Напередодні місцевих виборів у марафоні “Місцеві” Суспільне розповідає про проблеми, якими насправді живуть люди в регіонах і як їх можна вирішувати на місцевому рівні, не чекаючи великих політичних рішень. Погані дороги, мости в аварійному стані, села, куди не доїздить жоден транспорт, брак питної води, перезаповнені полігони зі сміттям – тема цього тижня – інфраструктура.
На Рівненщині жителі двох північних районів можуть залишитись без сполучення найдовшої в Європі діючої вузькоколійки. "Кукушка", як її називають, з березня не їздить через карантин, але і у тому, що буде їздити знову – є сумніви, бо обходиться вона Укрзалізниці надто дорого. А от місцевим без неї – скрутно.
Про інфраструктуру та історію
Якщо їхати до села Антонівка Володимирецького району – доведеться проїхати відрізком такої дороги, ремонту якої не згадають і місцеві.
Це і не найгірша, і не єдина погана дорога півночі Рівненщини. Тому існує тут і альтернативний транспорт – вузькоколійна залізниця, яка сполучає Антонівку із Зарічненський районом.
Олександр Мельник живе в 50-ти метрах від вузькоколійки та депо. Тут він і працює вже більше 10 років.
"Чим більше людей буде знати про цю вузькоколійку – тим буде менше шансів її закрити", – вважає чоловік.
Суспільне їздило вузькоколійкою у лютому 2019-го. За чотири години в дорозі "кукушка", як її називають місцеві, проїжджає 106 кілометрів через 18 населених пунктів. А ще переїжджає 153-метровий дерев`яний міст над річкою Стир, розташований він між селами Млинок та Біле.
Це відео за 2019-й рік може стати останнім із маршруту поліського трамваю.
"Вузькоколійка проходить по таких місцях... Володимирецький район ще більш-менш має інфраструктуру, а вже Зарічненський район, за Володимирцем від села Біле до Острівська – то там вже дуже мало доріг, там асфальтованих доріг практично немає ніяких", – каже Олександр Мельник.
Ми перевірили
Від райцентру Володимирця до села Біле – 30 кілометрів. Туди знімальна група автівкою їхала більше години.
Через погану дорогу маршрутка у селі Біле з'являється також за специфічним графіком.
"Автобус на тиждень три рази ходить. Понеділок, середа, п'ятниця", – каже житель с.Біле Ігор.
Чого бояться місцеві
Люди, з якими Суспільне поспілкувалося у селі Біле, бояться, що рух вузькоколійкою так і не відновлять.
"Нею люди старі, пенсіонери на базар в сусіднє село їздили. Це з'єднання двох районів. Навіть щось передати комусь, то на поїздок сіли і передали кимось, там зустріли й забрали. А зараз закрили. Бажано, щоб "кукушка" їздила. Це робочі місця", – каже жителька с.Біле Любов Кобець.
Люди також кажуть, що на вузькоколійці працюють цілі династії.
"До залізниці через хату люди відношення мають. Але зараз, коли залізниця взагалі стала, то люди відчули, що якщо його закриють – то все, що було, воно рухне і ніхто його потім не відновить", – розповіла секретарка Антонівської сільської ради Жанна Іщик.
"Я думаю, зараз найбільша небезпека її закриття. Тому що залізниця понесла великі втрати фінансові", – додає працівник вузькоколійної залізниці "Антонівка-Зарічне" Олександр Мельник.
Постійно в підвішеному стані
Розмови про закриття вузькоколійки – не безпідставні. Вперше про зупинку руху вузькоколійки "Антонівка-Зарічне" почали говорити у 2007-му році. З того часу родина чоловіка бореться, аби зберегти цей унікальний для Полісся об'єкт. Адже це найдовша вузькоколійка в Європі, яка досі діє, незважаючи на вік.
Рухомий склад побудований у 50-х роках, рейки датовані 1908-м. Туристи теж про неї знають і приїздять навіть з Європи.
"Дружині прийшла ідея зробити фестиваль. Спочатку ми планували його називати "Поліський трамвай". Але потім фестиваль перейшов в руки районної влади і його назвали "Бурштиновий шлях". Він був зроблений для того, щоб популяризувати її. До нас почали їхати австрійці, поляки, з Європи люди. Вони пропонували тут відкривати більше туристичних поїздок", – каже пан Олександр.
Аби ще більше зацікавити туристів, на подвір'ї свого будинку чоловік облаштував музей раритетних тепловозів. Проте, через карантин цьогоріч фестиваль не відбувся, тож не було тут і туристів.
Що каже Укрзалізниця і влада
Суспільне звернулось до залізничників із офіційним запитом. Там відповіли: утримання "кукушки" у 2019-му році обійшлося у 23 мільйони гривень, тоді як доходи магістралі склали 258 тисяч. І вважають, що було б доцільно отримувати від регіону компенсацію за збитки. Чи відновлювати рух, додали, будуть вирішувати після карантину.
Коштів на утримання вузькоколійки немає і на рівні області – відповіли Суспільному в облдержадміністрації. Але, кажуть, було б добре, щоб її спільно утримували держава і приватні партнери.
Поки на простої
Вузькоколійний потяг стоїть у депо, рух припинили з березня. "Кукушку" раз в тиждень виганяють з депо, аби не заіржавіла. А ще за час вимушеного простою локомотив підремонтували та підфарбували.
"Був час відремонтувати гарно вагони, тепловоз. Вони дуже гарно пофарбовані, тягові двигуни і інше – все пороблене. Незрозуміло, чому... маршрутки їздять, а у нас у вагонах навіть можна зробити більшу дистанцію, – каже працівник вузькоколійної залізниці Олександр Мельник.
Післяслово
Залізничник Олександр Мельник свого часу пропонував заробляти на вантажних перевезеннях – по лінії руху поїзда добувають торф. Проте, керівництво залізниці твердить: домовленостей щодо подальшої експлуатації вузькоколійки так і не досягли.
Авторка: Тетяна Климчук
