коли я взяла його на руки, то зрозуміла: його ніхто не полюбить так, як я".
"Зараз йде тільки до мене"
У центрі Любов допомагала покращити стан хлопця. Каже, він був з важких дітей та погано розвинений для свого віку: мав деформовану грудну клітку, погано тримав голову, а також погано спав. Жінка вирішила ним опікуватися та впродовж 11 місяців перебувала з ним майже цілодобово.
Зараз хлопчику майже два роки й він почувається краще. За цей час Любов та Захар звикли одне до одного. Жінка радіє, бо він почав впізнавати її серед інших людей. Вона водила його на огляди до невролога, а також возила на відпочинок за кордон, щоб хлопець швидше одужував.
"Він і зараз маленький, але у той період відчувалася така криза. Він погано засинав, вночі міг до трьохсот разів крутитися – було видно, що його щось збуджує. Неврологиня пояснила мені, що так він адаптовується. Потім нам запропонували поїхати в Туреччину, де ми були понад два місяці. Саме там він до мене прив'язався: якщо раніше йшов до будь-якої людини і йому було все одно, то зараз йде тільки до мене", – каже Любов.
Наразі Любов живе у "Місті добра", де для неї виділили кімнату. Так жінка може поєднувати догляд за Захаром та роботу з іншими дітьми у кризовому центрі, бо тепер офіційно працює там реабілітологинею.
"Це дуже зручно. Тут є усі необхідні умови, а ще він завжди поряд. Певною мірою це реальна економія. Я не бачу різниці зараз між своїми племінниками, яких я дуже люблю, і між ним – дитиною, яка народжена серцем".
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
